ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
ЗНІМАЄТЬСЯ КІНО
Як знає читач, в Україні розпочалися зйомки гучного телепроекту Росії: відомий режисер Володимир Бортко («Собаче серце», «Ідіот», «Майстер і Маргарита») екранізує повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Перші тижні зйомок митці працювали на острові Хортиця та в Кам’янці-Подільському, далі прийшла черга Буковини.

Нижче — деякі подробиці з життя кіноекспедиції.

Як Хотин на Варшаву перетворився
...Хотинській фортеці у Чернівецькій області давно слід давати звання народної артистки. Якщо враховувати документальні, а не лише художні стрічки, кіногенічна фортеця з’являлася у кадрі близько ста разів. Вона виконувала ролі французької бунтівної Ля Рошелі та суворого англійського замку, казкового палацу із казок Г.-Х. Андерсена й середньовічного форпосту з творів Р.-Л. Стівенсона. Біля неї формувалися загони лучників Робін Гуда, молдавських гайдуків і гуцулів Захара Беркута. Ми бачили її в «Чорній стрілі», «Баладі про хороброго лицаря Айвенго», «Трьох мушкетерах», «Гадюці» та «Стрілах Робін-Гуда». Нині у твердині нова «роль»: в телепроекті Володимира Бортка Хотин перетворився на середньовічну Варшаву, де страчують козаків, серед яких і Остап, син Тараса Бульби. Єдина претензія знімальної групи до «акторки»-фортеці — дефіцит снігу. Його цієї зими на Буковині майже не бачили. Довелося «викручуватися»: посипати ґанки й дахи веж штучним снігом.
Хоч і безсніжна, та зима є зима: понад тисячу осіб масовки тупцюють і потирають долоні: хай і одягнені всі в дорогі й теплі старовинні шати, пронизливий вітер і мінусова температура протягом довгих годин знімального дня (з восьмої ранку і до п’ятої по обіді) все ж дошкуляють. На те, що робиться на помості, навіть дивитися боляче: напівоголений помічник ката четвертує Остапа. З вбрання на останньому лише широкі червоні шаровари і чимала кількість штучної крові. І так — дубль за дублем, упродовж кількох годин. Зимове сонце знущається над козаком не гірше за ката: режисерові потрібна хмарність, а на небі лише де-не-де пролітають пухнасті білі хмаринки. Кожний момент без сонця — на вагу золота. Після кожного дубля до плахи асистенти В. Бортка приносять теплі кожухи для всіх учасників сцени та валянки — для дублера актора Володимира Вдовиченкова, що виконує роль Остапа. Сам актор теж час від часу з’являється на майданчику, старанно ховаючи обличчя в капюшон: дошкуляють юні фанати та доморощені папараці... Закривавлений козак, що за хвилину до того висів на шибениці, під час перерви тягнеться руками до вогнища, що розвели поруч із плахою та просить оточуючих хоча б сфотографувати його в такому вигляді (спітнілий від крові оселедець, «різані рани», які постійно підправляє гример, важкий залізний гак на ребрах, босі ноги). Ех, шкода, що запорозькі козаки розмовлятимуть в фільмі не українською мовою!

Сузір’я зірок
Сцену, де Тарас Бульба, переодягнений у шляхтича, спостерігає за стратою сина, вже відзняли. У ролі Тараса — Богдан Ступка. У масовці зайняті хотинські та кам’янецькі безробітні, вчителі й художники у захваті від знаменитого українського актора: відсутня зіркова хвороба, лише привітність та усміхненість. Десятки фотокамер і мобільних телефонів у мить з’являються у руках «варшавських» панів і панянок, аби супроводжувати кожен крок улюбленого актора. Ось він п’є каву, фотографується з охочими, ось дає автограф... Та й самі залюбки погоджуються попозувати фотографам і нечисленним туристам, яким дивом удалося оминути кордони на вході до фортеці. Ще й пояснюють, яка тут субординація: «Це буковинська шляхта, це — подільська, а он ті — то шляхта кубачівська» (Кубачівка — передмістя Кам’янця-Подільського).
У своїх екранізаціях Володимир Бортко ставиться до класики з пошаною. Обіцяє, що так буде й цього разу. Лише кілька епізодів із повісті М. Гоголя змінив сценарист стрічки Едуард Володарський: панночка (польська акторка Магда Мельцеш) зватиметься Еліжбета Мазовецька (у Гоголя — Марина, в кількох закордонних екранізаціях «Тараса Бульби» — Наталя), а наприкінці фільму вона помре під час пологів, подарувавши життя синові Андрія Бульби (Ігор Петренко). Певно, таким чином режисер хоче наголосити, що козацькому роду нема переводу?
Кількість зірок, зайнятих у екранізації, вражає: музику пише Родіон Щедрін, у ролі дружини Тараса Бульби — Ада Роговцева, єврея Янкеля зіграє Ілля Олейніков, а спеціально для Михайла Боярського, котрий любить цей твір, було розширено роль козака Мосія Шила. В епізодах глядачі побачать також Остапа Ступку, Леся Сердюка, Сергія Дрейдена. Ескізи декорацій для телефільму створили народний художник України Сергій Якутович і народний художник Росії Володимир Свєтозаров.
Оператор стрічки — Дмитро Маас. Постановкою батальних сцен у червні-липні займеться голлівудський «ас» Нік Пауелл («Гладіатор», «Хоробре серце», «Останній самурай»).
Спочатку проект планувався компанією «Central Partnership» як серіал «Запорозька Січ» для каналу «Россия» (з бюджетом у 15 млн дол.), але в процесі роботи перетворився на фільм-блокбастер із нечуваним поки для СНД бюджетом у 25 млн доларів. Для порівняння, «Вогнем і мечем» Єжи Гоффмана обійшовся 8 млн доларів. До речі, саме із цієї стрічки закупили частину костюмів польських лицарів.
Крім Хотина, Кам’янця та Хортиці, зйомки проходитимуть у Києві й Варшаві, а у павільйонах «Ленфільму» готовий інтер’єр хати Тараса Бульби.
Автори проекту вважають фільм подарунком до двохсотої річниці від дня народження Миколи Гоголя. Сподіваємось, в українця В. Бортка вийде не проімперська «страшилка», не опереточний лубок про малоросів, а стрічка про два великих почуття: кохання до жінки та любов до Вітчизни.

Із історії екранізації
Повість Миколи Гоголя з її яскравими образами неначе сама проситься на екран. Перша, ще «німа» версія повісті з’явилася у царській Росії (1909). Режисером був Олександр Дранков. 1924 року режисери Володимир Стрижевський та Йосип Ермолієв знімають свою версію козацького життя у Німеччині. 1936-го з’явилася невдала екранізація (франко-англійський фільм «Tarass Boulba», режисер Алексіс Грановський, у ролі Тараса — Гаррі Баур). Англійцям сюжет так сподобався, що в 1939 р. виходить у світ ще одна версія під назвою «Бунтівний син» («The Rebel Son») режисера Андре Брюнела.
1962 року побачила світ найвідоміша нині кіноверсія твору: номінований на «Оскар» американський проект режисера Джей Лі Томпсона. Тут у роль Тараса вжився ще молодий Юл Бріннер із хитрими азійськими очима, хоча акцент у стрічці зробили на Андрія Бульбу у виконанні зірки тих часів Тоні Кертіса. Фільм зібрав можливі штампи: засніжені дороги, де на трійці коней мчить панночка (16-літня Крістін Кауфман), річка Дон десь глибоко в проваллі височенного каньйону, «Калінка-малінка» як козацька пісня, циганські танці й обов’язковий ведмідь. Куди ж у фільмі на східноєвропейську тематику без ведмедя?
Наступного, 1963 року, свою версію гоголівської історії презентували італійці: «Taras Bulba, il cosacco» (режисер Фердінандо Баллі). Фільму явно не вистачало зірок і бюджету. Нарешті, 1987 року з’явилась слов’янська версія «Тараса Бульби»: однойменний музичний телефільм зняли в Чехословаччині. Придивлявся до повісті М. Гоголя й польський режисер Єжи Гоффман. Про своє бажання знятися у новій версії «Тараса Бульби» неодноразово згадував Жерар Депардьє. Згодом французький актор через брак часу був змушений розірвати угоду про участь у стрічці.

Ірина ПУСТИННІКОВА
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРЕВТІЛЕННЯ КСЕНІЇ САЛІНОЇ

назад »»»