ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОЛОГІЯ
ЗАНЕДБАНИЙ РАЙ
На Херсонщині є куточки, які без перебільшення можна назвати унікальними. Ось тільки знаємо про них обмаль. А шкода, вони того варті. Один із них — півострів-загадка Хорли. Нещодавно геологи з'ясували, що в його надрах знаходиться найбільше в Європі озеро питної води. Та не тільки цим дивують Хорли...

Білий півострів Чорного моря
Лише вузька смужечка суші зав-довжки кілометр з'єднує це дивовижне місце з материком. Свою назву півострів, що омивається водами Каркінітської затоки, одержав від турецьких моряків. Побачивши його вперше, вони вигукнули: «Хорли!», що значить «білий». Принаймні, так повідомляє легенда. Півострів здався їм таким через суцільну ковдру степового полину на тлі блакитної гладі моря.
Хорли досі вважають найпотаємнішим куточком у Чорному морі, тихим і одиноким. За своїми обрисами він — мініатюрна копія Криму, проте вода тут чистіша, а повітря, за вмістом йоду, вважається найнасиченішим у світі. Найкращі пляжі в Хорлах теж на південному березі. Тут збереглися устричні обмілини, де живуть сотні тисяч бакланів і чайок, де чаплі не бояться людей, а дельфіни ліниво поглинають рибу, яка сама лізе в рот.
У синій далині проглядаються Джарилгач і кораблі, що стоять на рейді Скадовського порту. Колись самі Хорли були портом, до причалів якого швартувалися судна під іноземними прапорами. Каркінітська затока швидко прогрівається влітку і не замерзає взимку, бо
з-під землі б'ють гарячі джерела. Білий стовпчик фонтану з мінеральною водою зустрічає відразу при в'їзді на півострів. Поруч, наче вартові, стоять два величезні хрести — православний і греко-католицький.
Маленький занедбаний рай притягує всіх, хто втомився від шаленої швидкості мегаполісів і блиску модних курортів, хто хоче побути наодинці з природою і побачити обрій, де зливаються небо з морем і де вночі над головою з'являється Велика Ведмедиця і сяє Полярна зірка.
Туристи з Росії і Білорусі, Молдови та Німеччини везуть звідти додому цілющі водорості, слайди з краєвидами, незабутні спогади про нічну рибалку і ранкові танці довгоногих чапель.

Фундатор — баронеса
Мешканці Хорлів добре знають історію свого півострова і з задоволенням розповідають про зас-новницю їхнього селища — баронесу Фальц-Фейн.
— Софія Богданівна була доброю і водночас вимогливою. Про це не раз згадували наші старі люди, зокрема й бабуся мого чоловіка, яка працювала у поміщиці служницею,— розповідає Людмила Федосова, секретар сільради.— Своєму розквіту Хорли зобов'язані саме баронесі. Це вона нагледіла собі наприкінці ХІХ ст. півострів у глибині затоки, що не замерзає навіть взимку, побудувала тут порт і відомий у Російській імперії та за її межами завод устриць. Звідси кораблі із зерном тримали курс на Грецію та Італію, порти Чорноморського басейну.
Заробітчани з усього Півдня, щоб привезти додому копійку, прагнули потрапити саме в Хорли. Тут завжди було чимало роботи і добре платили. Софія Богданівна побудувала тут школу. Найкращих учнів навчала своїм коштом у гімназії. У баронеси було п'ятеро дітей. Один із них, Олександр Фальц-Фейн — засновник всесвітньо відомого заповідника Асканія-Нова.
Хорли того часу були не селом, а містом, схожим на оранжерею. Гостей обслуговували готелі й ресторани, бальний зал і кінотеатр. Функціонували лікарня для бідних, безплатна їдальня для службовців.
Свідками тих щасливих часів лишилися водонапірна башта та морський вокзал, де стояв флот родини Фальц-Фейнів. Саме тут, у Хорлах, коли почалася революція, 84-річна баронеса зустріла свою смерть.
Будинок, де її закололи багнетами, досі стоїть на одній з вулиць. На стіні металева дошка: «Пам'ятник архітектури. Охороняється законом». За традицією, в цьому історичному будинку завжди було представництво морського порту. Щоправда, нині, як такого, порту немає. Залишився тільки начальник і кілька охоронців, котрі поз-мінно охороняють територію.
Село Хорли займає третину міні-півострова. Дорога до цвинтаря виводить прямісінько до моря. Там, на межі водної та земної стихій, покоїться прах Софії Богданівни. На її могилі онук баронеси Едуард Фальц-Фейн, 92-річний громадянин князівства Ліхтенштейн, спорудив кам'яний надгробок. Білі лебеді, які пролітають над цвинтарем, скидають на нього пір'я...
Проте не все так романтично. «Вдячні» нащадки поцупили металевий ланцюг, яким було огороджено могилу.

Що чекає на Хорли?
Старожили стверджують: хто вип'є хорлівської води, той обов'язково сюди повернеться. Вона тут особлива: з домішками срібла, тобто майже стерильна. Подається зі свердловин цілодобово. Про таку розкіш деякі курорти можуть тільки мріяти.
— Незабаром цілюща вода, насичена йодом і сріблом, стане доступною для тих, хто не має можливості до нас приїхати,— каже голова Хорлівської сільради Леонід Лада.— Лінія розливу мінералки працюватиме й на місцевий бюджет, який наповнюється завдяки оренді землі. На жаль, в селі не лишилося жодного виробництва.
Новій владі доводиться починати з елементарного — освітлення вулиць. Перші 16 ліхтарів установили, на черзі — ще десять. Понад 12 років не працював місцевий клуб. Нині там закінчують ремонт.
— Великі надії покладаємо на газопровід, який нам допоможе провести адміністрація бази відпочинку «Укргазтехкомплекс»,— ділиться перспективами голова сільради.— Добровільний внесок на розробку проектної документації вже зроблений. З'явиться газ, бази відпочинку працюватимуть цілорічно, адже деякі з них з успіхом використовують не тільки мінеральну воду, а й лікувальну грязь, яку звідси возять машинами аж до Дніпропетровська. За словами фахівців, наші «копалини» роблять диво — ставлять на ноги хворих.
Сільська влада намагається вилікувати й свій головний біль — визначитися зі 150 гектарами землі, що належить місцевому ПТУ. Котрий рік училище не працює, земля «гуляє». Залучити її для потреб територіальної громади не можна, адже ділянка перебуває у «постійному користуванні» Міносвіти. Іншої землі на півострові немає, тому черга охочих її отримати не рухається з місця.
— Першим у цій черзі перебуваю я аж 12 років! — іронічно зауважує Леонід Андрійович.— У мене, як і в багатьох інших корінних мешканців села, немає у власності жодного квадратного метра землі. Всі чекаємо, коли цю «освітянську» землю передадуть громаді...
Це при баронесі в Хорлах жило майже 1700 осіб, нині — 640. Переважна більшість пенсіонери. У місцевій школі навчаються лише 50 учнів, дитсадок відвідують 12 малюків.
— Коли мій старший син закінчував школу, випускників було двоє: він і ще один хлопець,— сумно усміхається голова сільради.— Молодший син четвертий рік навчається один у класі. Скаржиться, що навіть списати ні в кого.
Економічну кризу змінює демографічна. «Омолоджується» півострів лише влітку, коли його населення збільшується до 50 тисяч. Подивитися на зграї диких гусей і лебедів, доторкнутися до історії роду Фальц-Фейнів приїжджають студенти і школярі, репери і кришнаїти, туристи і нудисти. Гостинно приймають всіх. Причому ціни на житло і продукти значно нижчі за кримські. Вважається, що Хорли — курорт для бідних і середніх верств населення. Однак про унікальні можливості білого півострова знають представники української еліти. Принаймні, один народний депутат звів тут свою «хатиночку». Ознакою прогресу є і емблема зеленого туризму на деяких садибах. У центрі села, як символ цивілізації, з'явився банкомат, із якого бабусі й дідусі відтепер одержують пенсії.
— Бюджет нашої сільради — 207 тисяч гривень,— каже начальник місцевого комунгоспу Анатолій Щетина.— На ці гроші глобальних проблем не вирішити. Нам вкрай потрібно укріплювати берег. Губернатор у пресі повідомив, що для цього нам виділяють 150 тисяч гривень. Де вони, ми досі не знаємо. Як і не знаємо про долю грошей, перерахованих базами відпочинку за прибирання пляжів. Двадцять чотири оздоровчі заклади зібрали 60–70 тисяч гривень. Жодної копійки нам, як виконавцям, не надійшло. Стараннями сільради вдалося купити два кущорізи, бензопилку. Додайте до цього старенький трактор і матимете повне уявлення про наше технічне озброєння.
Проте це не заважає місцевій владі виконувати свої передвиборні обіцянки. Відроджується сільський парк: нещодавно тут висаджено 110 каштанів, почищено криницю Фальц-Фейнів, будується крита автобусна зупинка. Запрацював комп'ютерний зал. Сільські діти відвідують його за половину вартості. Леонід Лада, позичивши у брата гроші, найняв автобус і влаштував для школярів поїздку в Асканію-Нову. «Цю поїздку я їм пообіцяв за відмінну роботу на суботнику з благоустрою парку. Свого слова я звик дотримувати». Людям похилого віку комунгосп сільради безплатно косить траву, за пільговою ціною пиляє дрова.
— Я сам люблю рибалити, тому чудово розумію рибалок, котрі скаржаться: «Живемо на півострові, а човен спустити ніде». Нам конче потрібно зробити причал. Для соціально незахищених громадян маємо намір побудувати лазню,— ділиться планами Леонід Лада.— Для релігійної громади сільрада виділила 34 сотки під будівництво храму.
Усі, з ким довелося розмовляти в Хорлах, переконані у великих перспективах свого села і півост-рова. Однак відчувалося і занепокоєння: «Якщо з'являться інвестори з великими апетитами, то від унікальності цього краю може нічого не залишитися».
Невже ця краса може зникнути?

Софія СЕРЕБРЯКОВА

також у паперовій версії читайте:

• АГРОКЛІМАТИЧНІ ЗОНИ МІГРУЮТЬ
• ПРОТИ «БРУДНОЇ» ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ
• ЗЕМЛЯ — БЕЗ ЛЬОДОВИКІВ?

назад »»»