ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЕКОНОМІКА
ЗЕРНО ВРЯТУЮТЬ
Після того як Українська зернова асоціація заявила, що без додаткової квоти на експорт зерна в українських портах може пропасти 500 тисяч тонн ячменю і пшениці, Міністерство економіки розпочало видавання додаткових ліцензій. За оцінками експертів, аби дорогоцінне зерно не пропало, потрібна додаткова квота на експорт у обсязі 800 тисяч тонн і скасування квот на фуражний ячмінь та кукурудзу.

У минулих маркетингових роках Україна експортувала зернові до 80 країн світу, зарекомендувавши себе надійним і великим постачальником на світовому ринку. Аналітики УЗА вважають, що експорт зерна у 2006–2007 маркетинговому році може становити 5 млн тонн ячменю, 3,5 млн тонн пшениці та півтора мільйона тонн кукурудзи. За таких обсягів внутрішній зерновий баланс не був би порушений, а виробники отримали б додаткові кошти.
Після запровадження у жовтні минулого року урядової постанови про затвердження квот на деякі види сільгосппродукції, експорт якої підлягає ліцензуванню, експортний ринок зернових практично завмер. Квоти суттєво обмежили обсяги експорту пшениці, ячменю та кукурудзи. Головна мета такого кроку полягала в насиченні внутрішнього ринку й запобіганню дефіциту зернових. Відтоді реально з України експортовано три мільйони тонн ячменю, 2,4 млн тонн пшениці, а кукурудзу практично не вивозили за кордон.
У непристосованих для зберігання великих обсягів зерна портових терміналах і залізничних вагонах псувався товар, який був завезений для завантаження на судна і не мав реалізації. Через зменшення попиту селяни вирішили притримати залишки збіжжя, щоб не втратити на різниці закупівельних цін. Експерти УЗА запевняють, що крім 600 компаній-експортерів, збитків через квотування експорту зазнали 11 тисяч великих аграрних підприємств і 40 тисяч фермерів. Зважаючи на різницю в ціні зерна на внутрішньому та зовнішніх ринках, втрати на кожній тонні становили щонайменше кілька сотень гривень.
Зернотрейдери також застерігають, що цього року закупівельні ціни можуть зменшитися, адже доведеться страхувати ризики державного регулювання експортного зернового ринку. Відсутність достатніх квот на експорт зменшила попит на зерно на внутрішньому ринку, через це аграрії мало не втратили кошти, необхідні для весняної посівної кампанії.
Українські експортери втрачали не лише гроші, а й довіру і репутацію на світовому ринку. Вітчизняна економіка недоотримувала конвертовану валюту. На тлі зростання обсягів експорту зернових із Росії та Казахстану, Україна ризикувала здати свої позиції на світовому ринку.
Незважаючи на збільшення квот, зернотрейдери не виключають можливості появи судових позовів до уряду з приводу фактичних збитків через зривання контрактів від іноземних імпортерів, страхових компаній та фрахтувальників.
Втрачали прибуток також вітчизняні порти, які не могли перевантажити українське зерно, а через це не мали транзитних замовлень на перевалку від російських і казахських замовників.
За підрахунками УЗА, лише необґрунтовані простої суден у портах завдали збитків на 100 млн доларів США. Таку ж суму компанії могли втратити через псування закупленого ними зерна в перевантажувальних портових комплексах, які не пристосовані для тривалого зберігання й перевантаження зерна у зворотному напрямку. Тобто технологічно вони спроектовані так, що можуть вантажити завезене у сховища зерно на судна, а зі сховищ у залізничні вагони і автомобілі перевантажувати не спроможні. Без належного зберігання зерно було приречене «згоріти» або проростити в портах.
Технологія тривалого зберігання потребує дотримання температури не більше 12°С і низької вологості, натомість у портових сховищах воно мало температуру 38–40°С. Проблема полягає в тому, що деяка частина товару майже не придатна навіть для переробки на комбікорм. За словами президента УЗА Володимира Клименка, нині є потреба в утилізації десятків тисяч тонн зерна, його доводиться вивозити на поля як органічне добриво. Загалом у портах псувалося 400 тис тонн ячменю та 100 тис тонн пшениці на 500 млн гривень. До березня це зерно могло згнити.
Портові елеватори і сховища були вщент заповнені через те, що для замовлення судна має бути поставлено половину вантажу, а для швартування і початку завантаження не менш як 80 відсотків вантажу. Компанії під контракти поставляли зерно, квоти з осені практично зупинили його на перевалці, але через відсутність перехідного періоду збіжжя перетворилося на «мертвий вантаж». Деякі судна стояли в українських портах в очікуванні вантажу по два місяці й були змушені відпливти порожніми.
Лише на прикладі однієї української компанії, котра мала контракт на постачання до Європи 40 тисяч тонн пшениці, стають очевидними масштаби збитків. Ця компанія виграла тендер і придбала ліцензію з обмеженим терміном, що коштувала 30 євро на кожну тонну. Збитки від втрати ліцензії становлять 1,2 млн євро. Корабель був змушений чекати в порту 16 діб, довелося заплатити 400 тис. дол. штрафу. Фрахт судна до Іспанії для компанії коштував 800 тис. доларів. У результаті збитки лише від зривання одного контракту становили майже 3 млн доларів.
Володимир Клименко переконаний, що стратегія регулювання зернового ринку цього року має кардинально змінитися. Наслідком квотування стало масове псування зерна в портових сховищах і величезні збитки компаній та виробників. Зернотрейдери визнають право держави на забезпечення продовольчої безпеки, але водночас категорично виступають проти необґрунтованого, як на їхніх погляд, квотування обсягів експорту зерна ячменю та кукурудзи. Свою позицію вони аргументують тим, що через несприятливі погодні умови осені 2005 і весни 2006 років урожай пшениці справді був меншим від очікуваного, але інші зернові культури вродили добре.
Експерти УЗА також зазначають, що попри квотування, на внутрішньому ринку тваринницька продукція і хлібобулочні вироби не подешевшали, а Аграрний фонд та Держрезерв не викупили у селян надлишки зерна. Через це ціна могла знизитись до такого рівня, що виробники були б змушені вирощувати інші види продукції. Якщо ціни на хліб зростатимуть, зернового чинника в цьому не буде. В собівартості хліба ціна борошна становить лише половину, решту — енергоносії та інші витрати.
На переконання президента Асоціації фермерів і землевласників України Івана Томича, жорсткі експортні квоти напередодні весняно-польових робіт могли негативно позначитися на платоспроможності сільгоспвиробників. За висновком експерта, в результаті непродуманих експериментів на зерновому ринку аграрії втратили від двох до трьох мільярдів гривень. Судячи зі сприятливих погодних умов, урожай зернових цьогоріч може бути набагато вищим від минулорічного. Посіви озимих збільшилися на два мільйони гектарів, досягнувши 7 млн га, стан озимини значно кращий, ніж торік. Зважаючи на це, компаніям нині треба укладати попередні угоди під майбутній врожай.
Зернотрейдери також вважають, що на внутрішньому ринку є принаймні 20 відсотків зерна, яке ніде не обліковується. Щороку для виробництва борошна потрібно 5–6 млн тонн зерна, але торік борошна виробили лише близько 3 млн тонн. Як з’ясувалося, на ринку чимало компаній мають складські квитанції та свідоцтва на зерно, якого насправді немає на сертифікованих елеваторах. Отже, ці компанії зберігають товар на власних несертифікованих зернокомплексах.
Щоб мати точний баланс збіжжя після збирання врожаю та уникати в майбутньому подібних проблем із квотуванням, експерти пропонують запровадити сертифікацію приватних зернових складів і елеваторів. Відсутність встановлених закупівельних цін на врожай нинішнього року також стримує виробництво та маркетинг українського зерна на внутрішньому і зовнішніх ринках. Лише точний облік, розумні квоти й визначені закупівельні ціни можуть зробити Україну справжньою житницею Європи, переконані фахівці.

Роман ПІДВИСОЦЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:

• У ПОЛТАВІ ВІДБИЛИ ЖУРНАЛІСТІВ ВІД РЕЙДЕРІВ

назад »»»