ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
ХІМІЯ ПІД МУЗИКУ ВІВАЛЬДІ
Музика — не лише розрядка емоцій, вона надихає великих письменників, художників і, звичайно, композиторів. Та добре відомий зворотний рух — чимало діячів науки й культури зробили помітний внесок у розвиток музики. Це яскраво виявилось серед учених-хіміків.

Виконавці
Полум’яно любив музику й був неабияким музикантом (чудово грав на фортепіано) академік АН України, видатний фізико-хімік, винахідник в СРСР «важкої води» киянин Олександр Бродський (1895–1968). Не менш серйозно захоплювався музикою і був неперевершеним виконавцем на піаніно, засновник Фізико-хімічного інституту НАН, автор першого вітчизняного транквілізатора, академік О. Богатський (1929–1983). Учень Олексія Всеволодовича — академік НАНУ Сергій Андронаті, закінчив музичну школу по класу скрипки. Певно, багато хто з одеситів пам’ятає його віртуозне виконання Антоніо Вівальді.
Хіміки-музиканти були й є, звичайно, не лише в Україні. Так, один із засновників хімії фосфорорганічних сполук академік АН СРСР Олександр Арбузов (1877–1968) був знавцем і тонким поціновувачем музики. Як чудовий скрипаль, неодноразово давав сольні концерти. Грав він не тільки на скрипці. Якось у молодості завітав до сусіднього монастиря і побачив у руках одного з ченців гармонь. Піддавшись спокусі, попросив інструмент і заграв танцювальні мелодії. Ченці послухали-послухали і раптом, підібравши ряси, пустилися в танок.
Музичні здібності мав знаменитий німецький фізико-хімік Вільгельм Оствальд (1853–1932), лауреат Нобелівської премії з хімії.
Грою на фортепіано зачарував свою майбутню дружину відомий французький хімік-неорганік Анрі Девілль (1818–1881). Він розробив технологічний спосіб одержання алюмінію й магнію, 1872 року зі сплаву платини з іридієм виготовив міжнародні еталони метра й кілограма, здійснив чимало інших наукових відкриттів. У молодості Анрі довго вагався, вибираючи між хімією й музикою. Лише приклад старшого брата Шарля, майбутнього геолога, академіка, переважив на користь хімії.
Англійський хімік Джон Ньюлендс (1837–1898) розташував усі відомі тоді 62 хімічні елементи вертикальними стовпцями по сім елементів у кожному. За таким підходом він виявив закономірність, що назвав «законом октав»: близькі за властивостями елементи, як і близькі за звучанням ноти в музичній октаві, можна було виявити через кожні сім елементів. «Восьмий елемент,— писав Ньюлендс,— ніби є повторенням першого, подібно до восьмої ноти октави в музиці». Але із «законом октав» Ньюлендсу не повезло: у таблиці було безліч недоліків і колеги-сучасники її проігнорували.
Шведський біохімік Аксель Теорелль (1903–1982), який одержав Нобелівську премію з фізіології й медицини за роботи в галузі хімії біологічних каталізаторів — ферментів і механізму їхньої дії — був не лише здібним віолончелістом, а й керівником Стокгольмського філармонічного товариства. Ще один лауреат Нобелівської премії з хімії, американець Вільям Ліпскомб грав на кларнеті в симфонічному оркестрі міста Міннеаполіса. «Камерна музика — моя невгамована пристрасть»,— визнав видатний хімік сучасності.

Композитори
Були серед хіміків і визнані композитори. Так, в Українському державному хіміко-технологічному університеті пам’ятають свого випускника Ю. Грінштейна (1934–2004). Юрій Леонідович — автор 56 наукових праць, успішно поєднував дослідження з хімії з роботою концертмейстера групи альтів у симфонічному оркестрі. Автор трьох симфоній, концертів для фагота, пісень, гімну студентів Російського університету нафти та газу ім. І. Губкіна, багатьох інших музичних здобутків.
Перший номер журналу «Chemical Heritage Foundation» («Хімічний фонд спадщини» (США) за 1997 рік віддав належне знаменитому російському хіміку-композиторові О. Бородіну. Олександр Порфирійович написав оперу «Князь Ігор», симфонії, струнні квартети. Доктор медицини, а пізніше професор хімії, з дитинства пристрасно захоплювався музикою й хімією. Цю пристрасть проніс крізь усе життя. Великий російський хімік Микола Зінін (1812–1880), у якого робив свої перші кроки в хімії Бородін, не схвалював його захоплення музикою. Сам Бородін головною справою свого життя вважав не музику, а заняття хімією. Він опублікував 42 наукові статті з органічної хімії, розробив нові способи синтезу різних органічних сполук. Його ім’я посідає почесне місце в довіднику «Видатні хіміки світу». В анналах хімії назавжди залишиться реакція Бородіна — декарбоксилування срібних солей карбонових кислот. Лише за час трирічного закордонного відрядження, працюючи в лабораторіях Гейдельберга, Парижа й Пізи, молодий Бородін (йому тоді не було й 30 років) опублікував понад десять робіт із хімії. Його працездатність була дивовижною. Так, він протягом 12 годин (з п’ятої ранку до п’ятої вечора) працював у лабораторії, а потім з восьмої вечора допізна віддавався музиці. У такому шаленому темпі Бородін працював усе життя. Помер у 53 роки.
Еміль Воточек (1872–1950) — відомий чеський хімік-органік. Усерйоз зайнявся композиторською справою наприкінці наукової кар’єри. За 15 років до кончини написав близько 60 творів — оркестрові й камерні концерти, сонати для фортепіано, десятки пісень. Його улюблений здобуток — оркестрова рапсодія «Від зорі до сутінків життя». Професор Воточек завідував кафедрою експериментальної неорганічної та органічної хімії в Празькому політехнічному інституті, був ректором Інституту хімічної технології.

Григорій КОВТУН
також у паперовій версії читайте:

• ПИВО... З МОЛОКА
• ВИЯВЛЕНО ЦЕНТР КУРІННЯ В МОЗКУ
• СУМКА, ЧЕРЕЗ ЯКУ БОЛИТЬ ГОЛОВА
• КОХАННЯ — НА ЗАМКУ
• У ЯКИХ ПРОДУКТАХ «ЖИВУТЬ» ВІТАМІНИ

назад »»»