ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
МАДОННИ В ПОГОНАХ
З давніх-давен вважалося, що жінки вміють воювати не гірше за чоловіків, а інколи й краще. Сама історія довела: вони виваженіші, ухвалюють рішення, тверезо оцінюючи ситуацію. Особливо це проявилося під час Другої світової війни, коли в лавах антигітлерівської коаліції воювали сотні тисяч представниць прекрасної статі. Найбільше їх було, звісно, в Червоній армії.

Нині щороку до українського війська приходить дедалі більше Оксан і Марин. За інформацією Генерального штабу Збройних сил України, у нашому війську служить 18 536 жінок. Генералів серед них поки що немає, але й задніх вони теж не пасуть. Зокрема, маємо чотирьох полковників, 46 підполковників, 233 майорів, а також близько 900 молодших офіцерів. Та найбільше між них прапорщиків і військовослужбовців за контрактом — 17 279 осіб. Понад 100 дівчат навчаються у вищих військових навчальних закладах і незабаром отримають офіцерські погони.
Що ж змушує українських жінок змінювати вишукані сукні на плямисті камуфляжі? Однозначно на це запитання не відповісти: у кожної з них свої причини.
— І за часів Союзу в багатьох армійських колективах проходили службу жінки,— розповідає начальник відділу управління призову та комплектування головного управління особового складу ГШ ЗС України полковник Олександр Заскока.
— Вони, як правило, були дружинами офіцерів та прапорщиків. У віддалених від цивілізації гарнізонах працевлаштуватися було досить проблематично або й взагалі неможливо. Отож подруги нашої молодості змушені були обіймати чоловічі посади.
У цьому, до речі, переконався, коли проходив службу в гарнізонах Ленінградського військового округу: там були десятки жінок-військовослужбовців, котрі сумлінно виконували покладені на них обов’язки. Більше того, командування ставило їх за приклад офіцерам-чоловікам...
Ця ж причина в багатьох випадках і нині змушує українських жінок одягати камуфляжі. Насамперед дружин військовослужбовців, які служать у так званих закритих гарнізонах. А їх, до речі, теж вистачає в Україні. Вони, звісно, розміщені не за сотні кілометрів від населених пунктів, але проблем з працевлаштуванням теж вистачає. Відвідуючи військові частини, помітив таку закономірність: жінок-військовослужбовців більше в тих з них, що розташовані в глибинці. Усе пояснюється дуже просто. Справа у тім, що за якихось 100–150 кілометрів від Києва знайти пристойно оплачувану роботу дуже важко. Тому військова служба за контрактом для багатьох жінок є тією рятівною соломинкою, що дає змогу виживати.
— Ще наприкінці 1990-х років я втратила роботу — єдине джерело існування,— розповідала мені Тетяна Шлапак — телефоністка однієї з частин, що дислокується на Поділлі.— Кажучи іншими словами, до війська я подалася не від доброго життя. На перших порах почувалася білою вороною у чоловічому колективі, але згодом звикла. Насамперед завдяки офіцерам, котрі всіляко сприяли мені. Нині я ніскільки не шкодую про свій вибір.
...Особовий склад частини, що дислокується в Києві і якою командує полковник Олексій Таран, охороняє військові особливо важливі об’єкти, зокрема Генеральний штаб ЗС України. Тут проходять службу близько 30 представниць прекрасної статі.
— Коли я, приймаючи командування цим з’єднанням, дізнався, що серед моїх підлеглих стільки жінок, схвилювався,— розповідає Олексій Валерійович,— адже одна справа командувати чоловіками, й зовсім інша — жінками. Але згодом переконався, що всі мої побоювання були марними, бо представниці кращої половини людства дуже сумлінно ставляться до виконання службових обов’язків і з ними ще не виникало жодних проблем, чого не скажеш про сильну стать...
До речі, українським жінкам-військовослужбовцям довелося понюхати й пороху: десятки з них побували в багатьох гарячих точках, беручи участь у миротворчих операціях, зокрема, в колишній Югославії, в Іраку. Статус учасників бойових дій мають 27 жінок, їх відзначено урядовими нагородами. А Віра Петрик, налагоджуючи мирне життя в Іраку, загинула...
Серед жінок-військовослужбовців є й такі, котрі подалися до армії, за їхніми ж словами, в пошуках романтики і гострих відчуттів. Інші у такий спосіб намагаються вийти заміж. Але переважна більшість — принаймні з тих кількох десятків, з якими мені особисто доводилося спілкуватися, почепили погони не від доброго життя. Особливо з числа тих, хто проходить службу на посадах прапорщиків і контрактників.
— Коли б у мене була змога знайти кращу роботу, я б ніколи не пішла до війська,— відверто каже старший сержант служби за контрактом Марина Лежана.— Хоча б тому, що ні в мене, ні в моїх колег, які не здобули вищої освіти, немає ніяких перспектив кар’єрного зростання, чого не скажеш про жінок-офіцерів. Та й грошове забезпечення в них значно ліпше.
Думки командирів з цього приводу різні. Одні вважають, що жінці більш личить виховувати дітей, лікувати людей, творити прекрасне, а не карбувати на військовому плацу стройовим кроком і складати заліки зі знання військових статутів. Інші дотримуються думки, що жінка має рівні права з чоловіками, закріплені Конституцією України. При цьому вони посилаються на приклад багатьох країн світу, в арміях яких служать жінки. Так у армії США частка жінок становить 14 відсотків загальної чисельності, у Канаді — 13 відсотків, у Великій Британії — вісім відсотків, Франції і Бельгії — по сім. Одне слово, жінки служать в арміях усіх країн — членів НАТО. А в Норвегії вони є навіть на підводних човнах...
У Збройних силах України є певні обмеження щодо посад, які можуть обіймати українські мадонни. Зокрема, вони не можуть бути командирами танків, броньованих машин, саперами, понтонерами та виконувати інші функції, пов’язані з надмірними фізичними навантаженнями. Ну, а щодо того, як виконують покладені на них обов’язки жінки — військовослужбовці ЗС України, я наведу такий факт: лише торік за вагомий внесок у підвищення боєготовності частин та підрозділів нашого війська близько 300 з них заохочено різними відзнаками Міністерства оборони України. А керівник військового відомства вважає, що жінки додають нашій армії цивілізованості.
також у паперовій версії читайте:

• СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ ДЛЯ ОФІЦЕРІВ
• МАЙОР-УБИВЦЯ ВІДСТОЮЄ «СВОЇ» ПРАВА
• «КРИЛАТІЙ ГВАРДІЇ» ПІДРІЗАЛИ КРИЛА...

назад »»»