ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
СИСТЕМА ПРОТИРАКЕТНОЇ ОБОРОНИ: ПЛЮСИ Й МІНУСИ
Після терористичної атаки 11 вересня 2001 року на Нью-Йорк та Вашингтон Росія запропонувала Європейському Союзу розробку спільної системи протиракетної оборони. Ця тема ставала все актуальнішою у міру провалу реалізації плану із забезпечення контролю над поширенням ракетних та ядерних технологій. Нині не лише Іран, а й сусідній з ним Пакистан успішно випробовує балістичні ракети великої дальності. Утім, Європейський Союз, як з’ясувалося, не настільки довіряє Кремлю, аби спільно будувати систему загальноєвропейської безпеки. За цих обставин свій інтерес намагаються реалізувати Сполучені Штати. Оскільки країни «старої Європи» не в захваті від американської військово-політичної експансії, дипломатичні зусилля сконцентровано на лідерах «Європи нової».

Як відомо, прем’єр-міністр Польщі Ярослав Качинський та його чеський колега Мірек Тополянек нещодавно заявили про згоду розмістити на території своїх країн американські системи протиракетної оборони. Це означає, що відповідний переговорний процес упродовж поточного року буде суто фінансовими торгами. Водночас цілком прогнозованою була реакція на це рішення з боку Росії. Адже Захід не тільки не виконав обіцянки не просувати НАТО на Схід, а й тепер за допомогою радарів фактично контролюватиме всю російську території до Уралу. У відповідь російські військові високопосадовці заявили про намір вийти з Договору про ракети середньої та малої дальності від 1987 року. Це означає можливість у разі потреби завдати превентивного удару по американських базах, аби нейтралізувати їх. Щоправда, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров за результатами переговорів у Берліні зазначив, що «Росія у відповідь на виникнення загроз національній безпеці реагуватиме виважено, адекватно, не даючи втягнути себе в нову конфронтацію, нову гонку озброєнь». Але за цими обтічними дипломатичними формулюваннями приховується сумна реальність. На жаль, європейська безпека знову стає нестабільною, поділеною на різні ступені гарантування. Відхід країн «нової Європи» під американську «парасольку» означає кризу в розвитку спільної оборонної політики ЄС, якому Вашингтон знову довів марність зусиль з автономізації європейської системи оборони. Навіть Польща й Чехія, надавши свої території під американські бази, не почуватимуться безпечніше. Адже відтоді вони перетворяться на пріоритетні мішені для потенційних ворогів. Оскільки більшість громадян цих країн не в захваті від такої перспективи, рішення про розміщення систем протиракетної оборони місцеві уряди ухвалюватимуть без референдумів.
Офіційний Вашингтон «не розуміє російської занепокоєності». Однак, здається, Москва має причини для тривоги. Адже будь-яке порушення балансу систем протиракетної оборони означає зростання ризику превентивного ядерного удару. Норвегія, член НАТО, заявила про свою незгоду із розміщенням американських систем протиракетної оборони в Східній Європі, бо це неминуче спровокує новий виток гонки озброєнь. В Україні, на територію якої безпосередньо гіпотетично можуть впасти збиті ракети з усім своїм «приємним» начинням, обмірковують імовірні наслідки розміщення систем протиракетної оборони США на території Польщі та Чехії. У Києві очікують на групу американських фахівців з протиракетної оборони, які мають намір розтлумачити необхідність посилення боротьби проти можливих проявів тероризму, протидії загрозам розповсюдження і потенційного застосування ракетно-ядерної зброї. Водночас вітчизняна влада спростувала чутки про таємні українсько-американські переговори з приводу розміщення відповідних систем протиракетної оборони на нашій території.
Тим часом розміщення американських систем у Польщі та Чехії підвищує значення російських радіолокаційних станцій у Мукачевому та Севастополі. Отже, Україна знову опиняється у небезпечній «сірій зоні» між двома потенційними супротивниками. За цих військово-стратегічних обставин актуальною стає сентенція про нейтральний статус як аналогію мосту, який під час військових дій одна з протиборних сторін знищує або захоплює...

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ЧОГО ХОЧЕ ТЕГЕРАН?

назад »»»