ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ: ЧОМУ КОНСЕРВАТОРИ «ПОЗЕЛЕНІЛИ»
Цілком можливо, що найреальнішим спадкоємцем прем’єра Тоні Блера буде лідер нинішньої опозиції. Це станеться тому, що британські консерватори рішуче відмовляються від економічного лібералізму в стилі Маргарет Тетчер і все більше уваги приділяють екології та якості життя.

Отже, Девідові Камерону, новому лідерові консерваторів, доводиться змінювати уявлення про традиційний поділ на лівих і правих: у парламент він їде велосипедом, побував на норвезькому льодовику, щоб переконатись у наслідках глобального потепління і навіть голосував за «Civil Partnership Act», яким дозволено реєстрацію одностатевих шлюбів.
На з’їзді в Манчестері у квітні 2006 року Камерон оголосив «декалог» нових консерваторів: пересувайся громадським транспортом; піднімай сміття з землі і кидай в урну; вживай багаторазові торби для походів у магазин, аби не засмічувати довкілля поліетиленом; заміни лампочки на енергозбережні; підтримуй невеликі крамнички; заповни анкету донора органів для трансплантації тощо. Значення цих засад може зрозуміти лише той, хто пам’ятає, як багато років тому Маргарет Тетчер заявила, що людина, яка після 26 років життя мусить пересуватись громадським транспортом, може вважати себе невдахою.
Оголосивши про творення нової Лейбористської партії, 41-річний Камерон намагається повторити маневр, який майже 10 років тому забезпечив успіх Партії праці Блера. Тоді він проголосив, що виграватиме вибори завдяки зміщенню до центру, а отже, ціною відмови від традиційної програми своєї партії.

Хлопець з доброї родини
Камерон пройшов шлях, типовий для політиків з вищих сфер. Його батько був біржовим маклером, мати походила з аристократичної родини, дід був парламентарем від консерваторів (торі).
Випускник Ітону та Оксфорду, Камерон розпочав як фахівець з піару, але незабаром занурився в політику. Він швидко робив кар’єру: за часів Джона Мейджора (1992–1997) працював у міністерстві фінансів, а потім — внутрішніх справ. До парламенту він вперше потрапив у 2001 році; кілька місяців після виборів 2005 року Камерон був міністром освіти в тіньовому кабінеті.
Цього політика дуже любить преса: фотографії, які з’явились в газетах після його обрання головою торі демонстрували симпатичного молодика на велосипеді. Він бореться з міфом, сформованим його попередниками, що консерватор має бути відірваним від дійсності і критичним щодо поп-культури. Камерон віддає перевагу поезії Боба Ділана перед творчістю класика англійського романтизму Джона Кітса. Його улюбленим ансамблем є «Arctic Monkeys», модний гурт створений 19-річними хлопцями, які у 2005-му випустили перший альбом.
За кілька місяців до обрання на посаду лідера партії він був маловідомим парламентарієм, а його партія у травні 2005-го втретє поспіль програла вибори до палати громад. Після цілковитої поразки урядування Мейджора, а потім трьох лідерів-невдах (Вільяма Хейга, Іана Дункана Сміта і Майкла Говарда), консерваторам потрібен був хтось, хто відновив би обличчя партії, яку багато років ототожнювали з нудними політиками солідного віку, які не перестають теревенити на звичні теми: про катастрофічні наслідки імміграції, зниження податків й абсурди Європейського Союзу.
У грудні 2005 року Камерон став одним з наймолодших і найменш досвідчених лідерів опозиції в історії Великої Британії. Вибір виявився вдалим: під його керівництвом консерватори вперше впродовж останніх років мають 6–10% (за різними опитуваннями) переваги над лейбористами.

Екологія для багачів
Хоча екологів нині ототожнюють з лівицею, колись у Великій Британії охороною природи і дотриманням традиційного способу життя опікувалися консерватори — від часів Бенджаміна Дізраелі (прем’єр у 1868 і у 1874-80 роках). Торі намагались, хоча й безрезультатно, пом’якшити наслідки індустріалізації і вихваляли переваги життя на селі — на противагу Марксові і Енгельсові, які в «Комуністичному маніфесті» хвалили буржуазію за визволення значної частини людськості від «ідіотизму сільського життя».
Ситуація змінилась у 70-х роках ХХ століття, коли екологічні пріоритети включили до своїх програм більшість лівих партій. Потім економічна криза 1970-х років збіглася з радикальними ліберальними рецептами оздоровлення економіки, пропонованими правими партіями. Британські консерватори замість того, аби захищати стиль життя багатих власників, як це робили їхні попередники, стали радикальними лібералами на чолі з легендарним лідером Маргарет Тетчер.
Нинішнє повернення правиці до екологічних проблем застало лейбористів зненацька: консервативний Камерон критикує лівий уряд за зволікання із скороченням емісії газових викидів. Противники закидають йому, що екологія у його виконанні це швидше мода: у дорогих ексклюзивних магазинах «Marks&Spencer» чи «Waitrose» дорогі, екологічно чисті продукти харчування займають більше місця на полицях, ніж у дешевих супермаркетах «Tesco» чи «Asda».
Сам Камерон за кілька десятків тисяч фунтів перетворив на еко-помешкання свій будинок у Кенсінгтоні, елітарній дільниці Лондона. На даху він встановив сонячні батареї, які в туманному місті можуть давати близько 30% потрібної енергії. Лідер торі отримав також дозвіл місцевої влади на монтаж на даху вітряка, який генеруватиме ще 10% енергії. На черзі — спорудження баку під дощову воду, яка після очищення від листя використовуватиметься у вбиральні.
Однак довіру до намірів лідера консерваторів значною мірою підважила його ж нещирість: Камерон намагався всім довести, що далі їздить до парламенту на велосипеді задля доброго прикладу і зменшення викидів вуглекислого газу в атмосферу. Але громадськість довідалася, що слідом за ним пересувається лімузин з документами і костюмом...
Для лідера торі тетчерівський лібералізм, що багато років був на Британських островах фірмовим знаком правиці, є не більше, як фантом минулого. Прихильники нового консерватизму звинувачують сучасний капіталізм — у США його символом стала політика Рейгана — у зосередженості лише на матеріальній заможності, вимірюваній економічними показниками, ігноруванні інших сфер, які впливають на загальну якість життя і добробут. «Зелені» консерватори переконують, що бізнес, крім обов’язків перед акціонерами, має також соціальні обов’язки. Сам Камерон на кожному кроці наголошує, що добробут — це не ВВП, а стан довкілля — природи й архітектури, рівня культури і зв’язків з іншими людьми. Мати «своє місце на землі» — набагато важливіше, ніж економічний розвиток, культура важливіша, ніж економіка, а краса — ніж продуктивність праці.

Усі потребують любові
Акцентування недовіри до економічних показників ґрунтується на результатах опитування, з яких випливає, що британці почуваються менш щасливими, ніж 50 років тому. І це незважаючи на те, що економічні показники нині значно кращі — півстоліття тому майже ніхто не міг мріяти про відпустку за кордоном, мало хто був власником автомобіля чи будинку. Новий консерватизм Камерона з цього погляду є противагою політиці Тетчер: він не шукає можливостей для поліпшення добробуту, а пояснює, як розумно розпорядитись наявним багатством.
Проте поки що важко виокремити в програмі Камерона щось конкретне, крім екології. Незрозумілим залишається його ставлення до зниження податків — стандартної тези попередників. Щоправда, політик підтримує перерозподіл доходів, прогресивне оподаткування і не має наміру значно обмежувати роль держави. Опоненти з Партії праці вважають, що це — слова, натомість лобісти в Консервативній партії, що вимагають зменшення податків, занадто сильні, щоб Камерон міг їм успішно опонувати. Відразу після обрання лідером торі він проголосив, що пріоритетом, крім екології, буде освіта, але конкретних пропозицій поки що немає. Щоправда, кандидат у прем’єри підтримав лейбористський уряд у реформуванні школи, що дало більшу свободу навчальним закладам і право нагляду за ними з боку місцевих громад та зменшило державний контроль. Реформою передбачено, що середні школи, де досі панувало самоврядування, тепер зможуть переходити під керівництво фондів, заснованих батьками, релігійними групами і громадськими організаціями. Ці зміни були непопулярними серед лейбористів, які боялись, що замість нівелювання відмінностей між школами поглибиться різниця у рівні викладання в них. Дехто вважає, що підтримка Камероном цього закону має на меті посилення антиблерівських настроїв у Партії праці.
Девід Камерон відмовився також від більш жорсткого покарання злочинців, до чого «ритуально» закликають праві політики. Він заявив, що молоді правопорушники з передмість заслуговують не на ув’язнення чи виправні колонії, а... на любов. Політик пояснив: зростання злочинності серед неповнолітніх потрібно ліквідовувати не шляхом їх ув’язнення, а формуванням загальної атмосфери любові. Полла Тойнбі, коментатор лівої газети «Гардіан», іронічно зауважила, що гаслом торі стала назва пісеньки ансамблю «Бітлз» — «All you need is love».
Камерон також припинив боротьбу за типові для правиці світоглядні питання. Мало того, що у 2004 році, як уже згадувалося, він голосував за закон, згідно з яким одностатеві пари дістали право реєструвати шлюб, лідер консерваторів, коли його запитали про аборти, які у Великій Британії дозволені до 24 тижнів вагітності, відповів, що можна подумати лише про зменшення цього терміну. Щодо формування виборчих списків Камерон вважає, що консервативні кандидати мають репрезентувати весь спектр британського суспільства. Серед них мають бути жінки, мусульмани, сексуальні меншини тощо. Перший крок у цьому напрямі Камерон зробив у 2005 році на виборах до палати громад: до консерваторів вперше потрапили гей і чорношкірий.
У закордонній політиці Девід Камерон припинив звинувачення на адресу Європейського Союзу, чим вирізнялись його попередники. Перед поїздкою до Індії у вересні 2006 року він оголосив у «Гардіані», що має намір змінити вектори закордонної політики: замість того, аби підтримувати особливо близькі стосунки з Європою і США, Камерон хоче приділити більше уваги Далекому Сходу, Китаю та Індії. З другого боку, він так само, як Блер та більшість лейбористів, голосував за війну в Іраку, а багато його соратників, зокрема Джордж Осборн (міністр фінансів у тіньовому кабінеті) та Вільям Хейг (колишній лідер торі, а нині керівник МЗС у тіньовому кабінеті) підтримують американських неоконсерваторів і закликають до військової акції проти Ірану.

Спадкоємець Блера?
Десятиріччя Блера при владі — це суцільна смуга економічних успіхів. Специфічне поєднання вільного ринку з ідеалами соціальної справедливості сприяло тому, що у Великій Британії нині ніхто не проголошує радикальних економічних ідей, але імідж уряду є непривабливим. Більшість виборців вважає, що в політиці «настав час для змін». Одночасно британці говорять про те, що найвірогіднішим спадкоємцем «блеризму» є зовсім не Гордон Браун з Партії праці, а лідер торі.
Ще 20 років тому Тетчер глузувала з виразу «соціальна справедливість», кажучи, що не знає такого поняття, як «суспільство». Нині проголошення боротьби з надмірним соціальним розшаруванням і глобальною бідністю, відвідування таборів біженців у Дарфурі чи вшанування Нельсона Мандели (його Тетчер назвала терористом), що Камерон робив останніми місяцями, стало ознакою доброго тону в британській політиці.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КИТАЙСЬКІ ПАРЛАМЕНТАРІ ПІДТРИМАЛИ РЕФОРМИ

назад »»»