ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЧИ Є У СВІТІ МІСЦЕ «БЕЗДУМНІЙ КОНФРОНТАЦІЇ»?
Чи не головною подією 43-ї конференції з безпеки у Мюнхені став гостро критичний щодо США і НАТО виступ президента Росії Володимира Путіна.

У цьогорічній зустрічі, яка мала гасло «Глобальні кризи — глобальна відповідальність», взяли участь 270 політиків, парламентарів, військових і фахівців з питань безпеки.
Як це вже стало звичним на Заході, конференція супроводжувалась акціями пацифістів та антиглобалістів. Приблизно три тисячі демонстрантів в центрі Мюнхена протестували проти зустрічі політиків і військових. Безпеку учасників гарантували 3500 поліцейських, які не допустили демонстрантів до готелю «Байєрішер гоф», де відбувалися засідання.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель на початку конференції звернулась до представників провідних держав світу із закликом розширювати співпрацю задля вирішення міжнародних конфліктів. На її думку, перед світом, який, щоправда, переживає численні конфлікти, відкривається чимало можливостей. «Жодна країна у світі не має достатньо влади, грошей і впливу, щоб самотужки протистояти небезпеці. Це можливо лише у рамках партнерства заради безпеки»,— сказала пані канцлер. Вона висловилась за поєднання військових дій з цивільними програмами: «НАТО в майбутньому має стати союзом цивільно-військового профілю»,— вважає вона. А ще Меркель зазначила: «Характер відносин Європейського Союзу і НАТО з Росією матиме вирішальне значення для стабілізації у світі».

«Не виголошуватиму пустих дипломатичних фраз»
Російський лідер, який вперше брав участь у Мюнхенській конференції, сказав саме так. Він звинуватив Сполучені Штати в прагненні сформувати однополюсний світ після завершення «холодної війни». Путін назвав такі дії недемократичними, неприйнятними і, крім того, неможливими для реалізації.
На думку президента РФ, США накидають іншим державам свої політичні й економічні погляди. Унаслідок такої політики не тільки не поменшало війн, а й кількість жертв «набагато збільшилась». «Ніхто не почувається в безпеці»,— наголосив Володимир Путін, звернувши увагу на кількісне зростання випадків «зневажання» фундаментальних засад міжнародного права. Згадавши про інтервенцію в Іраку, він критикував США за «односторонні, вчинені без необхідного правового обґрунтування» дії. Звертаючись до впливових американських політиків, які сиділи перед ним у першому ряді, Путін риторично запитував: «Кому це може сподобатись? Ну кому це може сподобатись?».

Застосування сили може дозволяти лише ООН
«Організація Об’єднаних Націй залишається єдиною інституцією, яка має право ухвалювати рішення про застосування сили. Ні НАТО, ні Євросоюз не можуть підміняти ООН»,— наполягав російський лідер. Особливо перепало ОБСЄ. Цю організацію він критикував за те, що вона, за його словами, стала «вульгарним інструментом забезпечення зовнішньополітичних інтересів одної або групи країн по відношенню до інших». Президент РФ гостро засудив «так звані неурядові організації», зауваживши, що вони лише «формально незалежні», а насправді «цілеспрямовано фінансовані, отже, підконтрольні».
Володимир Путін критикував й розширення НАТО та американські плани створення протиракетної системи. На його думку, Альянс порушив гарантії, надані Росії після закінчення «холодної війни». Він закинув Сполученим Штатам, що ті розміщують військові бази все ближче до кордонів Росії, останнім часом — у Румунії і Болгарії.
Президент Росії попередив Вашингтон, що його плани з розміщення в Європі елементів системи протиракетної оборони призведуть до нового раунду гонки озброєнь. «Американська ПРО є абсолютно зайвою»,— переконаний Путін.

Розчарування
«Світ є багатополярним, і в ньому немає місця бездумній конфронтації, що, вважаю, Росія розуміє»,— сказав у Мюнхені американський сенатор Джон Маккейн, один з найімовірніших кандидатів у президенти від Республіканської партії на виборах 2008 року. У Білому домі заявили, що «здивовані і розчаровані» звинуваченнями Володимира Путіна, назвавши їх «неслушними».
«Не буду приховувати, що я засмучений»,— сказав генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер. Він зазначив, що є суперечність між співпрацею Росії з НАТО відповідно до договору про партнерство та висловлюваннями президента РФ, оскільки співпраця є корисною для обох сторін, вважає генеральний секретар Альянсу.
Європейські устремління України
Президент Віктор Ющенко, який також взяв участь у конференції, підтвердив прагнення своєї країни інтегруватись у європейські і євроатлантичні структури. «Україну не можна залишити у «сірій зоні» невизначеності»,— зазначив він. Ющенко застеріг від недооцінки значення України для європейської безпеки. В Україні розуміють, що рішення приєднатись до європейського оборонного союзу потребує ясності у відносинах Києва з Москвою, але головним є те, що прагнення країни вступити до НАТО не загрожує Росії. Це суверенне рішення країни щодо будівництва своєї системи безпеки.
Згадавши про майбутні переговори про укладення договору між ЄС й Україною з поглибленої співпраці, глава нашої держави вкотре закликав європейських політиків підтримати нас. «Йдеться не про затвердження календаря вступу України до ЄС. Україна з розумінням ставиться до поширених серед європейців поглядів і труднощів процесу інтеграції». Ющенко запевнив Захід, що відступу від заявлених намірів не буде, а якщо хтось з українських політиків відхиляється від офіційного курсу, то на це не варто звертати уваги.

Наслідки і прогнози
Мюнхенська конференція завжди була нагодою обговорити суперечності між західними партнерами. Те саме очікували і цього разу, тим більше, що між США та європейськими країнами накопичилося чимало великих і дрібніших непорозумінь з приводу оцінок політичної ситуації у світі. Однак, як висловилась англійська «Файненшел таймс», своїм виступом у Мюнхені Володимир Путін досяг зовсім інших результатів, ніж планував. Газета зазначає: «Уперше за останні десять років політики, дипломати й міністри оборони 26 країн НАТО зімкнули лави проти «спільного ворога». Іронізуючи, коментатор додав: «Повернення звичного опудала у вигляді Росії — це майже полегшення». На думку автора публікації, якби Путін розіграв свою партію більш витончено, то міг би досягти успіху, оскільки між США та їхніми союзниками є глибокі протиріччя, які особливо виразно проявились через війну в Іраку, хоча виникли задовго до неї.
Багато хто з експертів назвав те, що відбулось, ознакою «нової холодної війни» і прогнозує перехід Росії до активнішої зовнішньої політики. На практиці це означатиме спробу Москви обмежити вплив Вашингтона у чутливих точках (передовсім на Близькому Сході і на пострадянському просторі), що неминуче призведе до посилення протистояння з приводу гострих проблем (наприклад, ядерної програми Ірану, системи ПРО і баз НАТО в Східній Європі, статусу Косова). Новий сплеск емоцій помітно на дуже негативному для Росії інформаційному тлі: західна преса й далі мусує енергетичні конфлікти Москви із сусідами, військову співпрацю і постачання зброї Ірану, протидію Кремля планам проголошення незалежності Косова, а також резонансні вбивства Політковської і Литвиненка та дискримінацію російською владою іноземних інвесторів, подальше переслідування Ходорковського тощо.
На думку аналітиків, наслідки мюнхенських одкровень господаря Кремля позначаться не лише на відносинах РФ із Заходом. Не менше вони вплинуть на внутрішню політику в обох країнах, що претендують на роль полюсів світової потуги. У Росії посилюватимуться антиамериканські настрої, а в США й далі формуватиметься імідж Росії як небезпечної, непередбачуваної країни. Для США це матиме менше значення, бо в них, крім Росії, вистачає проблем. А ось у Росії антиамериканізм може стати одним з елементів виборчої кампанії майбутнього президента і псевдоконсолідації суспільства.
Промова російського лідера дістала діаметрально протилежні оцінки: у Росії — повний «одобрямс», а на Заході — критика, позначена нерозумінням мотивів і навіть розгубленістю.
Франсуа Гейсбург, президент міжнародного інституту стратегічних досліджень в Парижі, заявив, що Путін своїм виступом хотів помститись США за розпад СРСР у 1991 році. Він пише: «Тоді статус Росії знизився, і вона була змушена змиритись з приєднанням до НАТО країн Східної Європи. Росії здавалось, що після розпаду Союзу США зловживають своїм становищем найсильнішої держави. Тепер ми бачимо Путіна і Росію, яку цікавить тільки сила. Ніяких спільних цінностей, йдеться лише про повернення статусу».
Статс-секретар міністерства оборони Німеччини Фрідберт Флюгер зазначив, що на Заході чекали від Володимира Путіна пропозицій щодо стратегічного співробітництва між РФ і НАТО, але російський президент, виявилося, далекий від цього.
Росії доведеться й далі співіснувати з Заходом, тим часом Володимиру Путіну, який випустив джина антиамериканізму, загнати його назад буде дуже важко...

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БИТВА ЗА БАГДАД РОЗПОЧАЛАСЯ

назад »»»