ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТОЧКА ЗОРУ
КОЛИ ТЕНДЕР — ГАЛЬМО

Кожний працюючий українець, який отримує зарплату легально, а не в «конверті», в середньому щомісяця до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сплачує 0,5% заробітку, 1,5% платить за нього роботодавець. З цих акумульованих коштів оплачуються лікарняні (в тому числі по догляду за дитиною та хворими членами сім’ї), допомога по вагітності та пологах, на догляд за дитиною до трьох років, поховання, придбання дитячих новорічних подарунків, робота з дітьми у позаурочний час, путівки до санаторіїв для застрахованих осіб та членів їхніх сімей. Фонд також частково фінансує дитячо-юнацькі спортивні школи, санаторії-профілакторії, дитячі оздоровчі заклади.

Існує фонд як недержавна, неприбуткова, самоврядна організація і управляється на паритетній тристоронній основі — за участю представників держави, роботодавців і профспілок. Така форма дає змогу соціальним партнерам вирішувати спільні завдання з урахуванням інтересів кожної зі сторін.

Обережно: людське здоров’я!
Путівки до санаторно-курортних закладів за рахунок фондівських коштів з минулого року купуються на спеціальних тендерах. Однак механізм придбання послуг із санаторно-курортного лікування (саме до цієї графи потрапили оздоровчі путівки у Законі «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»), особливо після внесення змін до тендерного законодавства у 2006 році, продемонстрував свою недосконалість. В результаті майже зірвався процес санаторно-курортного лікування у першому кварталі минулого року.
Як наголосив заступник директора виконавчої дирекції фонду Сергій Буринський, щороку установа збільшує фінансування на оздоровчі заходи — з 2001 року воно зросло вдвічі — до 1 млрд грн. Цьогоріч на них передбачено 1 095 346 тис. грн (22% загальної суми запланованих витрат, у тому числі на закупівлю санаторно-курортних путівок — 698,5 млн, за які планується оздоровити близько 280 тис. осіб). Проте динаміка зростання фондівських витрат на оздоровлення не збігається зі збільшенням кількості путівок. За радянських часів санаторна путівка коштувала 160 крб. Працівник платив за неї 30%, і йому цілком вистачало грошей на дорогу й на оздоровлення. Нині її середня вартість сягає 3965 грн (у 3,6 раза більше, ніж у 2001 році).
Відомо, що отримати позитивний результат від санаторно-курортного лікування можна лише тоді, коли неухильно дотримуються його основні принципи: наступність, безперервність, комплексність, повнота. До того ж, варто пам’ятати, що кожен санаторій є особливим в наданні лікування. Тому проводити тендер за вимогами, визначеними у названому законі, проблематично. Адже під час оцінки тендерних пропозицій основним критерієм є вартість путівки (70 балів). Для оцінки якості санаторно-курортних послуг закладено лише 30 балів. Тож оздоровниці, які мають потужну лікувальну базу, всі умови для якісного лікування й відповідно значно більші витрати на це, не завжди стають переможцями тендера. В результаті люди, котрі потребують лікування і реабілітації, змушені їхати не в санаторії, де можуть отримати повноцінне лікування, а котрі виграли тендер. Тогоріч багатьом вагітним жінкам і постінфарктним хворим, що жили в столиці, пропонували путівки до санаторіїв Житомирської області. Хоча під Києвом є чудовий санаторій «Жовтень», який упродовж багатьох років опікувався такими пацієнтами. Тож до фонду надходило чимало скарг.
Цього року історія повторилась — закупівля путівок почалася зі значним запізненням.
У червні треба починати тендер на 2008 рік. Аби ситуація не повторилася «по третьому колу», фонду та Мінпраці треба підготувати пропозиції щодо внесення змін до законодавства про закупівлю послуг із санаторно-курортного лікування. До речі, нині дитячі табори змушені проводити тендери на придбання продуктів харчування. Цікаво, як це «спростить» життя таборам, що знаходяться у селах, і які могли б купувати продукти на місці.
Доцільно, на думку Сергія Буринського, надати фонду права мати свою мережу санаторно-курортних закладів. Тоді установа могла б впливати на собівартість санаторно-курортних послуг шляхом рівномірного завантаження оздоровниць впродовж року, регулювала б їхню рентабельність, що позитивно позначилось би на вартості путівок.
За словами Ірини Слєдзевської, професора клініки НДІ кардіології ім. М. Стражеска, в Україні (як у Європі й Америці) скорочується термін перебування хворих із гострим інфарктом у стаціонарі. В Америці таких пацієнтів виписують за п’ять днів, у нас — через 14–20, і людина має продовжити лікування в санаторії. Коли мовиться про життя і здоров’я людини, вдаватись до тендера, де правлять бал низькі ціни на путівки, негуманно. Адже недужі потребують якісного реабілітаційного лікування. За його наявності для 3/4 хворих майже на місяць скорочується термін перебування на лікарняному. Через два місяці після інфаркту така людина зможе виконувати легку роботу.

Примітивний меркантилізм
Як зазначив головний лікар клінічного санаторію «Жовтень» Олександр Владимиров, завдяки діяльності фонду в Україні вдалось зберегти цілісну систему реабілітації хворих, лише у системі Укрпроф-оздоровниці понад 100 реабілітаційних відділень. За рахунок фондівських коштів оплачуються всі путівки. 20 років тому в Україні було створено систему реабілітації вагітних жінок (єдина в світі). Функціонує 11 спеціалізованих відділень, що обслуговують більш як п’ять тисяч майбутніх мам. Ефективність реабілітації досить відчутна — значно менше ускладнених пологів, здоровішими народжуються діти. Але недосконалість тендера може зруйнувати її, як і санаторії з потужною лікувальною базою. Скажімо, упродовж нинішнього першого кварталу в санаторії «Жовтень» замість 300 хворих пролікувалось 50. У результаті половина його працівників перебуває у відпустці за власний рахунок, решта працює на півставки. Санаторій не отримує прибутків від своєї діяльності, тому не сплачує податків, хоча міг би.
Як вважає головний лікар, доцільно створити комісію, яка б формувала курортну політику в Україні, а також обов’язково вдосконалити законодавчу базу.
Найперше, переконана заступник голови правління з медичних питань ЗАТ «Укрпроф-оздоровниця» Людмила Фісенко, потрібно на державному рівні визначити, скільки хворих в Україні потребує реабілітації, а потім планувати кількість путівок і кошти для них. Поки у нас такої повної статистики немає. У Росії й Білорусі до реабілітаційного процесу залучають хворих після інсульту, інфаркту, операцій на органах травлення.
За даними Інституту педіатрії та акушерства, в Києві лише на 5% задоволені реабілітаційні потреби вагітних жінок і на 20% — постінфарктних хворих. Досвід свідчить, що 80% постінфарктних пацієнтів можуть повернутись до праці після реабілітації, при цьому втричі зменшується інвалідизація і вдвічі — час перебування на лікарняному. Тож треба думати про якість лікування, а не про велику кількість низькопробних дешевих санаторних путівок.
Факти говорять про інше. Нещодавно кримський санаторій «Примор’є» відкрив чудове оздоровче відділення для вагітних, але жодної путівки на тендері продати не зміг. У санаторію «Любин Великий» придбано лише шість путівок до реабілітаційного відділення для дітей з ДЦП, хоча кількість таких недужих щороку зростає. Жодної путівки не купили на торішньому тендері до євпаторійського санаторію «Таврида», де лікують підлітків.
На переконання заступника голови Федерації профспілок України Сергія Українця, тендер — гальмо для ефективної організації санаторно-курортного лікування. Його необхідність вирішують не профспілки чи роботодавці, а лікувальна установа, уповноважена державою. Якщо допускаються зловживання, МОЗ і фонд мають навести лад.
Час забувати про залишковий принцип фінансування санаторно-курортного лікування задля нібито економічної ефективності. Якщо людина не отримає якісного лікування, виникає реальна загроза її життю. Санаторно-курортне лікування — одна з форм забезпечення конституційного права людини на медичну допомогу і охорону здоров’я. Кожна відмова фонду застрахованій особі в отриманні путівки, яка необхідна за медичним висновком,— порушення законних прав. Держава мусить забезпечити застрахованій людині це право, бо альтернативи вона не запропонувала.
Ефективність використання коштів на оздоровлення має перевіряти правління і наглядова рада фонду, адже він є самоврядною структурою. Діяльність установи, вважає Сергій Українець, треба виводити з процедури державних закупівель. Для цього є правові підстави. Кошти і майно фонду не є державною чи комунальною власністю. Це — власність застрахованих осіб, які є членами фонду, і страхові внески робляться на їхню користь. Держава ж не повинна втручатись у діяльність самоврядної організації.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ТАБЕЛЬ ПРО ЦІННОСТІ: ДЛЯ ВСІХ І ДЛЯ СЕБЕ

назад »»»