ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПРОБЛЕМА
ГРАДУС КСЕНОФОБІЇ Й ЄВРОВЕКТОР
Життя євреїв у радянські часи завжди було драматичним — від погромів до суто «побутового» неприйняття «корінним населенням». Це змушувало їх відбувати на історичну батьківщину чи розсіюватися по світах. Нині в суспільстві, на перший погляд, не настільки високий градус антисемітизму. Кричущим випадком є торішнє побиття євреїв скинхедами біля київської синагоги. Немає підстав ненавидіти цілу націю в складний час виживання у не надто сприятливих економічних умовах країни. Однак антисемітизм процвітає. Хоча відкрито він не декларується, але наші громадяни із соціологами відверті. Багато хто євреїв не любить.

Дослідження динаміки антисемітизму в Україні провів генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор Володимир Паніотто.
Виявляється, рівень антисемітизму з 1991 року, коли ми здобули незалежність, і донині значно зріс. Найменше в центральному і південному регіонах країни, а найбільше у західному і східному. Частина населення, котра під час опитування погоджується допустити євреїв у своє найближче оточення (членів родини і друзів), зменшилась (з 1994 до 2006 року) з 38 до 21%. Частина населення, що не хотіла б, аби євреї були жителями України, за цей період зросла з 26 до 36%. Ставлення населення до євреїв істотно гірше, ніж до українців, росіян і білорусів, але краще, ніж до інших досліджуваних груп. Із найменшим упередженням респонденти ставляться до україномовних українців, далі йдуть російськомовні українці, потім росіяни і білоруси. З деяким відривом за ними — євреї, потім поляки, німці, французи, канадці, американці, румуни, з великим відривом — негри і цигани.
Головні чинники, що впливають на рівень антисемітизму,— це рівень освіченості й місце проживання респондента. Чим вища освіта, тим нижчий ступінь антисемітизму, у селі цей рівень вище, ніж у місті, а чим більше місто, тим нижче рівень антисемітизму. Ця закономірність характерна і для рівня ксенофобії.
Особливо тривожна тенденція: в останнє десятиліття найінтенсивніше зростання рівня антисемітизму характерне для молоді 18-20 років. Причому, якщо люди цього віку відрізняються найнижчим рівнем ксенофобії порівняно зі старшими віковими групами, то рівень антисемітизму в них найвищий серед усіх вікових груп. 45% молоді не хотіли б бачити євреїв жителями України.
Соціологи ставили запитання: «Чи згодні ви з твердженням: євреї — такі ж громадяни країни, як й інші»? « Цілком не погодилися з цим 2,6% опитаних (у 1991 році — 8,6%): швидше не згодні, ніж згодні — 3,5%, визнали себе згодними і не згодними 9,7%, швидше погодилися, ніж не погодилися — 21,2%, цілком погодилися — 57,4% (у 1991 році — 73%), важко відповісти — 5,6%.
Для докладнішого аналізу динаміки антисемітизму можна розглянути його як прояв ксенофобії — національного упередження, використовуючи так звану шкалу Богардуса. Вимірюється соціальна дистанція від населення України до євреїв. Згодні прийняти євреїв як членів своєї родини 8,3% опитаних (у 1994 році — 21,6%), як близьких друзів — 12,2, як сусідів — 16,8, як колег по роботі — 7,2, як жителів України — 19,9, як гостей України — 29%. Не пускали б євреїв в Україну — 6,6% опитаних.
Хоча те, що понад третина населення не готова прийняти євреїв як жителів України,— факт більше, ніж неприємний, з його інтерпретацією соціологи радять бути обережними. Суть утім, що наведені відсотки не можуть розцінюватися як реальна поведінка. Якщо 8% вербально згодні прийняти євреїв як членів своєї родини, це не означає, що вони саме так чинитимуть у реальності (цей відсоток для реальної поведінки може бути як великим, так і меншим). І ще: ситуація з євреями не є гірша, ніж з багатьма іншими етнічними групами. Якщо євреїв не хоче бачити жителями України 35,6% населення, то румуна — 61,4, а циган — 71,8%
Щодо динаміки процесів, то за останні десять років на 9,1% збільшилося число тих, хто не хотів би бачити євреїв жителями України, а серед молоді 18-20 років цей приріст становить 16%.
Масових антиєврейських настроїв в Україні нині немає. Проте на рівень культури, толерантності наших людей варто звернути пильну увагу, у тому числі й тим, хто вважає себе «духівниками народу». Адже чим далі ми від «своїх» євреїв, тим далі від нас «чужа» Європа.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КОРЕЙСЬКІ CВИНКИ З ПОЛТАВСЬКОЮ ПРОПИСКОЮ
• БУДИНКОВІ КОМІТЕТИ І ООН
• ПЕНСІЯ ЧЕКАЄ НА ВАС У БАНКУ
• ВОЛОНТЕРИ ПРИХОДЯТЬ НА ДОПОМОГУ

назад »»»