ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
КРАСА ВРЯТУЄ... ПАРЛАМЕНТ
Початок найлагіднішої пори року — весни — для вітчизняного політикуму виявився аж ніяк не лагідним. Протистояння за лініями «Президент—уряд» і «Президент—Верховна Рада» потроху наближається до апогею. Особливо це стало помітно після намагання деяких представників Партії регіонів ініціювати «подвійні» дострокові вибори — президентські й парламентські.

Однак напередодні свята 8 Березня чоловіча увага традиційно прикута до жінок і український парламент тут не виняток. Отже, наша сьогоднішня розмова — про представниць чарівної половини людства у законодавчих стінах.
Нині у Верховній Раді працює тридцять шість жінок. Певна річ, що така цифра не надто промовиста, тим паче, що більшість із депутаток не виявляють надмірної публічної й законодавчої активності. Одначе навіть порівняно з парламентом минулого скликання маємо прогрес — четверте скликання ВР завершувалося із 25-ма представницями слабкої статі.
Ще один доказ того, що «жіночий фронт» хоча повільно, але розростається, полягає ось у чому. На момент початку роботи Верховної Ради законодавчі стіни налічували 37 жінок, але відтоді чимало з них залишили парламентську роботу. Скажімо, Валентина Семенюк подалася на керівну посаду у Фонді держмайна, Ніна Карпачова знову одягла «мантію» омбудсмена, Олена Лукаш перебралася в урядовий Секретаріат... Проте механізм «просування» списків дав змогу отримати мандат іншим достойницям.
Найбільше жінок працюють у двох найчисленніших фракціях — Партії регіонів і БЮТ. В обох депутатських утвореннях — по дванадцятеро представниць прекрасної половини. «Наша Україна» налічує у своїх лавах вісьмох жінок, троє представляють фракцію КПУ і одна — позафракційна.
Безперечно, на тлі своєї яскравої лідерки решта одинадцять депутаток із БЮТ здаються не такими виразними. Показово також, що наступна після Юлії Тимошенко жінка пройшла до Верховної Ради лише під 29-м номером (Уляна Мостіпан — керівник Київської обласної організації партії «Батьківщина»), а третя аж під 63-м (Інга Вершиніна — позапартійна одеситка, з ім’ям якої, до речі, було пов’язано кілька не надто приємних для БЮТ обставин. Скажімо, пані Вершиніна — одна з тих, хто торік проголосував за затвердження персонального складу Кабміну). З того, як були «розкидані» жінки у бютівському списку, можна дійти висновку, що Юлія Тимошенко не надто переймається гендерною політикою.
З-поміж відомих жінок у її блоці можна назвати Олену Бондаренко — депутата двох попередніх скликань. Причому вона раніше представляла «Нашу Україну», однак залишила її лави на знак незгоди з відставкою уряду Юлії Тимошенко.
115-й номер списку БЮТ — кримчанка Людмила Денисова — свого часу працювала в уряді автономії, коли його очолював Сергій Куніцин. А Любов Стасів до розколу в партії «Собор» була активною соратницею Анатолія Матвієнка.
Жінки Партії регіонів — особистості не такі колоритні, як Юлія Тимошенко, однак деякі з них можуть легко дати політичної фори її парламентським соратницям. Про Ніну Карпачову, котра здала мандат лише нещодавно, ми згадували. Цікаво, що у парламентських кулуарах доводилося чути, мовляв, Ніна Іванівна була не у надто теплих стосунках із лідером фракції ПР Раїсою Богатирьовою. Тож наразі Раїса Василівна може зітхнути з полегкістю. Власне, саме вона може вважатися у Партії регіонів другою особою після Віктора Януковича. Не даремно Богатирьова друге скликання поспіль очолює «регіональну» фракцію.
Ще одна знаменитість ПР — депутатка Ганна Стеців-Герман. Колишня прес-секретар Віктора Януковича нині є однією з «ретрансляторів» позиції Партії регіонів. Хоча її західноукраїнська манера спілкування добряче дисонує із переважно російськомовними «регіоналами».
Доволі знаковою є фігура Людмили Кириченко. Вона особливо відзначилася, коли «регіонали» нетривалий час спробували себе в ролі опозиційної партії. Тоді пані Кириченко довелося керувати парламентською контрольною комісією з питань приватизації.
У фракції ПР знайшла прихисток і Тетяна Засуха. Дружина колишнього «губернатора» Київщини була близькою до подружжя екс-президента Леоніда Кучми та його дружини Людмили. А ще Тетяна Володимирівна «прославилася», коли «помаранчеві» намагалися затримати її власного чоловіка. Втім, нині майже всі фігуранти тих справ чомусь без страху повертаються в Україну...
Тетяна Бахтеєва в минулому парламенті нічим особливим не запам’яталася, а після позаторішнього затримання Бориса Колесникова стала майже знаменитою. Саме вона, як лікар екс-голови Донецької облради, проводила з ним довгі безсонні години у СІЗО. Нині Бахтеєва очолює комітет ВР з питань охорони здоров’я.
Решта депутаток-«регіоналок» поки не настільки відомі. Хіба що можна згадати ще одну Олену Бондаренко (у ПР є своя). Ця пані, як і Бахтеєва, доводила свою відданість Борисові Колесникову. Проте не як лікар, а як прес-секретар Донецької облради. Для
125-го номера у списку «регіоналів» цього виявилося достатньо.
«Наша Україна» розподілила своїх обраниць найрівномірніше. Дві з них — Ольга Герасим’юк і Руслана Лижичко — навіть входили до першої п’ятірки «НУ». Не менш відома Ксенія Ляпіна — депутат зі стажем, котра не перший рік опікується малим і середнім бізнесом. Свого часу вона була однією з найактивніших опоненток Юлії Тимошенко, бо не вірила, що дії Тимошенко-прем’єра сприяють розвиткові підприємництва.
Екс-міністр культури Оксана Білозір також не потребує додаткових рекомендацій. Та найдосвідченішою депутаткою в «Нашій Україні», поза всякі сумніви, лишається Лілія Григорович, яка нині носить у своїй сумочці четвертий депутатський мандат поспіль. Виступи пані Лілії завжди полум’яні й аргументовані.
Комуністи цього разу спромоглися провести до Верховної Ради лише трьох партійних товаришок, але їхня формула, вочевидь, звучить так: кількість — ніщо, якість — усе. Усі три депутатки-комуністки є парламентарями втретє. Найактивніша — Алла Александровська, котру однопартійці нещодавно, нарешті, працевлаштували в одну із парламентських слідчих комісій на посаду голови. Не надто поступається їй Катерина Самойлик. Там, де потрібна критика «помаранчевих», вона — одна з перших у черзі на виступ. Що стосується Валерії Заклунної, то виступами пані не надто переймається, але свій комуністичний обов’язок знає добре.
Єдина фракція, у якої немає жінок — СПУ. На момент початку роботи нинішнього парламенту в соціалістів працювали дві представниці прекрасної статі. Одна з них — згадувана Валентина Семенюк, котра не змогла відірвати свого недремного погляду від державного майна. Тож ФДМУ, як і раніше, в надійних соціалістичних руках.
Друга представниця фракції СПУ перебуває у лавах позафракційних. Це Галина Гармаш. Вона — одна з небагатьох депутатів, котрі після 6 липня 2006 року засудили перехід Олександра Мороза до «антикризовиків». Нагадаємо, головним ідеологом цієї незначної частини є Йосип Вінський. Отже, пані Гармаш, як, до речі, й Вінського, було виключено з фракції СПУ. Тепер Галина Гармаш голосує здебільшого в унісон із блоком Юлії Тимошенко.
Такі вони, наші парламентські леді. Гадаєте, їм легко у буремному політичному океані? Навряд чи. Втім, вони самі обрали такий шлях. Тож побажаємо їм, а разом із ними й всьому українському жіноцтву, любові, добра, успіхів і взаєморозуміння.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• УКРАЇНА — ЗА МІЖНАРОДНУ БЕЗПЕКУ
• ЗРОСТАННЯ ЦІН КОМПЕНСУЮТЬ
• ШКОДИТЬ ПОЛІТИЧНЕ «БАГАТОГОЛОССЯ»

назад »»»