ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ТЕМНІ НОЧІ НОВОГО ОРЛЕАНА
До урагану «Катріна» Новий Орлеан вважали найнебезпечнішим містом Америки. «А тепер він став справжнім пеклом»,— кажуть городяни. У місті почастішали демонстрації протесту проти насильства з боку злочинців і безсилля поліції. У мерії обговорюють можливість оголошення поліцейської години. І не дарма — бувають дні, коли у Новому Орлеані гине більше людей, ніж за цей час вояків в Іраку.

Кому продавати наркотики?
У серпні 2005 року, коли над містом позбиткувалася «Катріна», у Новому Орлеані жило понад 400 тисяч осіб, а нині — лише 191 тисяча. Більшість біженців, що постраждали від стихії, залишились там, куди закинула їх доля — нині ньюорлеанців можна зустріти в усіх штатах США.
Проте більшість членів банд, що розповсюджували наркотики, повернулась у місто. Оскільки заселених районів стало значно менше, то зменшилась і кількість клієнтів, отже, гангстери ведуть набагато запеклішу і кривавішу боротьбу між собою за ринок збуту. З 161 жертви вбивств у 2006 році 131 людина — належить до молодих афроамериканців, що мали відношення до кримінального світу. Їхні вбивці або підозрювані у скоєнні злочину подібні до них за віком і расою.
Поліція заявляє, що боротьба точиться за так звані корнери, тобто перехрестя, де торгують наркотиками. Мотивом вбивства найчастіше стають несплачені борги, крадіжка «товару» або невмотивована жорстокість під впливом наркотиків.

Поліція і прокуратура
Зростання кількості злочинів, пов’язаних з наркотиками, збіглося з розпадом системи охорони громадського порядку і юстиції. Поліція, прокуратура і суди замість співпраці взаємно звинувачують одні одних.
Поліцейські мають претензії до прокурорів: чому вони випускають заарештованих злочинців? А прокурори звинувачують поліцейських, що вони хапають аби кого і фальшують розслідування, щоб продемонструвати результативність.
І прокурори, і поліцейські висувають претензії до суддів: вони, мовляв, ставляться до злочинців занадто поблажливо і використовують юридичні зачіпки, аби їх виправдати. Судді відхиляють звинувачення й твердять, що поліція і прокуратура хочуть, аби людей засуджували на основі слідства, вчиненого з численними прогалинами.
Найбільше зіпсував відносини між поліцією і прокуратурою процес над сімома новоорлеанськими поліцейськими, які інкримінують скоєння злочинів відразу після буревію. Тоді правоохоронці на одному з мостів застрелили двох чоловіків і поранили чотирьох, відкривши вогонь без попередження. Вони пояснювали, що отримали повідомлення про обстріл невідомими поліцейського автомобіля на цьому мосту.
Прокурори, всупереч тиску міської поліції, склали акт звинувачення у вбивстві першого ступеня. Кілька сотень поліцейських протестували проти такого рішення перед будинком суду. Вони вважають обвинувачених героями.
Інцидент на мосту залишається до кінця не з’ясованим, але справа засвідчує, що інституції, які мають взаємодіяти у боротьбі з злочинцями, замість співпраці поборюють одна одну.
Крім того, ураганом «Катріна» знищено поліцейські лабораторії й архіви, а отже, й тисячі доказів. Через це на свободу вийшло кілька сотень злочинців.
Але це не все. Оскільки лабораторії досі не відновлено, то дослідження, наприклад, зразків наркотиків, знайдених у гангстерів, тривають по кілька днів. Завдяки цьому щомісяця з-під арешту виходить кілька сотень осіб, затриманих з наркотиками, оскільки збігає термін, протягом якого поліція має висунути звинувачення.
«Нам уже набридло заарештовувати одних і тих самих бандитів, яких потім випускають, щоб вони знову коїли злочини»,— каже керівник міської поліції Воррен Рілей.
Так відбувається ще й тому, що поліції важко знайти людей, які не відмовлялися б свідчити в суді. Свідки, так само як і присяжні, це звичайні городяни, які просто бояться за своє життя.

На розсуд долі
Ураган залишив після себе ще один спадок. Жителі Нового Орлеана, особливо з бідних «чорних» дільниць, не лише залякані — вони усвідомлюють, що влада міста і поліція під час стихійного лиха нічим не допомогли їм, залишивши наодинці з бідою.
Справді, під час буревію кілька сотень новоорлеанських поліцейських дезертирувало, через що перед тим невисока недовіра до правоохоронців перетворилась в ігнорування влади.
«Після урагану стався розпад соціальних зв’язків, немає поваги до структури, на яку спирається нормальне функціонування такого організму, як місто. Ці люди ставляться до поліції, як до окупантів»,— заявив журналістам чорношкірий священик Джон Рафаель, який очолював марш протесту проти насилля.
У демонстрації взяли участь кілька тисяч городян. Характерно, що її влаштували після вбивства білої жінки, тому серед учасників акції протесту переважали білі з багатих кварталів.
Місто відчайдушно шукає нових ідей у боротьбі проти злочинності. Пропонується запровадити поліцейську годину, розміщено камери спостереження, федеральна протинаркотична агенція присилає більше фахівців, підвищено зарплату працівникам поліції й прокуратури (але в обох установах — сотні вакантних місць). Церковні і неурядові організації розробляють програми для дітей, посилають на вулиці своїх активістів, аби ті переконали людей співпрацювати з поліцією. Без такої співпраці винні у вбивствах й далі перебуватимуть на волі.
Проте адвокат і громадський діяч Ерік Мальв’ю у публікації в «Нью-Йорк Таймс» зазначає, що зміцнення поліцейських сил малоефективне в ситуації Нового Орлеана. Він пише: «Городянам треба дати якусь соціально-економічну альтернативу, аби вони перестали будувати свій добробут на торгівлі наркотиками. Поки значна частина суспільства буде неосвіченою, бідною, безробітною, без надії в інший спосіб заробити гроші, важко очікувати, що у Новому Орлеані щось зміниться на краще».

Петро ПЕТРІВ
також у паперовій версії читайте:

• КУДИ ПОДІЛИСЬ 12 МІЛЬЯРДІВ?
• ІРАНСЬКА ПРОБЛЕМА: РИЗИК ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ

назад »»»