ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
БЙОРНДАЛЕН І НОЙНЕР: ДУПЛЕТ ДУЕТОМ!
Із двох перемог розпочали чемпіонат світу з біатлону норвежець Уле-Ейнар Бйорндален і німкеня Магдалена Нойнер. В успіху 33-річного норвежця нічого дивного немає: спринт є профільною дисципліною лідера світового біатлону, а шанси в гонці переслідування залежать від результату першого старту. Натомість феноменальним є успіх 19-річної дівчини, котра на початку сезону ще не знала, куди її відправлять змагатися тренери — на дорослу чи юніорську першість планети.

Приємно, що вже в першій гонці знайшлося місце на п’єдесталі пошани для нашого співвітчизника Андрія Дериземлі. Недаремно кажуть, що стати другим після Бйорндалена — це ніби виграти «золото». Виходячи з цієї логіки, третє місце Дериземлі в спринті має срібний відблиск. Разом із бронзовою нагородою Андрій першим серед українських біатлоністів гарантував собі місце в гонці елітарної світової тридцятки — мас-старті, який у неділю завершуватиме програму змагань в італійському Антхольці-Антерсельві.
Цікаво, що саме з гонкою з масовим стартом пов’язаний перший великий успіх Андрія. В Антхольці чотири роки тому (якщо бути точним — 26 січня 2003 року) він переміг на етапі Кубка світу...
Новий переможний старт був драматичним: на пальцях однієї руки можна перелічити спортсменів, яким пощастило без промахів завершити стрільбу. Шукаючи пояснень, фахівці говорять про хвилювання, яке супроводжує виступ на чемпіонаті світу, про особливості підходу до вогневого рубежу (відносно легкий профіль траси надмірно розслаблює, а безпосередньо на стрільбищі виникають проблеми з диханням і концентрацією), про нестабільну вітрову ситуацію. Можна сказати, що Дериземлі певною мірою поталанило, адже під час його стрільби вітер був не таким поривчастим (окрім українця, з більш як сотні учасників змагання «на нуль» вдалося відстрілятися срібному призерові чеху Міхалу Шлезінгру, шведу Маттіасу Нільссону і поляку Веславу Земяніну). Ще якийсь місяць тому навіть ідеальне проходження вогневих рубежів гарантувало б Андрієві місце на межі чільної десятки. Сам Дериземля після фінішу особливо відзначив злагоджену роботу персоналу збірної: «Зазвичай, я ніколи не обговорюю роботу техніків, якщо виступаю погано, а тепер хочу подякувати нашій команді. Все було добре: і погода, і ковзання, і навіть сильного вітру не було тоді, коли я стріляв. У всіх нас була величезна налаштованість на успішний виступ. Тренери нічого особливого не говорили, але змогли зарядити на боротьбу і бажання виступити краще».
Дериземля стартував сороковим, коли більшість конкурентів перебувала на другому-третьому колах. Головним орієнтиром традиційно був Уле-Ейнар Бйорндален. Відносно повільний початок гонки — характерна ознака норвежця, та цього разу здалося, що бережеться він надмірно: посередині першого кола в нього був лише дев’ятий графік. Швидка і чиста стрільба лежачи виправляє ситуацію, Бйорндален повертає собі звичне лідерство. Втім, відрив гросмейстерським ще не є. На другому колі скандинав значно швидший за опонентів, тому навіть промах у «стійці» дає змогу піти на дистанцію з більш як півхвилинною перевагою над проміжним лідером шведом Бйорном Феррі.
Перемога? Іншої думки був чех Міхал Шлезінгр, який стартував 38-м і, на відміну від фаворита, не хибив і на другій стрільбі. Реактивність Бйорндалена між вогневими рубежами не дозволила Шлезінгру випередити конкурента — Міхал лише наблизився на критичну відстань і перед третім колом програвав тільки шість секунд. Максимум, на який спромігся срібний призер, до фінішу відіграти трохи більше секунди...
Андрій Дериземля пішов на дистанцію на хвилину пізніше за Шлезінгра, тому про його рекорди вже знав. За 24 секунди (другий результат дня!) українець «розстріляв» усі мішені в «стійці» й побіг по медаль. На виході з вогневого рубежу стало зрозуміло, що з Бйорндаленом і Шлезінгром у цьому спринті змагатися нереально, натомість перевага над Бйорном Феррі становила десять секунд. Дериземля зміг утримати «бронзовий» темп, остаточна перевага над шведом дорівнювала 8,6 секунди.
Єдиним реальним конкурентом Андрія серед тих, хто стартував згодом, був прудконогий Максим Чудов. Та саме «російській ракеті» не пощастило під час другої стрільби: сильний вітровий заряд не тільки примусив провести на вогневому рубежі вдвічі більше часу, ніж звичайно, а й призвів до двох хибних пострілів.
Компенсацією для Максима стала недільна гонка переслідування, під час якої він на фініші в боротьбі за друге місце випередив француза Венсана Дефрана. Перевага Бйорндалена над конкурентами цього разу була значно переконливішою: лише після першої стрільби норвежець ненадовго пропустив уперед Міхала Шлезінгра, а згодом збільшував відрив, який на фініші становив понад хвилину.
Наші чоловіки, вочевидь, емоційно сприйняли успіх Дериземлі в спринті: майже всі в пасьюті виступили гірше. Олександр Біланенко і Олексій Айдаров опинилися за межами залікової тридцятки (хоча у спринті, припустившись по одному промаху, стали 21-м і 29-м відповідно), тільки Олексій Коробейников зміг поліпшити свій результат, змінивши 36-ту позицію на 29-ту. Сам Андрій задовольнився 26-м місцем.
Стабільно і в спринті, й гонці переслідування виступили жінки: Віта Семеренко була 12-ю і 20-ю, Оксана Хвостенко 16-ю і 13-ю, Олена Петрова 17-ю і 14-ю. Коли б хоча б комусь з наших біатлоністок вдалося чисто пройти всі вогневі рубежі, можна було б мріяти про місця в десятці... Навіть повільніша за інших Ніна Лемеш у пасьюті виграла десять позицій і мало не потрапила до залікової тридцятки — 35-те місце.
Під час розподілу нагород найгарячіша конкуренція була поміж досвідченою шведкою Анною-Карін Олофссон і юною Магдаленою Нойнер. Як і в чоловіків, на пальцях можна порахувати тих, кому пощастило закрити всі мішені. Олофссон і Нойнер стріляли ідентично: по одному промаху в стрільбі лежачи і «стійці». Магдалена мала сьомий стартовий номер, Анна-Карін — тринадцятий. Після того як шведка залишила останній вогневий рубіж, з’ясувалося, що її відставання становить 2 секунди! Коли б опоненткою Олофссон була навіть співвітчизниця Нойнер Каті Вільгельм, шведку можна було б привітати з перемогою — «ногами» вона швидша майже за всіх біатлоністок. Але ж і Нойнер на третьому колі побігла «на всі гроші». До середини кола шведка відіграла відставання і вийшла вперед на секунду, та на фініші молодість взяла гору над досвідом. Третьою змогла фінішувати росіянка Наталія Гусєва, котра під час стрільби схибила лише одного разу.
Не менш драматичною стала гонка переслідування. Визначальним став промах Олофссон ще на першій з чотирьох стрільб: Магдалена залишила незакритою одну мішень, Анна-Карін — дві. Згодом лідери виступали синхронно: жодного промаху в другій стрільбі лежачи, по одному — в першій «стійці», по два — на останньому вогневому рубежі. Незважаючи на зайві 150 метрів, Олофссон після виходу на п’яте коло програвала Нойнер вісім секунд. Проте одразу з’ясувалося, що до дуелі шведки і німкені приєдналася норвежка Лінда Груббен. Палка шанувальниця пасьюта (недаремно вона має в цій дисципліні червону майку) «зубами» вчепилася за Олофссон, дотерпіла за нею до останньої стометрівки, а на фініші «по-велосипедному», з-за спини «вигризла» срібну медаль! Браво, Ліндо!

Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:

• АФІНСЬКЕ СРІБЛО
• УЛЬТИМАТУМ ПІТЕРА
• ХІНГІС ПЕРЕМАГАЄ
• ІЗ НОВИМ РЕКОРДОМ
• ЦЕЙ СТРАШНИЙ РУНІ
• ПРОЩАВАЙ, ЗБІРНА?

назад »»»