ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
БЮДЖЕТНА ВІЙНА НЕ НА КОРИСТЬ ВІЙСЬКОВИМ
Улітку минулого року сталася досить обнадійлива для Збройних сил України подія: Верховна Рада, зважаючи на указ Президента України та рішення Ради національної безпеки й оборони, зобов’язалася асигнувати на потреби армії два відсотки від національного ВВП, тобто майже 12 мільярдів гривень. Та не встигло, як мовиться в таких випадках, висохнути чорнило на постанові, як народні обранці забули про свої обіцянки. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» для українського війська передбачено лише 8457 мільйонів гривень, тобто 64,6 відсотка від реальних потреб. А потреби ці становлять понад 13 мільярдів гривень і взяті не «зі стелі», а ґрунтуються на розрахунках.

БЮДЖЕТ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ У 2007 РОЦІ СТАНОВИТЬ ЛИШЕ 66,6 ВІДСОТКА ВІД ПОТРЕБИ
До речі, із зазначеної суми військове відомство мусить саме заробити 760 мільйонів гривень. Як? Охочих придбати, наприклад, військові містечка, техніку, інше майно не так вже й багато. Цікаво, чи знайдеться в Європі хоча б одна країна, обороноздатність якої залежить від подібних факторів? Адже щоб гарантувати безпеку держави, Повітряним силам потрібні реальні, а не віртуальні кошти. Бо лише за «живі» кошти можна купувати пальне, виконувати різноманітні заходи з підтримання літаків у постійній готовності до виконання тих чи інших завдань. Власне, нашому війську немає вже й що продавати — давно все, що могли, порозпродували...
Основні сили оборони є головними складовими наших ЗС. Для того, щоб у потрібний час виконати обов’язок перед державою, вони мають шліфувати свою майстерність на полігонах, танкових директрисах, стрільбищах. Але як вони опановуватимуть науку перемагати, коли на перший квартал поточного року на їхнє матеріально-технічне забезпечення асигновано лише близько 11 мільйонів гривень. Це, вважають фахівці, крапля в морі.
Основними зразками озброєнь і військової техніки (ОВТ) наша армія укомплектована майже повністю. Та цей факт особливого оптимізму не додає, насамперед самим військовим. Бо практично вся зброя дісталася від тих військових формувань, що дислокувалися за часів Союзу на теренах України. Вік багатьох зразків сягає 20 і більше років: з-поміж всіх країн Європи, в тому числі й колишніх членів Варшавського договору, Україна єдина ще не розпочинала технічного переоснащення свого війська. І цей факт, як зазначив секретар Ради національної безпеки і оборони Віталій Гайдук, нещодавно виступаючи на колегії Міністерства оборони, «у керівництва держави викликає особливе занепокоєння».
— Без відповідних заходів, спрямованих на продовження термінів придатності основних видів озброєння і військової техніки у 2007–2008 роках, експлуатація більшості з них буде ускладнена. Тому пріоритетним завданням наступного етапу реформи оборонної сфери має стати поступове оновлення та модернізація техніки.
Україна успадкувала від колишнього Союзу понад 30 відсотків підприємств оборонно-промислового комплексу. Частину з них перепрофілювали на випуск мирної продукції, частина на початку 1990-х не витримала «експериментів». Та дещо залишилося. Попри всі складнощі сьогодення, ці підприємства здатні випускати сучасні зразки озброєнь і військової техніки, але потрібні замовлення на них від Міноборони. Та їх практично немає.
Торік частка оборонних замовлень для військового відомства становила аж... 2,3 відсотка від загальних обсягів продукції, яку випустили. Виникає закономірне запитання: а куди ж вони її поділи? Експортували за кордон. І не лише до країн так званого третього світу. Наприклад, до Китаю наша держава, за словами першого заступника міністра промислової політики Володимира Рижова, відправила дев’ять відсотків продукції ОПК. Так, при цьому вона отримала мільярдні прибутки. Але ж і про власні потреби не варто забувати. На цьому наголошували й учасники відкритих слухань, що відбулися в комітеті Верховної Ради України з питань безпеки й оборони.
Досвід інших країн світу свідчить: аби до військ надходили нові зразки озброєнь і техніки, потрібно 5–6 років. Для України ці терміни через певні обставини вимірюються 10–12 роками. Як зазначив у виступі заступник міністра оборони Володимир Терещенко, нині його відомство не має коштів на державні випробування новітніх розробок. Воно й не дивно, оскільки торік на науково-дослідні роботи, пов’язані з озброєнням, держава спромоглася виділити всього 20 мільйонів гривень за потреби майже 350 мільйонів.
Цього року на розв’язання цієї проблеми асигновано понад 200 мільйонів гривень, але тішитись з цього приводу не варто, бо з них майже 160 мільйонів, призначених на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, планується отримати зі спеціального фонду Міністерства оборони. Іншими словами, військове відомство мусить їх заробити, реалізуючи військове майно, зокрема, вже згадуваних військових містечок.
Наша оборонка переживає далеко не найкращі часи. Зокрема, на підприємствах висока плинність високопрофесійних кадрів. Причина банальна — низькі зарплати. Отже, проблем вистачає. Правда, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович вважає, що оборонно-промисловий комплекс здатен сприяти інноваційному розвитку нашої держави, і тому, за його словами, «треба піднімати цю галузь». Найближчим часом Кабінет Міністрів розгляне проблеми ОПК і збільшить для нього державні замовлення. У такому разі виграють не лише Збройні сили, а й держава загалом: перші отримають сучасне озброєння, а підприємства матимуть змогу розвиватися, більше уваги приділяти соціальному захисту своїх працівників.
Урядовці, причетні до формування кошторису військового відомства, вважають, що, скоротивши наше військо, не завадить зменшити й видатки на його утримання.
Справді, Законом «Про чисельність Збройних сил України на 2007 рік» передбачено скорочення 21 тисячі штатних посад. А це, за словами директора департаменту фінансів МО України Івана Марка, дасть змогу певну частку коштів спрямувати не лише на покращення бойової підготовки військ, а й на поліпшення соціального захисту військовослужбовців. Зокрема, на ліквідацію диспропорцій у грошовому забезпеченні офіцерів та прапорщиків різних силових відомств. З першого січня поточного року для військового відомства ввели нові податки, які воно раніше не сплачувало. Наприклад, з фонду грошового утримання військовослужбовців відтепер відраховуються податки до Пенсійного фонду. А це майже 800 мільйонів гривень. Проблема грошового забезпечення військовослужбовців ЗС України має не лише фінансове, а й моральне забарвлення. Отримуючи значно нижчу зарплатню, ніж їхні колеги в міліції чи прикордонних військах, вони почуваються людьми другого сорту. А так не повинно бути. Є сподівання, що напрацьовані закони ліквідують вищезгадані диспропорції.
Проблему, про яку йдеться, обговорювали на розширеному засіданні колегії Міністерства оборони. На думку Віталія Гайдука, низький рівень грошового забезпечення є головною причиною масового звільнення з армії молодшого офіцерського складу.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• У НОВОБОГДАНІВЦІ ЗНОВУ ВИБУХИ. НАВЧАЛЬНІ...
• І ЛЕГЕНДАРНІ ПОЛКИ... РОЗФОРМУВАЛИ

назад »»»