ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ВОНА ЗАХИЩАЛА ДІТЕЙ І ВБИЛА ЧОЛОВІКА...
З РОКУ В РІК ЗАГОСТРЮЄТЬСЯ ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВА В РОДИНАХ. ЯК БОРОТИСЯ З ЦИМ ЗЛОМ? ХТО МАЄ ЗАХИСТИТИ ЖІНКУ?
«Він тримав на руках дитину і бив мене... Знаєте, це справді жахливо, коли одяг дитини залитий кров’ю, а він, сміючись, каже: «Ну ж бо, ставай на коліна і проси мене не вбивати тебе». Олена, Харків.

«Чоловік занурив мою голову у ванну з водою і погрожував утопити, якщо наша донька не зробить домашніх завдань». Світлана, Дніпропетровськ.
Соціальні працівники розповідали про жінку, котра була авторитетним директором столичної школи, а вдома потерпала від психологічного насильства. Чоловік не дозволяв їй їсти разом із ним, сидіти поряд на канапі.
«Я справді не знаю, що саме в той вечір змусило мене зважитись зателефонувати до поліції. Можливо, мене спонукав вигляд моєї крові, коли я її прибирала»,— розповідає британка Лорен, яку регулярно, впродовж восьми років, бив чоловік, перш ніж вона наважилась у цьому зізнатися. «Мене запитують, чому я не пішла від чоловіка. Я його страшенно боялася, він погрожував мені, й завжди виконував свої погрози». У Великій Британії служба допомоги отримує в середньому один дзвінок на хвилину з повідомленням про насильство у родині.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначила насильство, як поведінку сильної статі, що може призвести до фізичної, психологічної чи сексуальної шкоди жінці, в тому числі акти фізичної агресії (лупцювання, штовхання, биття); психологічні образи (залякування, приниження, знущання); примушування до сексуального контакту, насильницький статевий акт тощо. До форм насильства належать такі: ізоляція від родини та друзів, нагляд за пересуванням, обмеження доступу до інформації чи допомоги.

А зло розростається, мов пухлина...
Статистика насильства щодо жінок свідчить про глобальний розмах цього ганебного явища як у світі, так і в Україні. Принаймні раз у житті одну з трьох жінок побили чи зґвалтували. За даними Ради Європи, насильство в родині — головна причина смерті та інвалідності з-поміж жінок від 16 до 45 років. Це перевищує показники смертності від раку та дорожньо-транспортних пригод.
Понад 60 мільйонів дівчаток не з’явились на світ унаслідок абортів. Останній перепис населення в Китаї у 2000 році засвідчив, що співвідношення новонароджених дівчаток до хлопчиків було 100:119 (біологічна норма100:103).
За інформацією спеціального доповідача ООН з питань насильства щодо жінок, у США 85 відсотків дружин потерпають від домашнього насильства. За оцінками російського уряду, торік 15 тис. жінок були вбиті своїми чоловіками чи родичами. ВООЗ офіційно заявила, що майже 70 відсотків представниць прекрасної статі були забиті їхніми партнерами-чоловіками. Та це — лише верхівка айсберга. Адже багато з них не скаржаться, соромлячись, не довіряючи захисникам правопорядку, чи просто боячись подальшого насильства.
В Україні немає повної офіційної статистики щодо цієї проблеми. За даними Департаменту громадської безпеки, підпорядкованого МВС, упродовж торішніх шести місяців було зареєстровано більш як 83 тис. заяв про насильство в сім’ї, 90 відсотків жертв — жінки. Дані, представлені МВС, свідчать про те, що за першу половину минулого року було скоєно 1008 навмисних і 402 ненавмисних побутових убивств. Знову ж таки більшість їхніх жертв — жінки. В одній Вінницькій області працівники міліції щодня фіксують 40–45 дзвінків із повідомленнями про насильство у сім’ї.
Правоохоронці вважають, що більше половини українок є жертвами домашнього насильства. Соціологічне опитування засвідчило: кожна третя молода громадянка потерпає від моральних чи вербальних нападів чоловіків, друзів, сусідів; 12 відсотків стали жертвами сексуального насильства, а 5 — фізичного. Та лише кожна десята визнає, що травми — результат домашнього насильства. В однієї пацієнтки Вінницької лікарні на тілі були ножові рани, а вона стверджувала, що чистила картоплю і порізалась. Лікарі не розуміли, чому вона робила це вночі.
Трапляються випадки, коли жінки не витримують знущань і вбивають своїх кривдників. Так вчинила Ольга М. після того, як чоловік зґвалтував її на очах дітей та погрожував зґвалтувати і їх. Жінку засудили на 15 років позбавлення волі.

Не будьмо байдужими до чужої біди
Ще три роки тому Міжнародна амністія розпочала всесвітню кампанію «Зупинимо насильство проти жінок». Відтоді ця незалежна правозахисна організація, що об’єднує 1,8 млн активістів у 150 країнах світу, домагається, аби суспільство та влада усвідомили, що насильство проти жінок є порушенням прав людини і його потрібно спинити. До цієї кампанії приєдналася Рада Європи з урядами та парламентами 46 країн її членів.
На жаль, зазначає голова Міжнародної амністії в Україні Наталка Дульнєва, як влада, так і більшість у суспільстві, в тому числі в Україні, не розглядають домашнє насильство як порушення прав людини. Мовляв, приватна справа, що не потребує стороннього втручання. Навіть у країнах, де є закони, що передбачають покарання за подібні злочини. Бо відповідні органи не вбачають у цьому проблеми і не мають достатньої підготовки для її вирішення. До того ж, у держави зазвичай не вистачає коштів на захист жінок.
За три роки активісти Міжнародної амністії змогли ввести проблему насильства щодо жінок до правозахисного контексту, налагодити співпрацю з громадськими організаціями, створити глобальні й регіональні коаліції проти насильства, започаткувати нові юридичні механізми для боротьби проти насильства. Відтепер зґвалтування включено до переліку військових злочинів і злочинів проти людства до статутів міжнародних кримінальних трибуналів. У багатьох випадках воно прирівнюється до тортур.
Україна була першою серед держав колишнього Союзу, яка ще у листопаді 2001 року ухвалила Закон «Про попередження насильства в сім’ї». Він є превентивним, випадки насильства в сім’ї розслідуються і караються відповідно до положень Кримінального та Адміністративного кодексів. Та, незважаючи на ухвалений закон, наголошує Наталка Дульнєва, кількість випадків насильства продовжує зростати. Правозахисники Міжнародної амністії вважають — через те, що закон має недоліки.

Державі й карти в руки
Нині у Верховній Раді обговорюється законопроект щодо змін до закону «Про попередження насильства у сім’ї». Під час першого читання парламентарі проголосували за вилучення з нього дивної ст. 11, у якій йдеться про «віктимну (провокуючу) поведінку». Статтею передбачалось: якщо жертва насильства допустила провокуючі дії, вона отримує від правоохоронців офіційне попередження. Більше того, всі попередження жінці про «віктимну поведінку» додавались до її характеристики. Коли справа доходила до суду, вони «грали» на користь кривдника.
Простіше кажучи, якщо жінка не встигла приготувати вечерю чи зробила зауваження нетверезому главі сім’ї, й він за це її побив, то викликаний міліціонер міг трактувати це, як її «віктимну поведінку».
Один львівський адвокат розповідав, що міліціянти (за їхніми словами) висунули представницям прекрасної статі понад три тисячі попереджень про «віктимну поведінку».
За словами автора законопроекту, президента Міжнародного правозахисного центру «Ла Страда» Катерини Левченко, у парламенті було чимало противників такого «вилучення». Навіть фахівці його головного науково-експертного управління вважали, що ст. 11 не тільки не треба вилучати, а, навпаки, треба посилити.
У документі також пропонується вилучити такий вид адміністративного покарання кривдника, як штраф. Адже у більшості випадків, аби його сплатити, треба взяти гроші з сімейного бюджету. Тож потерпає не кривдник, а вся родина.
Коли скривджена жінка викликає міліцію, вона прагне, аби припинили насильство та ізолювали кривдника. Законом дозволяється це зробити лише на три години. Потім той повертався додому ще більш розлюченим, і все починалось спочатку. У разі повторного скоєння насильства можна було ізолювати кривдника на 15 діб. У законопроекті пропонується одразу вдаватись до арешту на 15 діб і примусового лікування від алкоголізму. Адже до 90 відсотків випадків домашнього насильства відбувається у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. На жаль, в Україні залишилось дві установи (в Одесі й Харкові), де за рішенням суду можна лікуватись від алкоголізму.
Актуальна норма законопроекту — запровадження корекційних соціально-психологічних програм для кривдників. Адже не всі вони закоренілі злочинці. Тішить, що у січні нинішнього року уряд затвердив державну програму підтримки сім’ї. В ній є пункти, що зобов’язують Міністерство сім’ї, молоді та спорту, Державний інститут проблем сім’ї й молоді розробити спеціальні методичні рекомендації для роботи з кривдниками. Спеціальні корекційні програми для них розробляють і фахівці «Ла Стради».
За словами Катерини Левченко, у законопроекті пропонується також створювати притулки для жертв насильства за рахунок коштів державного бюджету, а не місцевих. На жаль, їх у нашій країні поки обмаль. У Канаді, де населення втричі менше, ніж у нас, функціонує близько 600 притулків для потерпілих від домашнього насильства.
В Україні є кризові центри, але вони переважно опікуються молодими родинами, а не скривдженими жінками. До того ж, аби громадянка могла потрапити до кризового центру, вона має зібрати купу довідок і обов’язково мати місцеву прописку.
Держава, вважають правозахисники Міжнародної амністії, має усвідомити, що саме вона мусить захистити жінку від домашнього насильства, забезпечити їй нормальні умови для життя і виховання дітей. Поки таке усвідомлення не утвердиться на теренах нашої країни, держава вважатиметься винною у насильстві стосовно жінок.

Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• НА САМОТІ З УСІМА

назад »»»