ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
ЕСТОНІЯ ВОЮЄ З ПАМ'ЯТНИКАМИ
Двадцять років тому, коли на хвилі горбачовської перебудови Естонія відроджувала незалежність, мало хто міг передбачити, що до традиційних проблемних питань у стосунках між Таллінном та Москвою додасться ще й історична. Але вже після розпаду Радянського Союзу, коли в результаті наростання національної свідомості почастішали мітинги протесту поблизу пам'ятника радянському воїнові в центрі естонської столиці, прийшло розуміння: відлуння непростої історії довго тяжітиме над російсько-естонськими стосунками.

Звертання до цієї проблеми стало звичним явищем у процесі «обміну люб'язностями» між російськими та естонськими парламентарями в Раді Європи.
Російські ліберали сподівалися, що після вступу Естонії до НАТО та Європейського Союзу західні партнери пом'якшать непримиренну позицію Таллінна щодо історичної оцінки періоду «радянської окупації». Але єдина неприємність, якої Росія уникла, є виплата компенсацій за період 1940–1991 років. Ці суперечки, звісно, позначилися на становищі російськомовної меншини в Естонії. До того ж історичне питання стало символом визначення кола прихильників національно-консервативних політичних сил Естонії.
Суспільні дебати навколо перенесення пам'ятника радянському солдатові з центра Таллінна розкололи естонське суспільство майже навпіл. Ситуацію дещо змінила ультрарадикальна позиція деяких російських націоналістичних партій, які висловили відверті образи на адресу естонців. Загалом же пристрасті дебатам додає фініш парламентських перегонів в Естонії.
Четвертого березня в країні мають відбутися чергові парламентські вибори. Важливим етапом виборчої кампанії правих політичних сил стало ухвалення Закону «Про знесення заборонених споруд». Як відомо, минулого тижня парламент підтримав зазначений документ 44 голосами проти 33, які належать представникам лівоцентристських політичних сил. Зазначеним законом передбачено заборону пам'ятників, «які звеличують країни, що окупували Естонію, та їхніх армій». Проте президент країни Тоомас Хендрик Ільвес наклав на закон вето. Глава естонської держави сподівається, що після виборів ущухнуть пристрасті і питання можна буде вирішити не на такому «гарячому» емоційному тлі. Зокрема, нині партія «Союз Батьківщини — Республіка» вимагає знесення пам'ятника впродовж 30 днів від часу набуття законом чинності.
Російська сторона апелює до німецького досвіду, де аналогічні пам'ятники перебувають під державним захистом. Втім, суттєва відмінність естонської та німецької практики ставлення до історії пояснює нетотожність характеру чималої нації, яка виявила спроможність засвоювати уроки історії, та маленької нації, яка не може відійти від свого трагічного минулого і мріє якщо не зробити його іншим, що в принципі є неможливим, то принаймні викреслити його з пам'яті. Але навіть переписавши історію за бажаним сценарієм, жодна нація не зможе її змінити. Набагато цивілізованіше — не будувати майбутнього на минулій кривді.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ІНДІЯ: МАСШТАБНИЙ ТЕРАКТ У ПОТЯЗІ
• ТЕГЕРАН ЗНОВУ «ГРАЄ М'ЯЗАМИ»
• САНКТ-ПЕТЕРБУРГ: ВИБУХ У «МАКДОНАЛЬДCІ»
• ЗА СТОЛОМ ПЕРЕГОВОРІВ — ІЗРАЇЛЬ ТА ПАЛЕСТИНА
• У ПІДМОСКОВ'Я ЗАВІТАВ H5N1

назад »»»