ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
НАВІЩО ВОНИ ТАК ПОСПІШАЮТЬ?
Проблема самовбивств перебуває десь на задвірках суспільної свідомості. Причина — загальна байдужість і те, що тривалий час все стосовне смерті, було в нас «під замком». Так вважає доктор медичних наук, професор Галина Пилягіна, завідувачка сектора Українського науково-дослідного інституту соціальної, судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Таки є «погана погода»!
— Галина Яківна, звідки Вам відомо про контингент самогубців? Скільки їх у країні і зокрема в Києві?
— Понад 13 років я постійно консультую як психіатр у столичній лікарні швидкої медичної допомоги. Останнім часом самовбивств у нашому місті дещо поменшало: якщо минулими роками їх було 700-800 людей, то тепер 500-600. Однак ідеться лише про тих пацієнтів, які потрапляють до лікарні. За статистикою, упродовж року в Києві здійснено понад тисячу виїздів бригад «швидкої допомоги» до людей, що скоїли саморуйнівні дії. А в цілому по Україні — за офіційними відомостями — за 2005 рік загинуло понад десять тисяч.
— Чи є зовнішні фактори, котрі штовхають людей на цей жахливий крок?
— Так. Наприклад, один з них — це погодні умови. А головним специфічним фактором несприятливого впливу погоди є рівень вологості. З ним пов’язані зміни артеріального тиску. Люди почуваються гірше через певні зміни в системи кровообігу, у тому числі в судинах мозку і, цілком можливо, що це не безпосередньо, а за наявності психотравматичних факторів, спричиняє спроби самогубства. Дощ, низький тиск чи навпаки — спекотна, волога погода — це, на жаль, у деяких людей знижує рівень опорності — можливості заспокоїтися і тверезо оцінити те, що відбувається. Навпаки, здатне підштовхнути до спроб піти з життя.
— Чи впливає на рішення людини покінчити з собою наявність у неї тривожної депресії?
— Впливають і тривога, і тривожна депресія, як й інші депресійні стани. Має значення багато чинників: психопатологічні розлади, гострі реакції на різні психотравми, а також факт хімічної залежності — алкоголіки і наркомани найбільш схильні до суїцидальних вчинків.
— Хто найчастіше вдається до замаху на власне життя?
— У нашій державі самовбивцями частіше стають чоловіки, переважно особи старшого віку, тоді як замахів на самовбивство більше в жінок, молодих людей.
— Які способи самогубства превалюють?
— Повішання, падіння з висоти, важкі отруєння медикаментами і речовинами побутової хімії, падіння під транспорт. Рідше трапляються порізи, утоплення, ураження електричним струмом.

Ці фатальні обставини
— Чи часто люди, намагаючись піти з життя, хочуть щось довести іншим, змінити ситуацію?
— У суїцидології сформовано класифікацію понять. Несмертельні форми саморуйної поведінки — одне з них. Іноді це спроба самогубства, що не завершилася смертю. Наприклад, у людини важке отруєння, але родичі вчасно встигли викликати швидку допомогу. Падіння з висоти іноді закінчується щасливою випадковістю: наприклад, людина, падаючи з двадцятого поверху, зачепилася одягом за вісімнадцятий. Але такі чудеса не часто трапляються.
Іноді саморуйнівні дії, що їх здійснює людина, пов’язані не з бажанням померти, а зумовлені недосяжним бажанням змінити обставини, у яких вона перебуває. Тоді не глибоко ріжуть вени передпліччя — якщо артерії не зачеплено, то небезпеки для життя не виникає жодної. Або трапляються не дуже важкі отруєння — адже неможливо смертельно отруїтися, скажімо, десятьма піґулками аналгіна. Іноді такі пацієнти кажуть: «Я позбутися хотів головного болю», або: «Я просто хотів заснути». Однак подібні випадки зовсім не є тільки маніпуляцією як це здебільшого розцінюють. Будь-які дії, спрямовані на те, щоб завдати реальну шкоду своєму здоров’ю, свідчать про наявність в людини психологічної проблеми, яку вона не здатна вирішити самотужки.
— У яких випадках на самовбивство можуть піти психічно хворі?
— Люди досить важко переносять психічні захворювання, усвідомлення факту недуги може викликати в них бажання накласти на себе руки. Їх пригнічують соціальні проблеми, пов’язані з інвалідизацією, з неможливістю обслуговувати себе. Іноді це бувають проблеми, спричинені особливостями проявів психічних розладів.
— Ви і працівники вашого інституту, інші спеціалісти, зокрема кафедри дитячої, соціальної і судової психіатрії Академії післядипломної освіти на чолі з професором Анатолієм Чуприковим наполягаєте на наданні допомоги особам з різними проявами саморуйнівної поведінки в загальнодержавному масштабі. Так, зокрема, розроблено проект національної програми щодо запобігання самогубствам, одним із пунктів якої є створення кризових центрів. Що із запропонованого здійснено?
— Наш інститут ґрунтовно займається суїцидологією понад десять років. У 1999 році ми розробили міжвідомчу програму із запобігання самогубствам і подали її до Кабінету Міністрів. На жаль, відповіді не одержали. Нині в інституті тривають дослідження, спрямовані на створення моделі національної суїцидологічної служби.
— Чи потрапляють потенційні самогубці в психіатричні стаціонари?
— Потрапляють, але далеко не всі, і це добре. За наявності психічних розладів пропонуємо і наполягаємо, щоб люди лікувались у психіатрічному стаціонарі. Але без необхідності ніхто до психіатричної лікарні людину не переведе. У тому й проблема, що основна маса таких пацієнтів не мають важких психічних розладів. Безумовно, вони потрапляють наприклад до лікарні швидкої медичної допомоги, де, зрозуміло, вирішують проблеми загального стану здоров’я, там передбачено надання психіатрічних або психотерапевтичних послуг.
Нині при Міністерстві охорони здоров’я працює робоча група з реформування психіатричної допомоги. Одним з аспектів її діяльності є також перебудова суїцидологічної служби.
— У чому полягає суть програми із запобігання самогубствам?
— Усі наші заходи повинні бути спрямовані не тільки на запобігання самогубствам, але й на зменшення різних форм саморуйнівної поведінки взагалі. Серед найважливішого — інформаційно-освітня робота. Люди мають знати й розуміти про що йдеться, що таке реальна екзістенціальна криза (стан вираженого психологічного невдоволення життям, котрий може спричинити виникнення суїцидальних думок.— Авт.) і який вихід з неї можуть запропонувати медики. Необхідно пояснити, куди слід звернутися в разі виникнення певних симптомів. Адже люди часто-густо можуть не усвідомлювати, що з ними коїться. Наприклад, якими є ознаки тривожної депресії, котрі разом з наявністю психотравми можуть призвести до небажаних наслідків? Яких заходів можна вжити самому, а коли слід звернутися по спеціалізовану допомогу?
Ще один з важливих напрямів програми — підготовка професійних кадрів у даній сфері. Суїцидологія — це, безумовно, галузь психіатрії, але в ній має міститися потужний компонент соціальної роботи, психіатрична реабілітація і психотерапія. Ми вже рухаємось шляхом розв’язання цих завдань. І я вірю, що в наших силах врятувати життя багатьох людей.

Ірина КИРИЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• ІЗ ВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ ЖАРТИ ПОГАНІ
• ЦІЛЮЩІ ВОДИ КАРПАТ
• ХТО НЕ ДОЇДАЄ, А ХТО Й ПЕРЕЇДАЄ

назад »»»