ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВЕКТОР ГРУЗІЇ
Євроатлантична інтеграція Тбілісі відбувається на тлі чергового етапу ескалації напруження у відносинах Грузії і самопроголошеної республіки Абхазія. Четвертого березня там відбулись вибори, а в ніч проти 12 березня, як відомо, протягом двадцяти п'яти хвилин зазнали обстрілу з гелікоптерів шість населених пунктів у Верхній Абхазії — частині автономної республіки, якої не контролюють сепаратисти. За інформацією міністерства оборони Грузії, гелікоптери прилетіли з російської території. Глава парламенту Ніно Бурджанадзе заявила: «Вертольоти, оснащені апаратурою нічного бачення, порушили державний повітряний кордон Грузії. Число країн, які мають гелікоптери з таким оснащенням, обмежене. Ми детально уточнимо всю інформацію, але багато ознак свідчить про те, що гвинтокрилі машини перетнули кордон з боку Росії. Ми чекаємо відповіді від північних сусідів і пояснень того, що відбулось у Верхній Абхазії». Тим часом офіційна Москва категорично заперечила свою причетність до інциденту.

Абхазія досі залишається важливим фактором південно-кавказької геополітики, чого й прагнула Росія, коли надавала підтримку сепаратистам на початку 90-х років минулого століття. Але тепер, після того як до влади у Грузії прийшли патріотичні реформатори, події розгортаються за сценарієм, який пишуть не тільки у Кремлі...
Після обстрілу прем'єр-міністр Грузії Зураб Ногаїделі заявив, що будинки адміністрації і школи, зруйновані обстрілом, мусять бути якнайшвидше відбудовані. У Кодорську ущелину вилетіла група високопоставлених грузинських посадовців. Серед них і 26-річний син першого грузинського президента Звіада Гамсахурдії, Георгій, призначений керівником кримінальної поліції Верхньої Абхазії. Це однозначно можна вважати ознакою консолідації грузинської державницької і політичної еліти навколо національних інтересів.
Верхня Абхазія після війни була розділена на дві частини між грузинами і абхазами. Між ними розташовано два пости російських миротворців. У вересні 2006 року Грузія на частині своєї території розмістила загони МВС та легітимний уряд Абхазії у вигнанні. У Кодорській ущелині часто буває президент Михаїл Саакашвілі. Ударними темпами ведеться будівництво, тут уже відкрито відділення грузинського банку, влітку функціонуватиме табір молодих патріотів, а в перспективі місцевість має стати гірськолижним курортом.
Хоча обставини інциденту з'ясовувала слідча група з представників ООН, грузинської влади та абхазьких сепаратистів, офіційний речник МЗС Росії Михайло Камінін, не дочекавшись її висновків, заявив, що «події у Кодорській ущелині важко кваліфікувати інакше, як закономірний результат торішнього ускладнення ситуації там через введення грузинських військ і розміщенням абхазького уряду у вигнанні».
Відомо, що 10 квітня РБ ООН розпочне обговорення ситуації в Абхазії і тому, як заявив глава МЗС Грузії Гела Бежуашвілі, імовірно, що «метою цієї провокації було створення негативної атмосфери». Він зазначив, що винні, яких визначить слідча комісія, мають бути покарані, про що уже відбулася розмова з Сергієм Лавровим, міністром закордонних справ Російської Федерації.
На місці інциденту побував президент Саакашвілі, який змушений був перервати офіційний візит до Японії і Казахстану. Він заявив: «Більше ніхто і ніколи не поставить Грузію на коліна. Якщо нам закриють кордони, ми вийдемо на інші кордони, якщо хтось закриє нам повітряний простір, ми збудуємо нові аеропорти і літатимемо всюди. Якщо нам хтось закриє ринки — ми вийдемо на нові ринки, продамо продукцію ще вигідніше».
Так говорити главі держави дозволяє згуртованість еліти країни навколо захисту національних інтересів. Якраз через день після інциденту в Кодорській ущелині парламент практично одноголосно ухвалив резолюцію про вступ до НАТО. Таким чином, бажання Росії бачити Грузію нейтральною країною не дістало підтримки ні серед політиків, ні в суспільстві. Голова парламенту Ніно Бурджанадзе висловила впевненість, що в країні немає жодної поважної політичної сили, яка піде проти бажання свого народу вступити в НАТО. Згідно з дослідженнями громадської думки, проведеними кампанією «Baltic Survey» та інститутом Геллапа, питання «Чи погоджуєтесь ви, щоб Грузія вступила в НАТО?» позитивно відповіли 83% громадян.
Посол Росії дав зрозуміти, що членство Грузії в НАТО «віддалить і безмірно ускладнить» врегулювання конфлікту з Абхазією і Південною Осетією. Росії не байдуже, як будуть розвиватись події в Закавказзі, її також турбує «застій» у переговорному процесі з Абхазією і Південною Осетією і відмова Тбілісі від підписання договорів про невідновлення бойових дій з конфліктними регіонами. Дипломат ще раз прямо заявив: нейтралітет Грузії «міг повною мірою захистити грузинські інтереси з дотриманням інтересів Росії».
Проте грузинські експерти переконані, що в обмін на нейтралітет Москва не поверне Грузії її автономії. Невирішеність територіальних проблем не завадить країні вступити в НАТО, оскільки Альянс зміцнить свої позиції на Кавказі в безпосередній близькості від Росії. А далі російських миротворців поступово замінять на міжнародні сили, створюватимуться умови, коли самі громадяни невизнаних республік прагнутимуть повернутися до складу Грузії, бо самопроголошені «держави» є недієздатними без допомоги Росії. А Москва не зможе нескінченно надавати їм підтримку, бо згодом це суперечитиме її національним інтересам, так само, як виявилося невигідним «підгодовування» прорадянських режимів в Африці чи в Східній Європі.
Здається, пані Бурджанадзе дуже слушно заявила після підписання меморандуму про вступ Грузії до НАТО, що цей «документ набув особливого значення» після обстрілу сіл Верхньої Абхазії.
А Михаїл Саакашвілі підтвердив незмінність зовнішньополітичного курсу країни: «Ми станемо членами найсильнішого в історії людства військово-політичного альянсу. Про це Грузія мріяла протягом століть». Що справді вражає, то це одностайність державного керівництва, політичних сил і народу у прагненні реалізувати цілі євроатлантичної інтеграції країни. Навіть перебування військового контингенту Грузії в Іраку та Афганістані з розумінням було сприйняте грузинським суспільством, оскільки чи не вперше в історії грузинська армія набуває досвіду, беручи участь у сучасних бойових та антитерористичних операціях пліч-о-пліч з найкращими арміями світу.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• АРАБСЬКІ КРАЇНИ ШУКАЮТЬ СПІЛЬНИХ РІШЕНЬ
• НІМЕЦЬКО-ПОЛЬСЬКІ СУПЕРЕЧНОСТІ: ПОДОЛАТИ ВАЖКО. АЛЕ ВАРТО

назад »»»