ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
СНІД КОЛЬОРУ... ХАКІ
Нині, за інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі зареєстровано понад 50 мільйонів ВІЛ-інфікованих, а близько 20 мільйонів померли від цієї хвороби. На засіданні Генеральної Асамблеї ООН її визнали «глобальною кризою людства». Щодня ця недуга уражає близько восьми тисяч осіб, при цьому дев’ять із десяти не знають, що вони уражені ВІЛ/СНІДом. На превеликий жаль, не оминула вона й Україну: маємо близько 100 тисяч ВІЛ-інфікованих. Це — офіційна статистика, але незалежні експерти з неурядових міжнародних організацій називають інші цифри, що суттєво відрізняються від офіційних.

Україна, за інформацією МОЗ, «залишається найбільш ураженою в Європі»: поширеність ВІЛ-інфекції серед дорослого населення становить 1,46 відсотка. Це означає, що майже 350 тисяч наших співвітчизників віком 15–49 років живуть з цією страшною недугою.
Проблема, про яку йдеться, дошкуляє і нашим Збройним силам. Перший ВІЛ-інфікований військовослужбовець на території України був виявлений ще 1987 року в одній з частин колишнього Київського військового округу. За час, що минув відтоді, військові медики взяли під відповідний нагляд близько 450 солдатів і офіцерів. Стверджувати, що ця цифра є достовірною, не берусь. І ось чому.
Раніше, зважаючи на актуальність зазначеної проблеми, всі юнаки, призиваючись до війська, проходили тестування на наявність в їхній крові ВІЛ-інфекції. Ті, у кого вона була, не призивалися. Проте, на жаль, з часом від нього відмовились: народні депутати внесли відповідні поправки до Закону «Про запобігання захворювання на СНІД і соціальний захист населення». Чому? А тому, що, на думку їхніх ініціаторів, «подібні тестування — пережиток тоталітарного минулого, порушення прав людини».
Пам’ятаю, депутат, який з парламентської трибуни закликав своїх колег «одностайно підтримати рішення про це», посилався на досвід «розвинутих країн». Лукавив. Бо якраз у переважній більшості країн кров громадян, котрі йдуть до війська, перевіряють на наявність в ній небезпечної інфекції. У тих же Сполучених Штатах, які за всього бажання тоталітарною державою не назвеш. Хіба призов до війська ВІЛ-інфікованого юнака не є порушенням прав людей, котрі цілий рік живуть з ним в одному приміщенні й наражаються на небезпеку? У побуті, трапляється, солдати користуються одними й тими самими предметами особистої гігієни.
Розумію, що подібні тестування не вирішать проблеми: життя є життя і солдат-строковик може заразитись і під час служби. Однак тестування, про яке йдеться, суттєво обмежило б коло осіб, котрі хворими потрапляють до війська.
У Збройних силах розуміють всю небезпеку зазначеної проблеми, тому намагаються всіляко протистояти їй. Зокрема, Міністерство оборони України плідно співпрацює в цьому напрямі з різними громадськими й міжнародними організаціями, наприклад, із Фондом народонаселення ООН (ФН ООН).
— Наша співпраця розпочалася ще 1999 року,— розповідає заступник представника Фонду в Україні Борис Ворник.— Якщо говорити про сьогодення, то ми активно працюємо над реалізацією програми «Попередження ВІЛ-інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом, серед особового складу Збройних сил України». Вона є одним із компонентів програми допомоги Україні з боку ООН на 2006–2010 роки і фінансується Європейським Союзом, що надав нам 2,5 мільйона гривень. Програма, про яку йдеться, передбачає комплекс заходів, передовсім просвітницьких, спрямованих на запобігання ВІЛ-інфікуванню військовослужбовців.
Проведено кілька семінарів із офіцерами, під час яких наші фахівці прочитали лекції, провели відповідні тренінги. Вони дали їм необхідний мінімум знань, який дасть змогу проводити з підлеглими роботу, спрямовану на запобігання цьому захворюванню.
За словами Бориса Михайловича, Фонд народонаселення ООН до проведення семінарів залучає фахівців, котрі проводять заняття з офіцерами як медичних, так і виховних структур ЗС України. Вони отримують знання, наявність яких уможливлює проведення в солдатських колективах просвітницької роботи щодо запобігання в них випадків захворювання на ВІЛ/СНІД. Фонд, про який йдеться, надає також матеріально-технічну допомогу частинам і підрозділам нашого війська. Зокрема, враховуючи побажання командирів, адміністрація Фонду забезпечує їх технічними засобами пропаганди, відповідним медичним обладнанням.
— Мені здавалось, що про СНІД і про те, як запобігти ураженню ним, я все знаю, але виявилось, що це не зовсім так,— говорить капітан другого рангу Олександр Павловський — заступник начальника відділу інформаційно-пропагандистського забезпечення управління особового складу штабу командування ВМС ЗС України, з яким я зустрівся під час одного із семінарів.— Здобуті знання застосовуватиму в повсякденній роботі з особовим складом.
Такої ж думки дотримуються й інші колеги пана Олександра, підполковники Юрій Кривоніс і Михайло Коваль. Офіцери, котрі пройшли курси навчання, набагато серйозніше ставляться до порушеної проблеми, дбають про дотримання санітарно-гігієнічних норм серед особового складу.
також у паперовій версії читайте:

• УСУПЕРЕЧ РІШЕННЯМ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ ЗНОВУ ПОЗБАВИЛИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СОЦІАЛЬНИХ ПІЛЬГ І КОМПЕНСАЦІЙ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

назад »»»