ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
СВІТЛО Й ТІНІ ВЕЛИКОДНЬОГО «ПЕРЕМИР’Я»
Великоднє «перемир’я» для вітчизняних політичних сил завершилось. Хоча навіть на свята непримиренна парламентська більшість намагалася демонструвати свою значущість. Цього разу коаліціянтам не сподобалися слова Президента Віктора Ющенка, котрий, побувавши у храмах практично всіх конфесій, звернувся до громадян. Серед іншого, глава держави зауважив, що розсудити нинішній політичний конфлікт має український народ. Так от, навіть у таких словах «більшовики» з Верховної Ради помітили небезпеку і хутко зібралися на пленарне засідання 9 і 10 квітня.

За тиждень, що минув від моменту підписання президентського указу про розпуск парламенту, тональність і поведінка коаліціянтів принципових змін не зазнала. Вони так само не визнають правочинність згаданого документа. А тепер ще звинувачують Віктора Ющенка у тому, що він має намір застосувати силу проти тих, хто не підкоряється указу. З огляду на це, у «більшовиків» навіть виникла ідея відправити у відставку міністра оборони та в. о. голови СБУ. Навіть трохи дивно, що подібних ініціатив у коаліціянтів не було раніше. А колишній «нашоукраїнець», котрий долучився до «більшовиків», Лев Гнатенко заговорив навіть про якісь «спецзагони із кулеметами, гвинтівками та снайперами». Чесно кажучи, подібна тональність нагадала авторові цих рядків уривок із «Майстра і Маргарити». Пригадуєте, де поет Іван Бездомний бігав по Москві після загибелі Берліоза і просив надіслати «мотоциклети з автоматами для спіймання західного консультанта»...
Щодо силовиків, то вони категорично спростовують свою причетність до підготовки чогось неправового. Приміром, міністр оборони Анатолій Гриценко заперечує, буцімто військові частини в нашій державі приведено у стан бойової готовності. За його словами, нині лише посилено охорону місць зберігання зброї, боєприпасів і режимних об’єктів. І то це пов’язано, за словами пана Гриценка, лише з тим, що коаліціянти упродовж останніх днів вривалися до приміщень Центрвиборчкому і Печерського районного суду, що також навряд чи тягне на «штатну діяльність».
Ще одним «подарунком» для Віктора Ющенка стало парламентське рішення про проведення дочасних президентських виборів, а також референдуму стосовно НАТО. Усе це планується зробити одним махом, разом із парламентськими виборами. Власне, з цією ідеєю «регіонали» носилися давно. Тепер склалась вельми цікава ситуація. Наприклад, чи можна тепер вважати, що ПР, СПУ і КПУ більше не виступають проти виборів до Верховної Ради? Адже формально їхнє позавчорашнє рішення можна розцінити саме так.
Цікаво, що сьогодні вирішили поновити свої акції й прихильники розпуску Верховної Ради. Нагадаємо, після 31 березня, коли на Майдані Незалежності дещо неочікувано навіть для організаторів акції зібрався стотисячний люд, переважно з мешканців столиці, «помаранчеві» не мітингували. Власне, в цьому не було потреби, адже Президент виконав ухвалену на тому мітингу вимогу, підписавши указ про розпуск Верховної Ради.
Наразі «помаранчеві» мають намір зібратися на Європейській площі, оскільки Майдан «забарикадований» коаліційними наметами. Тож можна говорити про рокіровку місць розташування протиборних сил. На цьому тлі з боку правоохоронців лунають певні застереження, мовляв, міліція не відкидає, що мітинги можуть бути використані для провокування безпорядку і порушень громадського порядку. Щось подібне, до речі, лунало напередодні 31 березня, але тоді, нагадаємо, усе завершилося цивілізовано.
Схоже також, що українське питання таки розглядатимуть на черговому засіданні ПАРЄ. Нагадаємо, на цьому коаліціянти наполягають цілий тиждень, відколи побачив світ указ Президента Віктора Ющенка. Ренате Вольвенд, одна з доповідачок ПАРЄ з питань нашої держави, вважає, що розглянути українське питання на квітневій сесії просто необхідно. Раніше вона заявляла, що у разі, якщо Конституційний Суд ухвалить рішення про неконституційність указу глави держави, то Віктор Ющенко має подати у відставку.
Що стосується самого КС, то він, схоже, не витримує відповідальності, яка нині впала на плечі його суддів. Хоча конституційні судді намагаються, нарешті, розпочати плідну діяльність. Саме сьогодні розпочнеться розгляд подання 53 депутатів-«регіоналів», котрі оскаржують у КС указ Президента Віктора Ющенка про розпуск ВР. Але це все відбувається на не надто привабливому тлі, бо можновладці навперебій намагаються звинуватити один одного у тиску на КС. А в коментарях деяких депутатів-«більшовиків» відчувається натяк на те, що навіть коли рішення Конституційного Суду буде позитивним для Президента, так це, мовляв, свідчитиме лише про те, що КС ухвалював рішення «під тиском».
Узагалі, судова гілка влади не перший рік перебуває ніби у «пасинках» двох інших гілок — законодавчої й виконавчої. Щоб це довести, достатньо пригадати, як довго Верховна Рада зволікала із ухваленням закону про судоустрій, або які крихти з року в рік перепадають служителям Феміди з державного бюджету. Апогеєм неповаги до суддів стала майже річна відсутність у нашій державі згадуваного Конституційного Суду.
Чимало аналітиків звертають увагу на те, що вперше в історії незалежної України Президент вдався до розпуску парламенту. Це справді так. Але при цьому увага не звертається ще на один цікавий факт. У 1995 році в Україні була дещо схожа ситуація. Так, на 28 червня тодішній Президент Леонід Кучма своїм указом призначив проведення всенародного плебісциту, що мав стосуватися довіри-недовіри Верховній Раді. Нині така ідея також обговорювалася серед політиків, зокрема, провести референдум такого змісту пропонував колишній голова Верховної Ради Володимир Литвин.
Звісно, у 1995-му були дещо інші правові та політичні правила гри. Оголосити про референдум Леоніда Кучму змусило надто довге обговорення так званої «малої Конституції» — закону про державну владу і місцеве самоврядування. Верховна Рада понад півроку «коригувала» цей документ, а Президент хотів якнайшвидшого розширення власних повноважень.
Указ про проведення згаданого плебісциту Кучма видав наприкінці травня. Після цього приблизно півтора тижня точилися жорстокі «бої» з парламентом — ВР своїм рішенням визнала цей указ незаконним, глава держави ще раз підтвердив рішучість власних намірів, спікер Олександр Мороз налякав керівників на місцях відповідальністю за підготовку «незаконного» плебісциту, а місцева влада все ж готувалася на повну котушку... Вам це нічого не нагадує?
Але 8 червня 1995 року все скінчилося полюбовно: Кучма і Мороз підписали так званий конституційний договір, котрий підтримали 240 депутатів. У результаті Президент отримав значні повноваження на рік, а перед парламентом постало завдання впродовж цього часу подарувати державі повноцінну Конституцію. А про плебісцит ніхто не згадував.
Як буде цього разу, поки з упевненістю сказати важко. Принаймні, з огляду на те, що «Наша Україна» з БЮТ активно готуються до виборів. Те саме роблять більшість партій-аутсайдерів минулої кампанії. А коаліціянти вперто повторюють, що розпочнуть передвиборну кампанію лише у разі підтвердження Конституційним Судом законності указу глави держави. Великодній перепочинок завершився. Тож далі буде?..

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ВСТАТИ! СУД ІДЕ?
• ЧИ НЕ ЗАПІЗНО?
• СТВОРЮЮТЬ «УКРАЇНСЬКУ ПРАВИЦЮ»

назад »»»