ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
РОСІЙСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА КИДАЄ ВИКЛИК
На початку лютого, виступаючи на щорічній велелюдній прес-конференції, російський президент Володимир Путін підтвердив, що можливість створення своєрідного газового картелю розглядається. Тим самим Кремль визнав слушність американських та європейських побоювань з приводу амбіцій Росії стати енергетичною наддержавою. Нагадаємо: ще торік впливові американські політики, зокрема віце-президент Річард Чейні, звертали увагу на «загравання» Росії з іншими впливовими на газовому ринку країнами — Лівією, Іраном, Алжиром. Однак пріоритетом для «Газпрому» є встановлення монопольного контролю за центральноазійськими газовими покладами, насамперед туркменськими.

Поки це завдання не розв'язано, важко вести мову про реальні обриси майбутнього об'єднання експортерів газу. Навряд чи воно точно копіюватиме механізми роботи відомого нафтового картелю — ОПЕК. Водночас стало зрозумілим, що впливові західні споживачі енергетичної сировини зроблять все можливе, аби перешкодити реалізації цих амбіційних планів. За цих обставин імовірна нова «холодна війна» матиме мотивом уже не стільки і не тільки ідеологічну конфронтацію, скільки прагматичні інтереси боротьби за дефіцитні природні ресурси. З огляду на це перед Україною як ключовою транзитною державою постає складна стратегічна дилема: у цій глобальній грі бути на боці західних споживачів чи російських постачальників газу? Зазначений вибір ускладнюється тим, що жоден із стратегічних партнерів не дає нашій країні надійних гарантій дотримання її інтересів. Зокрема, російський президент вперше публічно оголосив про обговорення нових умов створення газотранспортного консорціуму з Україною. Передбачається в обмін на допуск «Газпрому» до управління нашими магістральними газогонами дати можливість українській стороні взяти участь у розробці російських газових родовищ. У такому разі усувалися б суперечності, пов'язані з непідписанням Росією Європейської енергетичної хартії, адже вперше іноземні фірми допускалися б до російських надр. Але скептики зазначають, що Москва вже запрошувала іноземних інвесторів до розробки Штокманівського газового родовища в Баренцовому морі, але коли дійшло до справи, «Газпром» монополізував власну участь. А за відсутності серйозних гарантій, які навряд чи можна отримати до завершення парламентської та президентської виборчих кампаній у Росії, «революційні пропозиції» (вислів президента Путіна) можуть залишитися всього-на-всього розмінною картою переговорів. Тим більше, що за українським законодавством можливість експлуатації газотранспортної системи не передбачена іноземцями. А це означає, що готуючись взяти участь у глобальній енергетичній дипломатії, Україна передусім має позбутися ахіллесової п'яти — низької енергетичної ефективності своєї економіки.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• БІЛОРУСЬ ПІДВИЩИЛА ТАРИФИ НА ТРАНЗИТ РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ
• СИРІЯ «ТІКАЄ» ВІД ДОЛАРА
• В АВСТРАЛІЇ ЛЮТУЄ «НЕЛЬСОН»
• США: СЕНАТ ДАВ БУШЕВІ «ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО»...
• ...А ОФІЦЕРА СУДЯТЬ ЗА ВІДМОВУ ВОЮВАТИ В ІРАКУ

назад »»»