ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ: ЩО? ДЕ? КОЛИ?
ЕПОХА «ПІСЛЯ КАСТРО» ПОЧАЛАСЯ ЗА ЙОГО ЖИТТЯ
Іспаномовні періодичні видання не перестають жваво обговорювати стан здоров'я Фіделя Кастро. Це й не дивно, адже на схилі життя його ідеї щодо експорту революційних ідей з Куби в решту країн Латинської Америки, здається, починають реалізовуватися. Політичним спадкоємцем «кастризму» став президент Венесуели Уго Чавес. Він не втомлюється висловлювати надію, що команданте виграє свою битву з біологічною смертю, адже політична смерть йому, здається, наразі не загрожує. Сам Кастро любить нагадувати, що він пережив десятьох президентів Сполучених Штатів, кожен з яких заприсягався «принести свободу» на Кубу.

Натомість Чавес будує кубинську модель соціалізму у Венесуелі, хоча тут є, безумовно, й місцева специфіка. На відміну від Куби, яка, окрім тростинного цукру, не могла запропонувати товар, на який був попит на світовому ринку, Венесуела має чималі поклади нафти й газу. Саме намагання втримати ці національні багатства від зазіхань американських транснаціональних корпорацій були початковими мотивами антиамериканізму нинішнього президента, якого вперше обрали на посаду глави держави ще 1998 року. Після декількох невдалих спроб Центрального розвідувального управління США здійснити державний переворот у Венесуелі, антиамериканські настрої Чавеса знайшли втілення в спробі орієнтуватися на Кубу. Крім того, зміцнення зв'язків між Каракасом та Гаваною стало символом відродження риторики про латиноамериканську єдність, особливо популярної на початку дев'ятнадцятого століття, коли Симон Болівар очолив місцевий антиколоніальний рух.
Треба зазначити, що нинішній венесуельський лідер добре вивчив історичні помилки свого кумира, який так і не зміг заручитися масовою підтримкою. Уго Чавес звільнив венесуельських бідняків від комунальних платежів, дає їм дешевий бензин і соціальні виплати, завдяки цьому вони мають можливість взагалі не працювати. Спираючись на цю соціальну верству, можна керувати країною, доки в ній не скінчаться енергетичні ресурси.
Минулого тижня парламент Венесуели на півтора року затвердив надзвичайні повноваження президента, який таким чином намагатиметься реалізувати в країні соціалістичний експеримент на кшталт кубинського. Американські спеціальні служби стурбовані темпами зближення Венесуели та Острова Свободи. Вони вважають, що значна частина громадян Куби працює у венесуельських спеціальних службах. Саме «венесуельський ресурс» може стати визначальним фактором стабільності кубинського режиму після смерті Фіделя Кастро. Звичайно, зважаючи на домінантні націоналістичні настрої в обох країнах навряд чи йтиметься про спробу створити своєрідну конфедерацію, але попри слабкість Фіделя Куба не здається «легкою здобиччю». Зокрема, Венесуела, готуючись до будь-яких несподіванок, заявила про намір закупити в Росії систему протиракетної оборони.
Факт ускладнень з втіленням сподівань кубинської діаспори тріумфально повернутися на батьківщину вимушений визнати навіть автор російських ринкових реформ Єгор Гайдар, який в дитинстві з батьком Тимуром Гайдаром під час Карибської кризи на початку 1960-х років був на Кубі. Відтоді він підтримує контакти з ліберальною частиною кубинської еліти. Американська діаспора кубинської еміграції є розколотою на різні політичні угруповання, які не мають генерального плану демократичної трансформації Куби. Тож епоха «після Фіделя Кастро», яка фактично розпочалася ще за його життя, певніше за все, триватиме ще не один рік, доводячи всьому світу, що можливості наддержави, якою вважають США, не безмежні.

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• ЗБИТКИ ВІДШКОДУЮТЬ ТАРИФАМИ?
• ТЕС ПЕРЕХОДЯТЬ НА ВУГІЛЛЯ
• ЕНЕРГОАТОМ НАБИРАЄ ОБЕРТІВ

назад »»»