ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ВЕСНА НАСТУПАЄ, «МЕГАБЛОК» ЛАМАЄ...
Кілька останніх «з’їздівських» днів знову пробуджують у більшості українців відверте відчуття політичного дежавю. Це ж скільки минуло часу відтоді, як лідери опозиції на оновленому Майдані Незалежності просили у громади дати їм ще один шанс? Та й трьох тижнів не минуло. Ще менше пройшло відтоді, як після підписання президентського указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради пролунав багатообіцяючий термін «мегаблок».

Напевно, мав рацію колега-журналіст, що висловив таке припущення: «Якби не витончений вчинок Олександра Мороза, то вожді «Нашої України» та БЮТ, мабуть, ще досі підписували б між собою угоди і ділили посади». Хоча, власне, чому «ділили б»? Якщо дострокові вибори колись відбудуться, у них може знову з’явитися можливість повправлятися у цій цікавій справі. Адже на вибори окремо знову йдуть як мінімум четверо, буцімто, союзників — БЮТ, «Наша Україна», «Народна самооборона» та «Українська правиця». Тобто що буде із виборами взагалі, не відомо, а демократи, відчувши, що «політична смерть» нібито відступила, знову почали роз’єднуватися.
Отже, перший крок «назад у майбутнє» зроблено. За такою логікою, наступними мають бути публічні дискусії стосовно того, коли краще підписати потенційну коаліційну угоду — до виборів чи після. Причому лідери «Нашої України» та БЮТ, як сил із більшими рейтингами, мали б влаштувати ще одні дебати: чи підписувати щось велике й світле лише вдвох, чи залучити до цього процесу «Правицю» та «Самооборону». Для тих, хто забув, нагадаємо: у 2006-му в ролі «молодших братів» «нашоукраїнців», бютівців і соціалістів виступали два блоки — Костенка—Плюща та ПОРИ—ПРП.
Власне, мабуть саме партія «Реформи і порядок» виявилась найбільш «верткою». На відміну від кампанії річної давності «реформісти» Віктора Пинзеника приєдналися до найпотужнішого з нинішніх опозиційних блоків. Власне, чимало аналітиків небезпідставно вважають, що саме його лідерка вбила перший цвях у домовину потенційного «мегаблоку». Її аргументація така: «двома фронтами» опозиція набере більше, ніж одним. Насправді скидається на те, що Юлії Володимирівні не надто хотілося «змішувати» свою політичну силу з іншими.
Це бажання можна було б назвати чистим, якби Тимошенко на сто відсотків була впевнена у членах своєї команди. Але ж ні, в каденції п’ятого скликання з БЮТ до антикризової коаліції національної єдності перебігло найбільше люду. Та й це ще не все. Запропонований нині список тих, хто «штурмуватиме» парламентські висоти під прапорами із сердечками, від торішнього не надто відрізняється. Нечисленні «ПРПісти» плюс екс-соціаліст Йосип Вінський — це майже усе підсилення команди. А когорта тих, кого останніми перед оприлюдненням президентського указу днями хто тільки не називав «ненадійними елементами» чи «слабкою ланкою», так і лишилася.
Але ж, вибачайте, шановні. В такому разі дещо розбивається навіть логіка доленосного рішення глави держави щодо розпуску парламенту, адже конституційної більшості в 300 голосів у коаліціянтів два тижні тому не було. А раз усі інші депутати-опозиціонери вірні своїм ідеалам (що доводить повторне включення до списків), то навіщо було город із достроковими виборами городити? Працювали б у опозиції, а у разі надмірних коаліційних апетитів залишалося б президентське вето. Надійно і дієво. Чи все-таки не дуже?
«Наша Україна», на перший погляд, вирушила іншим шляхом. Найвідданіша главі держави партія не формувала блок, а лише запропонувала лідерам колишніх партнерів входити до свого списку на індивідуальній основі. З одного боку, ідея зрозуміла — важче за «нашоукраїнців» у парламенті п’ятого скликання свої рішення не народжував ніхто, з іншого боку — підготовка до «індивідуального» кроку формувалася давно. Пригадуєте, як ще в лютому тодішній керманич «Нашої України» Віктор Балога запропонував усім партіям — членам блоку «вливатися» в НСНУ? До речі, тоді цього так ніхто й не зробив. А лідер ПППУ Анатолій Кінах так узагалі взяв пропозицію так близько до серця, що дременув до коаліції.
Тож на момент підписання президентського указу про розпуск ВР парламентська «Наша Україна» фактично налічувала не шість, а лише п’ять «партій-побратимів». Але за нетривалий час ще три з них обрали собі паралельні шляхи до потенційної нової Верховної Ради. Народний Рух Бориса Тарасюка та «Собор» Анатолія Матвієнка уподобали «Правицю». А ХДС Володимира Стретовича вирішив «оборонятися» разом із Юрієм Луценком.
До них ми ще повернемося. А поки зауважимо: зі старої «Нашої України», крім безпосередніх активістів пропрезидентської партії, «нашоукраїнцем» спробував залишитися лише лідер КУНу Олексій Івченко. Але з ним трапився ще більший казус, ніж з усіма іншими. Його, так би мовити, відшмагали публічно, виключивши зі списку прямо на позавчорашньому з’їзді. Чесно кажучи, ця історія щось не надто схожа на експромт. Швидше, справа тут не в ультиматумі від міністра оборони Анатолія Гриценка: «Або він, або я». Чому б не припустити: щось подібне планувалося заздалегідь, як демонстрація того, що «Наша Україна» позбавляється, скажімо так, від суперечливих постатей. Бо ж історії з «Мерседесами» та «снігуроньками», в яких фігурував пан Івченко, ще дуже свіжі у народній пам’яті.
Тобто можна спрогнозувати, що список «Нашої України» видозміниться більше, ніж бютівський (бо поки «нашоукраїнці» ще не надали своїм кандидатам порядкових номерів — усі прізвища оприлюднено лише в алфавітному порядку). Однак приклад з Івченком поодинокий, а тому непереконливий. «Змілів» цей список переважно не за рахунок тих, хто упродовж останніх двох років асоціювався з поняттями «олігархи» і «любі друзі». Більше того, деякі імена, що з’явилися в «нашоукраїнському» списку, можуть дати фори не лише Олексію Івченку.
Якась непевна історія і з Юрієм Луценком. Власне, саме він був чи не найбільшим прихильником «мегаблоку». Оскільки у появу такого мало хто вірив від самого початку, ходили розмови про те, що екс-«термінатор» очолить список «НУ». Цей варіант багато хто зі спостерігачів розглядав, як виграшний для обох сторін. Однак «брудершафту» не вийшло й тут. За однією версією, Луценко захотів надто великий відсоток для розміщення у списку «своїх» людей. За іншою — домовитися завадили амбіції В’ячеслава Кириленка, котрий також непогано виглядає на чолі партії.
Хай там як, але «Народна самооборона» для того, аби перетворитися на якесь передвиборне утворення, змушена була підшуковувати собі, так би мовити, партійців зі стажем. Про ХДС Володимира Стретовича ми говорили, а ще одним «оборонним редутом» стала партія Віктора Мусіяки «Вперед, Україно!». Бренд колись відомий, бо утворювався ще під час функціонування парламенту другого скликання, коли пан Мусіяка був заступником Голови ВР. Проте води відтоді спливло багато, тому Віктор Мусіяка, повівши на вибори свою партію самостійно, посів останнє місце, здобувши 0,02 відсотка голосів. Важко уявити: чим вони можуть допомогти Юрію Луценку та екс-«нашоукраїнцеві» Миколі Катеринчуку, котрий також, певніше за все, балотуватиметься від «Самооборони». Втім, може разом ці харизматичні фігури і «візьмуть» три відсотки.
На завершення, кілька слів про «Українську правицю». Цей бренд також не новий. Свого часу його використовував лідер УНП Юрій Костенко. Було це наприкінці 90-х років минулого століття, тому спогади про тодішню «правицю», серед іншого, пов’язані ще й з розколом у Народному Русі, тобто з подією, далекою від приємних для національно-демократичних сил. Новоспечена «трійка» має теоретичні шанси потрапити у «достроковий» парламент, але за умови, що не повторить помилок своїх торішніх попередників — блоку Костенка—Плюща. До того ж, тоді ця сила фактично являла собою саму лише УНП, підсилену колоритним екс-спікером Іваном Плющем, чиє ім’я нині є в «нашоукраїнському» спискові.
Є серед наших чотирьох «відламів» ненародженого «мегаблоку» й інші кандидати, що перейшли з однієї політичної сили до іншої. Скажімо, Михайло Поживанов — із Руху в БЮТ. А нинішній глава Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев — із УНП до «Нашої України». До речі, на «індивідуальній основі» опинився там лідер ПОРИ Владислав Каськів, а його колишній соратник, а нині — чи не найзатятіший опонент Євген Золотарьов, «пробуватиметься» у «Народній самообороні» Юрія Луценка. Така от вона, національна демократична «єдність»...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПОЧАЛИ!
• ВІКТОР ЮЩЕНКО: «МИ ЗНАЙДЕМО ВИХІД»
• ПРЕМ'ЄР — ЗА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА

назад »»»