ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТЕХНІКА
П’ЯТНАДЦЯТЬ — ВІК КОСМІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ
У Національному космічному агентстві України відзначили 15-річний ювілей цього центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Нагадаємо, що у сфері управління НКАУ перебувають конструкторські бюро, проектні організації, науково-дослідні інститути і промислові підприємства галузі, котрі створюють, випробовують, виробляють і запускають на орбіти ракети й супутники, завдяки яким Україна залишається космічною державою, реалізує національні програми й бере активну участь в міжнародних проектах.

«Дніпро»: знову — на старт
На урочистостях з нагоди п’ятнадцятиріччя НКАУ зібрався не лише його колектив, а й ті, хто свого часу стояв біля витоків Національного космічного агентства України, брав участь в його становленні й розвитку, а також представники урядових і відомчих структур, учені з Національної академії наук та інші фахівці, що спільно працюють на різних напрямах космічних досліджень.
У розмовах з керівництвом НКАУ кореспондент «ДУ» запитував не тільки про подробиці розвитку галузі та актуальні проблеми її сьогодення, а й про перспективи майбутніх стартів, у яких планується залучити ракети-носії, створені у нашій країні. Хоча загалом керівники і фахівці, що працюють у ракетно-космічній сфері, за неписаною традицією (аби не наврочити!) не схильні висловлюватися для преси з приводу наступних космодромних подій, проте авторові цих рядків удалося дізнатися дещо цікаве й конкретне, час якого наближається, і передовсім про два старти конверсійних ракет-носіїв «Дніпро», які готуються на Байконурі.
Цим міжнародним проектом десять років опікується російсько-українська компанія «Космотрас». Наша країна в ній презентована державним конструкторським бюро «Південне» (розробник міжконтинентальних балістичних ракет РС-20, або, за західною класифікацією, SS-18 на прізвисько «Сатана», які, відповідно до міжнародних угод, поступово знімаються з бойового чергування в Росії і після заміни ядерної боєголовки на мирне корисне навантаження та деякої іншої модернізації, здійснюваної дніпропетровцями й їхніми партнерами, використовуються як носії космічного призначення під назвою «Дніпро») та ВО «Південний машинобудівний завод» (серійний виробник таких ракет). «Космотрас» використовує «Дніпро» для того, аби на комерційних засадах виводити на навколоземні орбіти супутники різних країн.
Після шести вдалих пусків ракет-носіїв «Дніпро» (за допомогою яких протягом 1999–2006 років запущено в космос близько двох десятків апаратів різного призначення зі США, Великої Британії, Німеччини, Японії, Франції, Італії, Саудівської Аравії, Малайзії) сьомий пуск (26 липня 2006 року) виявився аварійним. На 74-й секунді після старту політ носія було припинено бортовою системою безпеки шляхом подавання команди на виключення двигуна першого ступеня ракети. Після чого вона та деякі її фрагменти впали у безлюдній місцевості на казахстанській території. Оскільки частина гептилу (основного компонента рідкого палива, що використовується у цих ракетах) потрапила на ґрунт навколо місця падіння, влада Казахстану запровадила мораторій на пуски ракет такого типу з космодрому Байконур, який орендується Російською Федерацією. Міжвідомча комісія у складі російських і українських фахівців розпочала пошук причин, що призвели до аварії. Було встановлено, що вона сталася через короткочасне порушення працездатності гідроприводу камери згоряння двигуна першого ступеня. Це сталось внаслідок перегрівання робочої рідини у трубопроводі, який веде від двигуна до гідроприводу, що й призвело до появи збурень та втрати сталості під час польоту ракети. (Від себе додамо, що двигун для першого ступеня ракети цього типу розроблено і виготовлено в Росії.— Авт.).
...Нещодавно мораторій на пуски «Дніпра» з Байконура, накладений торік владою Казахстану, було знято, що означало можливість для продовження реалізації цієї програми. Генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв розповів кореспондентові «ДУ», що найближчі за часом пуски «Дніпра» призначено на 27 березня і 27 квітня.
Під час першого з цих двох запланованих запусків передбачається, що ракета-носій має вивести на орбіту космічний апарат «ЕgiptSat», спроектований та виготовлений на замовлення Єгипту українськими фахівцями у ДКБ «Південне» і призначений для дистанційного зондування Землі й виконання деяких інших завдань. А другим «Дніпром» (пуск заплановано на 27 квітня) на орбіту має бути виведено німецький супутник «ТеrraSat», бортова апаратура якого досліджуватиме Землю з космосу.

Металева часточка, що спричинила вибух...
Отже, будні космічної галузі — то не лише успішні ракетні пуски: час від часу трапляються аварійні ситуації. Не можна оминути й інший випадок — порівняно нещодавню аварію, яка сталася наприкінці січня 2007-го в Тихому океані, де з екваторіальної зони мав бути зроблений черговий пуск ракети-носія «Зеніт-3SL» за програмою «Морський старт». Цей проект на комерційних засадах реалізує міжнародна компанія «Sea Launch» («Сі Лонч»), що об’єднує потенціали американської аерокосмічної компанії «Боїнг», українських ДКБ «Південне» та ВО «Південний машинобудівний завод», російської ракетно-космічної корпорації «Енергія» й норвезької компанії «Аker ASA». Ракетні пуски «Зенітів-3SL» здійснюються із самохідної платформи «Одіссей» за участю складально-командного судна «Сі Лонч Командер».
Історія реалізації проекту «Морський старт» має на рахунку чимало успішних пусків. Того разу, 31 січня 2006-го, планувалося «Зенітом-3SL» вивести на навколоземну орбіту телекомунікаційний супутник «NSS-8», створений на замовлення компанії «SES New Skies» із Нідерландів американським «Боїнгом» і призначений як засіб зв’язку для передавання урядової, військової та комерційної інформації, включно з Інтернетом. Та цей голландський космічний апарат загинув: під час пуску на перших секундах польоту ракети вона вибухнула...
Після цього деякі російські мас-медіа поспішили (хто завуальовано, а хто відверто) звинуватити у тому, що сталося, українські підприємства, що беруть участь в «Морському старті». Зокрема, якщо за попередніх успішних пусків таких самих ракет спільного виробництва у російських ЗМІ зазвичай ішлося про «російські ракети» або «російсько-українські», то тут, скажімо, газета («Известия в Украине» за 1 лютого 2007 року) написала про аварію (подальші цитати подаємо мовою оригіналу) в публікації під заголовком «Взрыв украинской ракеты сгубил голландский Интернет». У тексті статті її автор П. Образцов спочатку зазначив: «Ракета Зенит-3SL» состоит из трех основных частей: 1 и 2 ступени изготовлены на украинских предприятиях, 3-й разгонный блок поставляется корпорацией «Энергия». Двома ж абзацами далі наголошує: «Очевидно, что взрыв произошел в начальных ступенях ракеты, так как разгонный блок «Энергии» по программе включается лишь на 10-й минуте полета». Тож кореспондент дає більш як прозорий натяк: мовляв, в аварії винні українські підприємства. А ще у цій статті ані слова про те, чого не знають звичайні читачі газети, але що добре відоме фахівцям і журналістам, котрі спеціалізуються на ракетно-космічній тематиці: маршові двигуни першого й другого ступенів носія «Зеніт-3SL» — це дітища не українських ракетобудівників, а відомої російської двигунобудівної фірми «Енергомаш», що у підмосковних Хімках... Поспішили російські мас-медіа «навести тінь» на виробників ракет із України, не дочекавшись навіть висновків міжвідомчої аварійної комісії, складеної з фахівців двох країн.
Офіційні висновки цієї комісії, затверджені керівниками обох відомств — Федерального космічного агентства Росії й Національного космічного агентства України, стали відомі після півторамісячної копіткої праці. Й, як повідомили цими днями центр інформаційних зв’язків ДКБ «Південне» і прес-центр ВО «Південний машинобудівний завод», аварійна комісія дійшла висновку про те, що причиною аварії стала відмова ракетного двигуна першого ступеня РД-171М унаслідок його займання, а спалах, що призвів до вибуху, стався через випадкове привнесення сторонньої металевої частини в насос окислювача.
Щодо майбутніх пусків наступних ракет-носіїв із «Морського старту», то, як сказав керівник центру інформаційних зв’язків ДКБ «Південне» Юрій Мошненко, очікується, що компанія «Сі Лонч» може відновити їх улітку або восени поточного року.
* * *
У виступах під час урочистостей з нагоди 15-річчя НКАУ наголошувалось на тому, що своїми успіхами вітчизняна ракетно-космічна галузь завдячує не лише потужному потенціалові її наукових, проектно-конструкторських і виробничих колективів, а й ефективній діяльності Національного космічного агентства України. В той час, коли протягом згаданих 15-ти років у державі змінилося багато керівників уряду, міністерств, у НКАУ за всі роки — лише три керівники: Володимир Горбулін, Олександр Негода, Юрій Алексєєв. На зорі діяльності Агентства можна було почути від недалекоглядних опонентів: мовляв, навіщо нам космічні дослідження, давайте найперше нагодуємо людей.
Генеральний директор НКАУ Юрій Алексєєв підкреслює необхідність реалізації здобутків космічної галузі у різних земних галузях промисловості і сільському господарстві, науці й техніці та доцільність і корисність багатогранного міжнародного співробітництва України в цій сфері — з Росією, США, Бразилією, Китаєм, Європейським космічним агентством та іншими партнерами.

Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:

• НОУТБУК-КАРДІОГРАФ
• КИТАЙ НЕ ПАСЕ ЗАДНІХ

назад »»»