ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
«УЗБІЧЧЯ» ЖИТТЯ — НЕ ДЛЯ МУЖЧИН

Процеси, пов'язані з реформуванням і скороченням Збройних сил України, тривають: до 2011 року, як уже повідомляла наша газета, буде звільнено близько 60 тисяч військовослужбовців. Що робить держава, аби офіцери й прапорщики, котрі віддали кращі роки життя служінню Батьківщині, не почувалися забутими. Про це розповідає директор Державного департаменту адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів Ігор Холоша.

— Два роки тому — навесні 2005 року — згідно з рішенням Кабінету Міністрів було створено наш департамент. Про поставлені завдання говорить сама назва. Впродовж наступних п'яти років наш департамент у рамках відповідної державної програми надасть допомогу в перенавчанні й працевлаштуванні більш як 20 тисячам колишнім військовослужбовцям.
— Я знаю, що восени минулого року вашими фахівцями розроблено проект державної програми соціальної й професійної адаптації колишніх військовослужбовців. Що нею передбачено?
— На базі вищих військових навчальних закладів у Львові, Одесі, Харкові та Севастополі будуть створені регіональні центри, за сприяння яких звільнених перенавчатимуть і працевлаштовуватимуть. Міністр оборони України Анатолій Гриценко затвердив порядок відбору та направлення на перепідготовку військовослужбовців, котрі підлягають звільненню і хочуть отримати цивільні спеціальності, що користуються попитом на ринку праці. Якщо говорити конкретніше, то цьогоріч передбачається профінансувати перенавчання і працевлаштування 1300 осіб.
— За минулі роки звільнено чимало офіцерів і прапорщиків. Де вони нині?
— Із певних причин, насамперед тих, що мали фінансове забарвлення, держава не могла приділяти їм достатньої уваги. Та попри всі труднощі, у 2005 році було перепідготовлено і працевлаштовано 3 297 осіб. Нагадаю, що у вересні 2005 року Північноатлантичний альянс зобов'язався фінансувати перенавчання близько 600 звільнених військовослужбовців, яке відбувається на базі Хмельницького Національного університету. Воно триватиме впродовж трьох років і обійдеться для нього майже 430 тисяч євро. Перепідготовка провадиться за такими спеціальностями як «Менеджмент підприємницької діяльності», «Комп'ютерні технології в економічних системах», «Маркетинг ринку товарів і послуг» тощо. Торік дипломи отримали майже 200 колишніх військових. Ще стільки ж чоловік за іншим проектом за рахунок НАТО пройшли мовну перепідготовку з основами бізнесу.
Успішно, як на мене, реалізується спільний з ОБСЄ проект «Допомога в соціальній адаптації звільненим військовослужбовцям Збройних сил України», згідно з яким у 14 містах нашої держави майже 900 колишніх захисників Вітчизни опанували спеціальностями, що допоможуть їм знайти гідне місце в цивільному житті.
Перепідготовку проходять за різними програмами, тривалість яких становить 120–480 годин залежно від обраної спеціальності.
— Ігоре Віталійовичу, а чому згаданий проект реалізується лише у великих містах, зокрема в Одесі, Львові, Чернігові? Хіба тільки в них живуть військовослужбовці, які мають намір залишити армію?
— Річ у тім, що саме в цих містах розташовані найбільші гарнізони нашого війська, в яких проходять службу чимало офіцерів і прапорщиків. До того ж, у них знаходяться вищі навчальні заклади, залучені до процесу перенавчання.
Так, минулого року у Вінниці на базі соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» за підтримки Міжнародного благодійного фонду «ЄвроАзія» відчинив свої двері міський центр соціальної адаптації військовослужбовців. Навчання тут проходить також і за дистанційною формою навчання. Нині тут проводиться перепідготовка за двома спеціальностями — «Основи малого бізнесу» та «Основи малого підприємництва». Не за горами той час, коли функціонуватимуть навчальні програми, за допомогою яких слухачі опановуватимуть страхову справу, менеджмент з безпеки бізнесу.
— Чи всіх влаштовує обрана форма навчання?
— Діючі центри перепідготовки дають змогу залучати до навчального процесу військовослужбовців, які проходять службу в різних гарнізонах України і навіть за кордоном. Зокрема, до вінницької групи слухачів входять офіцери Первомайського, Васильківського, Гайсинського, Бориспільського, Луцького гарнізонів. Торік навчався і військовослужбовець, котрий проходив службу в Африці...
Одне слово, за дистанційної форми навчання важливе не місце проживання слухача, а доступ до мережі Інтернет. Слухачі Вінницького центру такий доступ мають до більш як ста центрів дистанційного навчання міжнародного університету розвитку людини «Україна» безкоштовно.
Реалії сьогодення такі, що інколи диплома про вищу освіту і ринкової спеціальності замало для вдалого працевлаштування: скажімо, робота в деяких солідних фірмах з іноземним капіталом передбачає володіння іноземною мовою. Мені відомі випадки, коли її незнання завадило людям у працевлаштуванні. Тому спільно з Британською Радою, Інститутом Гете, Французьким та Італійським культурними центрами, іншими міжнародними мовними інституціями в Україні функціонують мовні курси, на яких учорашні танкісти й артилеристи вивчають англійську, німецьку, інші мови. Лише у 2006 році директорат НАТО з економічних питань безпеки й оборони удвічі збільшив фінансування мовних курсів, що дало змогу додатково залучити до занять на них близько 200 військовослужбовців. Охочих опанувати інші мови багато, тому на реалізацію мовного проекту у 2007 році планується витратити майже 500 тисяч євро.
Над вирішенням зазначених проблем співпрацюємо і з вітчизняними громадськими організаціями. Зокрема, з Міжнародним фондом соціальної адаптації спільно реалізуємо українсько-норвезький проект, у ході якого чимало колишніх військовослужбовців отримали не лише цивільні спеціальності, а й вдало працевлаштувалися, насамперед із числа офіцерів Військово-Морських сил України.
— Ігоре Віталійовичу, поділіться планами на майбутнє.
— Наш департамент розширює співпрацю з різними міністерствами й відомствами, наприклад, з державними центрами зайнятості. Найперше в регіонах, де проблема безробіття є найгострішою і без допомоги нашим підопічним не обійтися.
До вирішення проблем, пов'язаних із працевлаштуванням запасників, залучатимемо бізнесові кола, оскільки багато керівників підприємницьких структур охоче беруть на роботу людей, котрі відзначаються пунктуальністю при виконанні службових обов'язків, дисциплінованістю. До речі, ми маємо намір звернутись з конкретними пропозиціями щодо працевлаштування офіцерів запасу до керівників деяких фірм, які в недалекому минулому самі носили офіцерські погони.
Тож планів у нас вистачає, як і бажання втілювати їх у життя. Хочеться вірити, що вони не залишаться на папері. Бо якщо, скажімо, донедавна на їхнє розв'язання держава виділяла обмаль коштів, то останнім часом крига скресла в цьому плані. Окрім коштів, отриманих від різних міжнародних організацій, Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на соціальну адаптацію осіб, звільнених із військової служби, передбачено 1 600 тисяч гривень. Чесно кажучи, це дещо замало. Наступного року ми розраховуємо на 4 мільйони. Віримо, що держава не залишить без підтримки чоловіків, котрі свого часу присягли служити рідній Вітчизні.
також у паперовій версії читайте:

• СУСІДИ НАВЧАЮТЬСЯ РАЗОМ
• І СТРІЛЯЮТЬ, І ЛІТАЮТЬ, ХОЧ ГРОШЕЙ БРАКУЄ...

назад »»»