ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ОЛЬСТЕР ОТРИМАВ САМОВРЯДУВАННЯ
У британській політиці стався історичний перелом, який стосується ірландської проблеми. Два запеклі супротивники — протестант Іан Пейслі та католик Джеррі Адамс — підписали давно очікуваний договір про створення самоврядування.

Британський міністр у справах Північної Ірландії Петер Гейн ухвалив рішення про відновлення в Ольстері діяльності місцевого парламенту, призупинену чотири роки тому.
Проте лідери двох найсильніших партій цієї провінції Пейслі та Адамс мусили порозумітись щодо формування спільного уряду, інакше 108 депутатів парламенту в Стормонті були б розпущені, а управління здійснював би уряд в Лондоні з відповідними наслідками: втратою надії на перелом у відносинах між антагоністичними верствами суспільства — пробританськими протестантами та католицькими республіканцями.
Проблему самоврядування вдалось вирішити завдяки компромісності лідерів. Минулого тижня вони, донедавна вороги, вперше сіли за стіл віч-на-віч у головній залі парламенту в Стормонті — 58-річний Джеррі Адамс і 80-річний Іан Пейслі.
Адамс — колишній командир Ірландської республіканської армії (ІРА), яка методами терору боролась з британцями, починаючи з 70-х років минулого століття. Пастор Пейслі — лідер пробританської Демократичної партії Ольстеру.
Супротивники не подали один одному руки, але договір підписали. Протягом найближчих шести тижнів вони зобов’язались утворити спільний уряд. Прем’єром у ньому буде Пейслі, а віце-прем’єром — заступник Адамса у партії, яка народилася з ІРА — Мартін Макгіннес.
Партія Пейслі отримає в кабінеті чотири міністерства, три будуть у «Шин фейн» (радикальній протестантській партії), два — в іншої протестантської партії і одне в невеликої католицької партії.
Конфлікт у Північній Ірландії триває вже приблизно 400 років. Особливо кривавими були останні 30 років ХХ століття. За цей час від терористичних нападів ІРА і в сутичках загинуло понад 3,5 тисячі осіб.
Після підписання договору Адамс і Пейслі наголосили — це переломний для Ольстеру момент, обидва забули про історичні образи і говорили тільки про майбутнє та «новий початок життя провінції з Божою допомогою».
Їм аплодували посередники — прем’єри Великої Британії та Ірландії Тоні Блер і Берті Ахерн. Завдяки їхнім зусиллям дев’ять років тому була підписана перша мирна угода про створення самоврядування, але внаслідок взаємної ворожості і недовіри найважливіших партнерів, вона залишилась на папері.
«Все, що зроблено за останні десять років, було тільки підготовкою до того, що сталось сьогодні»,— заявив задоволений Тоні Блер, для якого мир в Ольстері буде одним з головних досягнень на посаді прем’єра.
Відновлення парламенту та створення першого в історії британської провінції місцевого уряду, у якому будуть представники двох частин суспільства, які боролись між собою все попереднє століття, насправді відкривають нову епоху в історії Ольстеру. Для католицьких республіканців це перший крок до відокремлення провінції від Великої Британії і приєднання до Республіки Ірландія. Для протестантів — це перший шанс на управління без наказів з Лондона. А для понад 1,5-мільйонного населення Ольстеру, яке майже наполовину складається з протестантів (більшості) і католиків (меншості), це неповторний шанс на цивілізований розвиток після років громадянської війни, вуличного терору, безперервних релігійних і політичних конфліктів та економічної стагнації.
Велика Британія і Ірландія обіцяли самоврядуванню Ольстеру суттєву допомогу — 36 мільярдів фунтів протягом чотирьох років для занедбаної протягом тривалого часу провінції, що перебуває в глибокій кризі і все більше відстає від решти Великої Британії та Республіки Ірландія, яка бурхливо прогресує. Від шансу скористатись такими грошима обидва лідери-антагоністи Ольстеру не могли відмовитись.
Ще кілька тижнів тому зустріч полум’яного протестантського пастора Пейслі, затятого прихильника належності Ольстеру до Великої Британії, та Джері Адамса, колишнього терориста, католика і прихильника приєднання останнього шматка ірландського острова до Республіки Ірландії була неможливою.
Пейслі ненавидів католицизм і католицьких республіканців. Не раз проклинав католицьку церкву, називаючи її «вавілонською блудницею», а Папу Римського Павла ІІ «антихристом». Він десятиліттями повторював: «Ольстер є британським!». Багато десятків років пастор погрожував вигнати з партії кожного, хто розмовлятиме з будь-ким з табору ІРА-«Шин фейн». Але саме він останніми днями змусив свою партію погодитись на спільний з республіканцями уряд.
Для Адамса протестанти — це загарбники і колонізатори. З молодих років він боровся з британцями, але це він десять років тому схилив ІРА до перемир’я, а потім і до відмови від терору та роззброєння і погодився на від’єднання провінції мирним і демократичним шляхом. На долю Адамса випав і останній вирішальний крок. Він погодився на участь своєї партії у формуванні місцевої поліції, яку покоління католиків вважали збройним загоном окупантів з Лондона.

Данило ДАНИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОЇ СПІВПРАЦІ ВИЗНАЧЕНО
• ЛЮБОВ З РОЗРАХУНКУ БУВАЄ КОРИСНОЮ

назад »»»