ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВЕЛИКДЕНЬ
ЦЬОГО ДНЯ ХРИСТОСУВАЛИСЯ НАВІТЬ З ВОРОГАМИ
Наші предки завжди готувалися до Великодня — постилися, щоб очиститися від гріхів, причепурювали оселі, готували святкові страви, пекли паски, фарбували яйця, а також збирали гостинці для рідних, котрі померли. Кажуть, що в цей день христосувалися навіть з ворогами і, звичайно ж, пробачали одне одному дрібні образи.

Останні сім днів перед святом були насичені роботою в полі та поблизу власної оселі. Називалися вони білим або чистим тижнем. Вважалося, що цими днями добре сіяти ранню пшеницю та горох. Головний день тижня — Чистий (Світлий, Великий тощо) четвер. До сходу сонця необхідно було навести лад у будинку, хлівах, подвір’ї. Глава сім’ї згрібав і спалював старе листя на городі та в садку, щоб очистити землю від зими, морозу, різної нечисті та смерті. Він мав також перерахувати усі гроші, що є у хаті, тоді достаток та багатство гарантовані.
Ще до сходу сонця потрібно було встигнути помитися, щоб з водою пішли усі хвороби та погані думки. У Чистий четвер стригли дітей. Наші предки були переконані, що тоді у малечі не болітиме голова й не випадатиме волосся. А ось прали ввечері. Як миючий засіб використовували попіл, залишки якого збирали і зберігали разом з лікарськими рослинами. Якщо в когось з рідних з’являвся лишай, його лікували цим попелом.
У четвер кололи свиню, різали птицю. За народною традицією, разом з крашанками та куличами в церкві треба було освятити й печене поросятко. Скінчивши всі домашні справи, родина прямувала до церкви. Звідти старалися принести запалену свічку. Щоб вітер не загасив полум’я, з кольорового паперу майстрували ліхтарики у формі місяця чи зірки. Цікаво, що страсні свічки також слід було відливати самостійно. Коли поверталися з церкви додому, господар насамперед випалював над вхідними дверима невеличкий хрестик, що мав оберігати від хвороб та горя. Від цієї свічки запалювали лампади під образами. І тільки потім гасили вогонь. Страсні свічки не викидали, бо це гріх. Їх ретельно зберігали, а запалювали тоді, коли потрібно було захистити себе від різних неприємностей — під час грози, щоб блискавка не влучила в хату, щоб полегшити страждання жінок, які народжували дітей, підняти на ноги хворого, а також вкладали у руки людям, які помирали. А ще з цими свічками пасічники ходили до вуликів, і бджоли їх не кусали.

Українська паска має дві форми
Наступним днем великоднього тижня була Страсна п’ятниця. Основний її обряд — винесення плащаниці Господньої. Це така тканина із зображенням тіла Ісуса. До цього ритуалу їсти заборонялося. Люди утримувалися й від роботи, тобто не пряли, не шили, не кололи дрова. Слід було молитися. А також ще пекли паски. Вони особливі, адже готуються лише раз на рік. До тіста додають настоянку шафрану та два види імбиру: білий — для ніжного аромату, жовтий — для красивого сонячного кольору. Кожна з господинь пече паску за власним рецептом. Зберігся звичай, за яким на свято слід було скуштувати не менше 12-ти її видів.
В Україні паски випікали двох форм. Перша — висока, прикрашена зверху хрестом та шишкою з тіста. Друга — буханець домашнього круглого хліба з орнаментом по краях (у кожному селі — власний), посередині — пшеничний колос з тіста, баранячі роги і маленький жайворонок з крилами у вигляді вісімки. Такі пекли на Галичині.
У цей час необхідно було дотримуватися тиші й молитися мовчки: відомо, що від гуркоту й поспіху тісто може сісти, а це віщує недуги, а то й смерть когось із рідних. Набожні бабусі у цю прикмету вірили. Уже готові паски клали до кошиків, вистелених рушниками. Після цього їх освячували в церкві.

Найпопулярніші крашанки — червоні
А ось вранці в Страсну суботу господині вбиралися в чистенькі вишиваночки й після молитви бралися фарбувати яйця. У кожному регіоні нашої країни робили це по-різному. Залежно від техніки розпису пасхальні яйця називають писанками, скробанками, малюванками, крапанками. Писанки — це яйця, що розписані воском. Скробанки та дряпанки — однотонні яйця, на яких металевим вістрям чи голкою видряпують візерунок. Малюванки роблять за допомогою пензлика, яким наносять на яйце картинки біблійного змісту. Крапанки — це коли по чорному чи вишневому тлу красиво розмальовують різнокольоровими мазками.
Відомо, що на Великдень фарбували не менш як 13 яєць — на згадку про 12 апостолів та Спасителя. Усі писанки відрізнялися між собою, адже в кожної господині були власні рецепти приготування фарб, свої традиційні малюнки-орнаменти.
Фарби отримували з різних природних матеріалів — трав, ягід, квітів, березового листя, кори дерев. Деякі інгредієнти купували на ярмарку. Найбільш популярним був червоний колір крашанок. Для цього, наприклад, достатньо зварити їх у лушпинні цибулі. Щоб досягти потрібного насиченого кольору, до соку буряка додавали фуксин. Жовтий колір отримували з кори яблунь, а синій — з відвару пролісків.

Напитися на Великдень — великий гріх
Після фарбування яєць родина збиралася на всенічну службу. Лунали дзвони. Люди сходилися до церкви. Цікаво, що прямували не тільки з кошиками, а могли приїхати возом, заповненим продуктами. Намагалися посвятити усе, чим збиралися харчуватися цілий тиждень — паски, крашанки, ковбаси, фаршировані поросята, навіть спиртне. Обов’язково брали із собою сіль, яку після освячення додавали у їжу худобі, у зерно для сіяння, навіть сипали у взуття від поганого ока.
Скінчилася літургія. Усі поспішають додому розговлятися. Але потрібно було перед цим умитися. У велику глиняну миску мати наливала воду. На дно клала три посвячені крашанки. Дівчата вмивалися першими. Потім парубки та матір, останнім батько. Воду після кожного міняли. Але крашанки залишалися ті ж самі. Їх віддавали дівчині, щоб була красива, красна.
Звісно, у кожному регіоні — свій звичай розговлятися, та найбільш поширеним був такий обряд. Усією родиною ставали перед іконами й молилися. До рук господар брав тарілку з освяченою паскою та яйцями, тричі обходив стіл. А потім повертався до образів і розрізав на тарілці декілька писанок. Шматочок яйця передавав рідним зі словами: «Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого свята Воскресіння Христового у щасті та здоров’ї!» Їли спочатку яйця, паску та ковбаси. Уже потім — поросятко та різну смакоту. Напитися на Великдень — великий гріх.
Опісля сніданку і діти, і дорослі поспішали на вулицю, де на них очікували пасхальні розваги. Так, на великому сільському пустирі в суботу чоловіки ставили гойдалки, які в неділю перетворювалися на основне ігрище. Дівчата збиралися окремо — співали пісні, які називалися гаївками, веснянками тощо. Парубки мірялися силами.
А ось у Світлий понеділок зазвичай ходили у гості. Так, діти відвідували своїх хрещених батьків, інших родичів, даруючи їм крашанки та паски.

Поминати йшли з хрестами й корогвами
Через тиждень люди йшли на кладовище. Потрібно було обов’язково пом’янути усіх померлих. Перед цим наводили лад на цвинтарі. Так, на могилах матері сіяли материнку та чебрець, на дівочих — барвінок та любисток, квіти весільного віночка. Згідно з козацьким звичаєм, біля чоловічих садили червону калину. В Україні було заведено, що напередодні Великодня навіть могили, які нікому прибирати, не залишати занедбаними. Раніше за ними доглядала молодь — дівчата садили квіти чи кущі, парубки лагодили хрести. Не забували й на поминальні дні принести до таких могил крашанки та паски.
У призначений день проводів зі священиком, церковним хором, з хрестами й корогвами прямували на цвинтар. Спочатку правили загальну панахиду, а потім на могилах родичів справляли обід-тризну — роздавали коливо (пшенична каша з медом), розбивали три крашанки й віддавали їх «дідухові» — бідняку, щоб він помолився за померлих. На могилу клали крашанки, паску, свячену сіль, розмовляли з покійними.

Підготував Ігор ШВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• САЛО — УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДУКТ

назад »»»