ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ТАРИФНІ БОЇ БЕЗ ПРАВИЛ
ДЕКЛАРУЮЧИ «СТАБІЛЬНІСТЬ», ВЛАДА ФАКТИЧНО ВИЗНАЄ СВОЮ НЕСПРОМОЖНІСТЬ НАВЕСТИ ЛАД У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Цього тижня проблема тарифів знову стала темою номер один у суспільстві та його парламентському «авангарді». В понеділок спостерігачі навіть відчули таке собі дежавю, коли лідер БЮТу Юлія Тимошенко пообіцяла заблокувати трибуну, поки представники антикризової коаліції не погодяться невідкладно розглянути питання про здешевлення тарифів. Нагадаємо, щось подібне вона заявляла напередодні відкриття третьої парламентської сесії на початку лютого. Тоді приводом для блокування було питання української газотранспортної системи, що її урядовці, буцімто, націлились віддати росіянам.
Та позавчора вже зранку стало очевидно: схожість між двома подіями на цьому завершується. По-перше, Юлія Тимошенко вирушила до Черкаської області, а «тарифні баталії» доручила очолювати своїй «десниці» Олександрові Турчинову; по-друге, парламентська трибуна опинилась у щільному колі, але не бютівському. Тут стояли представники Партії регіонів. Як пояснив депутат із цієї фракції Олександр Стоян, «регіонали» трибуну не блокували, а лише «забезпечували у такий спосіб працездатність парламенту».
Утім, повертаючись до сьогодення, можна упевнено твердити: опозиціонери самі чудово розуміли нереальність виконання нинішніх вимог. На відміну від ситуації з газотранспортною системою, коли на її «захист» без особливого бажання, а все ж стали понад 400 парламентарів, нинішня ситуація виглядала заздалегідь програшною для опозиції, а, отже, і для громадян, котрі плекали бодай якусь надію на здешевлення тарифів.
Уряд і коаліціянти дружно повторюють тезу про те, що найбільші розцінки за комунальні тарифи в областях, де в місцевих радах більшість мають представники БЮТ і «Нашої України». По-перше, це — відверта дезінформація, бо найстрімкіше тарифи підскочили саме на сході нашої держави, де депутати зі згаданих фракцій мають до влади вельми опосередковане відношення.
По-друге, виглядає, як мінімум, дивно, що першим «новину» про таку підступність «нашоукраїнців» і бютівців озвучив саме Дмитро Табачник — урядовець, чиї функціональні обов’язки обмежуються питаннями гуманітарної сфери. Це можна було б ще якось зрозуміти, якби в уряді не працював спеціальний віце-прем’єр із питань ЖКГ — Володимир Рибак.
Третя особливість тези про «подвійну гру» опозиції традиційна: перекручування. Так, тарифи справді зросли в усіх регіонах держави, проте ні від бютівців, ні від «нашоукраїнців» авторові цих рядків не доводилося чути, що вони — за повернення до старих цифр. Навпаки, майже скрізь лунають тези про необхідність підвищення тарифів, але не в 2,5–3,5 раза, а в 1,8–2 (приблизно так, до речі, сталося з тарифами в «опозиційних» місцевих радах).
Ще одна вимога опозиції — визначення чіткої формули економічного обґрунтування тарифної політики в державі. За всіх палких запевнень, що в Україні кілька тисяч житлово-комунальних підприємств і «під один гребінець» їх не підстрижеш, загальний алгоритм був би цілком доречним. Більше скидається на те, що вихваляючи ефемерну стабільність, урядовці воліють «законсервувати» проблеми житлово-комунального господарства на багато років, розписуючись у власній неспроможності хоч колись вирішити цю проблему.
Звичайно, за той не надто довгий проміжок часу, поки при владі перебували «помаранчеві», їм також не вдалося досягти особливих успіхів у цій сфері. Щодо цього представники Партії регіонів мають рацію. Наприклад, можна пригадати нездійсненні плани стосовно знесення «хрущовок», що їх плекала на посаді глави уряду Юлія Тимошенко. Цікаво, що тоді, у першій половині 2005-го, в реальність отримання нового житла, навзамін «хрущовки», не надто повірили мешканці цих специфічних будинків, але такого удару по гаманцях обивателів, як нині, вдавалося уникати.
Варто також зауважити, що будь-яке зростання тарифів представники БЮТ і «Нашої України» воліють підкріплювати зростанням зарплат, у цьому плані спостерігається сяка-така спільна гра парламентських опозиціонерів із Президентом. Як ми повідомляли, у понеділок глава держави вніс до Верховної Ради законопроект, покликаний дещо «підтягнути» мінімальну платню. Відповідний документ Віктор Ющенко розглядає як невідкладний.
Однак представники коаліції щось не надто перейнялися цим президентським законопроектом. Здається, його доля повторить долю багатьох документів, які лежать «під сукном». Аргументуючи, чому «антикризовики» не поспішають розглядати президентське подання, представники коаліції посилаються на одне зі своїх улюблених дітищ — закон про Кабінет Міністрів.
«Регіонали» запевняють, що згідно з цим документом вносити будь-які пропозиції щодо зміни до державного бюджету — прерогатива Кабміну. Вони навіть обіцяють, що уряд перегляне розміри мінімальних зарплат, але не раніше від другого кварталу. Мовляв, за результатами першого потрібно подивитися: як стрімко зростає економіка і, вдаючись до метафори, «скількох вершників понесе Болівар».
Ще однією знаковою подією позавчорашнього парламентського «тарифного» надвечір’я стало фактичне відновлення роботи тимчасової слідчої комісії, котра свого часу займалась питанням підвищення цін на газ для населення. Нагадаємо, цей орган створювали ще минулого літа і очолював його колишній нардеп від Соцпартії, а нині голова «Енергоатому» Андрій Деркач, тепер його місце посіла комуністка Алла Александровська.
На початку вересня, коли до нових цін у більшості регіонів тільки-но готувалися, у парламенті намагалися створити ще одну слідчу комісію — з питань вивчення обґрунтованості підвищення усіх житлово-комунальних тарифів. Проте регламентний «віртуоз» Адам Мартинюк так провів голосування, що керівником відповідної комісії замість запропонованого бютівця Миколи Сивульського виявилася пані Александровська. Допущені регламентні порушення тоді не дали їй розпочати роботу, власне, як і усім іншим членам комісії — цей орган так і не почав свою діяльність. Тепер перед представницею КПУ відкрились нові перспективи: з’ясовувати, наскільки обґрунтовано списали борги корпорації Єдині енергосистеми України та закрили кримінальні справи проти її керівників, зокрема, і проти Юлії Тимошенко. Історія повторюється?..

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПРЕЗИДЕНТ НЕ ВИКЛЮЧАЄ «РАДИКАЛЬНОГО» ВАРІАНТА
• ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: «ЦЕ — КОНФЛІКТНА ТЕМА»
• ВЕЛИКИЙ ПІСТ І МИ

назад »»»