ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
ПОЧУТИ КРИК ДУШІ
Упродовж трохи більше сорока днів на Сумщині зареєстровано 22 випадки суїциду — у середньому — через день. І не на таку вже й значну кількість населення. Авторові цих рядків уже доводилося звертатися до цієї доволі сумної теми, але тоді брався до уваги триваліший період — півріччя або рік. Відповідно набиралася цифра, котра перевищувала півтисячну позначку.

Оскільки про це вже заговорили в обласному центрі, то спробую долучити до аналізу й частину почутого. Почну з випадків, обставини котрих оприлюднено. Двадцятирічна дівчина пішла з життя через невдале кохання. Вона викинулася із шостого поверху. «Швидкою» була доправлена до реанімаційного відділення обласної клінічної лікарні, але наступного дня померла. Двадцятисемирічний сумчанин вирішив покінчити з життям після чергової неуспішної спроби влаштуватися на роботу. У селі Воскресенці Буринського району 35-річний чолов’яга, напідпитку, повиснув на паркані.
Побутує твердження, начебто найчастіше люди добровільно йдуть з життя в стані алкогольного сп’яніння, коли «море по коліна». Але це далеко не завжди буває саме так. Часто експерти не виявляють навіть найменших слідів алкоголю. Попри ці упереджені судження медична статистика стверджує, що із загальної кількості тих, хто вирішив покінчити з життям, люди з розумовими відхиленнями становлять мізерний відсоток.
Тож маємо дивитися правді у вічі: основні мотиви самогубств — соціальні негаразди. Передовсім такі, котрі унеможливлюють подальше навіть не життя, а бодай існування. Упродовж двох років до мене кілька разів зверталися знайомі з проханням посприяти працевлаштуванню когось з родичів. Додам до названих один із свіжих прикладів. Тридцятирічний чоловік живе в Недригайлівському районі зі старенькою матусею. Утративши останню надію на працевлаштування, не подався кудись, бо мати потребувала догляду. Нарешті, доведений до відчаю, змушений був зважитися покинути стареньку. В обласному центрі оселився в далеких родичів, три тижні нипав найрізноманітнішими закладами, нічогісінько не виходив. Отоді мене й запитали, додавши: «Як не влаштується, може й «повиснути».
Згоден, що може статися таке. Але чим допоможу? Порадив звернутися до працівниці центрального ринку, котра оприлюднює найрізноманітніші оголошення, до того ж свіжі. Не бозна-яку роботу посприяє дістати, одначе ж хлопцеві не до жиру, хоча б мати шмат щоденного хліба.
Соціальні проблеми в суспільстві набули такого різкого загострення, що неможливість їхнього розв’язання посідає перше місце з-поміж причин суїциду. А ще — сварка з рідними (найчастіше з того ж приводу), рідше — невдале кохання, моральна травма, часом підсилена соціальними мотивами неможливість позбутися самотності — ось далеко не повний перелік причин, які штовхають людей до фатальної межі.
Найбільшого соціального ризику зазнають підлітки, люди похилого віку та громадяни віком близько 50 років. За свідченнями статистики, найчастіше до самогубства вдаються розлучені та самотні, котрі перебувають у пригніченому, а то й у депресивному стані. Напевне, жоден з «суїцидників» не ставить за мету просто покінчити з життям. Це — крик душі, останній аргумент, а чи бажання в такий спосіб уникнути проблеми, уявної або реальної небезпеки. Саме про це свідчать реалії.
Самогубство — це індикатор важких страждань, безвиході, вияв своєрідної безнадії отримати якусь, хоча б незначну допомогу. Понад дві третини тих, хто наклав на себе руки, за результатами розслідувань, намагалися повідомити про свої проблеми оточенню, сподівалися на розуміння. Інколи та підтримка може стати вагомим аргументом на користь рішення жити далі. Але ж вона має бути своєчасною.
Рік у рік спостерігається стала тенденція до збільшення кількості людей, схильних до суїциду. І доки до розв’язання цієї проблеми всерйоз не візьмуться відповідні інстанції та інституції, маємо бути уважнішими до осіб зі свого найближчого оточення, аби якось розрадити їх, підбадьорити в скруті.
Іноді ще можна почути нарікання на те, що в навчальних закладах немає достатньої кількості кваліфікованих психологів. Мовляв, фахівці мають виявити схильних до самогубства, проводити з ними бесіди, лікуючи їхні психічні розлади (адже такі люди хворі, хоч їхні недуги часто зовні й невидимі). Хто зна, можливо, психологові вдасться вивести людину з важкого морального стану. Одначе, на мій погляд, головне — усунути соціальні причини, котрі призводять до непоправного.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ДІАГНОЗ, А НЕ ВИРОК

назад »»»