ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
БОРОТЬБА ПО-ФРАНЦУЗЬКОМУ
Офіційно стартували президентські перегони у Франції. Перший тур призначено на 22 квітня нинішнього року. Вже на початку боротьби визначилося троє фаворитів, які репрезентують різні ідейно-політичні течії. Ідеться про кандидатку від Соціалістичної партії Сеголен Руаяль, її основного опонента — консерватора Ніколя Саркозі та лідера ультрарадикального Національного фронту Жан-Марі Ле Пена.

За кожним з названих політиків — свій електорат, зміна симпатій якого може вирішальним чином вплинути на результат виборів, які характеризуються як найменш передбачувані в новітній історії Франції.
Учасники перегонів уже припустилися перших помилок. Руаяль, відчуваючи свою слабкість в економічних питаннях уникає коментарів на тему непопулярних соціальних реформ. Унаслідок цього вона, попри принципи політичної коректності, яка не на часі за умов запеклої конкуренції, зазнає критики та звинувачень у недостатній компетентності. Але й запропонована консерватором Ніколя Саркозі програма радикальних ліберальних економічних реформ не є достатньо популярною серед виборців. Крім того, цей кандидат, виступаючи в США, зазначав: «Мені не хотілось би бачити, як Франція, втрачаючи вплив, все одно залишається зарозумілою». У патріотичному суспільстві, де самостійницький курс генерала Шарля Де Голля досі не втратив популярності, такий зовнішньополітичний «прокол» прикро вразив виборців. Аби виправити ситуацію, Саркозі довелося публічно зазначати, що Жак Ширак «урятував честь Франції, опираючись розв'язанню війни в Іраку».
Поки що соціологічні опитування свідчать, що Саркозі та Руаяль мають однакові шанси на перемогу і в першому, і другому турі виборів. Вирішальну роль може зіграти «третя сила» — Жан-Марі Ле Пен. Цьому ветеранові французької політики цього разу навряд чи дадуть повторити його рекорд на президентських виборах 2002 року, коли він вийшов у другий тур, але програв Жаку Шираку, проте симпатії електорату націонал-популістів можуть стати вирішальним чинником для перемоги котрогось з кандидатів у другому турі, який на нинішніх виборах є неминучим.
Прихильники Ніколя Саркозі невтомно нагадують, що саме він на посаді міністра внутрішніх справ продемонстрував таку популярну серед ультраправих силу, припиняючи арабські молодіжні заворушення восени 2005 року, які охопили передмістя столиці. Попри антисемітські настрої ультрарадикального електорату, не є фактом, що він підтримає саме Саркозі, вихідця з родини будапештських євреїв. Так само наївно сподіватися, що цей електорат віддасть голоси соціалістці. Певніше за все націоналістична частина виборців не підтримає в другому турі жодного з кандидатів. Унаслідок цього боротьба між Ніколя Саркозі та Сеголен Руаяль буде як ніколи жорсткою, на грані фолу. Розуміння цього вже тепер навіює смуток на французьких інтелектуалів, які мріяли про шляхетну виборчу кампанію. Нині виборцям слід дати відповідь на запитання, яка політична сила має здійснити радикальні соціальні реформи, потрібні для підвищення конкурентної спроможності французької економіки. Тим часом політики, виливаючи компромат один на одного, не тільки принижують самих себе, а й дискредитують демократичні цінності, заради відстоювання яких начебто ведуть боротьбу за владу.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• АМЕРИКАНСЬКИЙ ГЕНЕРАЛ: СИТУАЦІЮ В ІРАКУ ЩЕ МОЖНА ВИПРАВИТИ
• ІЗРАЇЛЬ БУДУЄ ЯДЕРНЕ БОМБОСХОВИЩЕ
• ФАТХ І «ХАМАС» ПОРОЗУМІЛИСЯ
• ІРАН ЗНОВУ «НАПРУЖУЄ М'ЯЗИ»
• ВЕНЕЦІЯ ЗАПРОШУЄ НА КАРНАВАЛ

назад »»»