ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
АФГАНІСТАН: СПОКІЙ ЛИШЕ СНИТЬСЯ
Ситуація в цій багатостраждальній країні дуже складна. Вона не подібна до іракської, тут немає того розмаху тероризму у великих містах. Однак ймовірність поразки США і НАТО є досить великою, що може негативно вплинути на загальносвітову безпеку.

НАТО і США
Дані розвідки засвідчують: протягом останнього року масштаб дій ісламістів в Афганістані збільшився у чотири рази. Лише завдяки точним повітряним атакам і діям спецслужб американцям вдалось виграти битви на сході країни. Проте британці не змогли запобігти посиленню активності талібів на півдні.
Завдання, які стоять перед коаліцією в Афганістані, відрізняються від тих, що вирішуються в Іраку. Підтримка афганцями дій США і НАТО в недавньому минулому була дуже значною. Складено програми зміцнення афганського уряду, економіки, війська і поліції. Якщо їх належним чином профінансують, то процес, безумовно, завершиться успіхом.
У всякому разі, минуть роки, перш ніж афганський уряд почне ефективно працювати, обмежить до прийнятних масштабів корупцію і викорінить торгівлю наркотиками. Один з афганських віце-прем’єрів заявив: «Нині ми всі корумповані. Якщо не почнемо служити людям, програємо».
Афганці, США і НАТО сходяться на тому, що уряд потребує двох-трьох років, щоб задовольнити нагальні потреби громадян. Американці й натовці зосереджені більше на перебігу політичних процесів у Кабулі, ніж на якості керівництва загалом, що породжує серед афганців, які живуть поза столицею, неприязнь.
Військо, розташоване у країні, занадто нечисленне, аби виконати поставлені завдання. «Конкуренція» з боку іракської кампанії призводить до того, що військові планують дії не на основі реальних потреб, а виходячи з того, що можуть отримати.
Великою проблемою є брак підготовлених людських ресурсів, що ускладнює утворення афганської армії і поліції.
Командувач військ США в Афганістані генерал Карл Айкенберрі констатує, що через невиконання державами-членами НАТО своїх зобов’язань Альянсу не вистачає приблизно 3,5 тисячі вояків. Замало гелікоптерів, літаків, транспортних засобів та фахівців з розвідки.
Президент Буш проситиме Конгрес виділити 10 мільярдів доларів на відбудову Афганістану і створення в країні армії і поліції. Однак все свідчить про те, що європейці не готові підтримати американців: вони погодились надати лише 600 мільйонів євро. Досі, починаючи з 2002 року, з усіх спільних джерел Євросоюзу і від окремих його членів у стражденну країну надійшло 3,7 мільярда євро. Європейці, окрім Польщі і Литви, поки що не квапляться підтримати американців військовою силою.

Таліби
Додаткові війська потрібні, щоб вже весною відбити великий наступ талібів, який очікують на півдні і сході Афганістану (Кандагар, Гельманд, Пактія, Хост), а також хвилю актів терористів-смертників у великих містах, як-от Кабул чи Кандагар.
Восени талібам вдалось перенести свої командні пункти з афгансько-пакистанського кордону на південь країни (хоча на думку американських військових, їхні лідери переховуються в Пакистані; емір мулла Омар нібито насправді живе в пакистанському місті Кветта, а одного з його соратників, доктора Мухаммада Ханіфа, заарештували, коли той намагався перебратись в Афганістан).
Щоб зруйнувати плани талібів, узимку, коли бої в Афганістані зазвичай припинялись, війська НАТО безперервно проводили збройні операції на півдні і сході. Вони громили бойовиків, які там переховувались, їхні склади зброї і набоїв, а також вистежували і нищили каравани зі зброєю, що перебирались з Пакистану.
Підтримка талібів пуштунськими племенами, котрі живуть на пакистанському боці кордону, на думку американців, значно полегшує талібам ведення війни і не дає змоги здолати їх остаточно. Про це говорив у сенаті США Джон Негропонте, колишній керівник ЦРУ. Він навіть заявив, що «неймовірна толерантність» уряду в Ісламабаді сприяла існуванню на афгансько-пакистанському прикордонні своєрідної республіки «Аль-Каїди».
Спроби попереднього командувача військ НАТО домовитись із старійшинами племен викликали незадоволення командування, і англійського генерала Ричардса замінили американцем.
Проте таліби не обмежуються силовим протистоянням. Починаючи з березня, вони обіцяють відкрити в контрольованих ними 14 повітах у південному Афганістані свої школи. Учителі походять з релігійних навчальних закладів при мечетях афгано-пакистанського прикордоння, де у 80–90-х роках минулого століття виховували талібів.
У 1996–2001-х, коли вони були при владі в Афганістані, у їхніх школах вивчали хіба що тільки Коран і життя пророка Мухаммеда. Для викладання інших предметів не було фахівців. Школи для дівчат будуть збудовані, за словами речника талібів Абдул Хай Мутмайна, пізніше, коли в них будуть кошти і можливості.
У своїх школах таліби забороняли вивчення географії, біології, фізики й історії, оскільки вони «суперечать ісламу». Обіцяні навчальні заклади є нічим іншим, як елементом пропагандистської війни з метою схилити афганців на свій бік і підірвати авторитет кабульського уряду на чолі з Хамідом Карзаєм. Воїни Аллаха хочуть здаватися в очах співгромадян не лише озброєними партизанами, що борються з окупантами, а й переможцями, що контролюють повіти і провінції та здійснюють всі функції влади на цих територіях.

Афганці і НАТО
Торік в Афганістані у сутичках загинуло понад тисячу мирних людей. У грудні афганський президент визнав, не приховуючи сліз, що не може вберегти співгромадян ні від талібів, ні від закордонних вояків, які прибули в Афганістан, аби врятувати людей від безперервної громадянської війни протягом тридцяти років...
Командування НАТО визнає, що у 2006 році солдати Альянсу припустилися багатьох помилок, унаслідок яких загинули невинні цивільні громадяни. Альянс обіцяє, що в цьому році ситуація зміниться кардинально.
Так само обіцяють поліпшення ситуації і таліби. Проте НАТО стверджує, що таліби вбили значно більше афганців, ніж Альянс.
І НАТО, і таліби переконують, що зроблять все, щоб здобути прихильність афганців і таким чином переважити на свій бік шальки терезів перемоги.
А тим часом пересічних громадян усе більше дратує особливе становище чужоземців в їхній столиці. Місцевим мешканцям не можна затримуватись, або навіть просто пересуватись повз будинки й цілі квартали, де живуть іноземці і чи розміщено їхні офіси. Солдати й приватні охоронці стріляють у кожного, хто здається їм підозрілим.
Постійні затори на столичних вулицях унеможливлюють швидке пересування, найбільш нетерплячі намагаються прилаштуватись до патруля, щоб скористатись привілеєм прискореного пересування.
Солдати НАТО отримали наказ: перш, ніж стріляти, слід попереджати місцевих мешканців. Та не завжди це вдається, бо багато афганців не розуміє англійської. Торік сталось вісім випадків, коли солдати вбивали водіїв-афганців, коли вони наближались до військового патруля і не звертали уваги на застереження.
Усі автомобілі і бронетранспортери НАТО мають червоні знаки, якими на поширених у країні мовах дарі і пушту закликають місцевих триматись від них на безпечній відстані. Таким чином натовці хочуть уникнути трагедій, але не завжди цей захід є ефективним.
Так чи інакше афганці змушені перебудовуватись і самостійно керувати своєю державою, перебирати на себе всі важелі управління, бо ніхто їх у цій нелегкій справі не замінить, попри складність не тільки окупації, а й внутрішньоафганського політичного становища. Очевидно, процес миротворення триватиме ще не один рік. Аби лише з найменшими людськими жертвами.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ОПОЗИЦІЯ ПРОСТЯГАЄ РУКУ ЛУКАШЕНКОВІ
• «БЛЕРИЗМ» ВІДХОДИТЬ ЗІ СКАНДАЛОМ

назад »»»