ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ЧИ Й ДАЛІ СТОЯТИМЕ ВЕЛИКА КИТАЙСЬКА СТІНА?
На очах нашого покоління зникає одне з див світу, символ Китаю. Велика стіна, призначенням якої було зупинити монголів, у наш час стала жертвою комерції.

Після концертів виконавців хіп-хопу на стіні залишаються гори скла, селяни розбирають її по цеглині, а туристи видряпують на ній свої імена. Споруду нищать також ерозія, піщані бурі і рослинність. Британець Вільям Ліндесей, який упродовж багатьох років намагається зберегти стіну для нащадків, б’є на сполох.
Донг Яогуй, котрий пробіг по стіні у 1984–85 роках, коли ніхто ще не виявляв ознак стурбованості долею цього дива світу, недавно побував в улюблених місцях. Він вважає, що лише п’ята частина укріплень, які колись простягались на шість тисяч кілометрів перебувають у задовільному стані. «Третина розсипається, а решти вже немає»,— з прикрістю зауважує Донг, який очолює неурядове товариство Великої китайської стіни.

Залишається глина
Суцільна стіна — це міф. Насправді є багато окремих частин з різних епох. Династії правителів по черзі будували власні мури у північній частині країни. Вони простягнулись територією дев’ятьох провінцій — на заході від фортеці Джайгуан у провінції Шансі до перевалу Шангайгуан поблизу затоки Бохай.
«Останні десять років стіна заважала багатьом»,— говорить Ліндесей.— «У грудні у Внутрішній Монголії робітники розібрали фрагмент, збудований 2200 років тому. На звинувачення археологів і реставраторів староста села відповів, що це «лише купа глини». Селяни будують із залишків курники, хліви та огорожі. У повіті Фугу в провінції Шансі з-під муру видобувають вугілля. Туристи топчуть так звану дику стіну під Пекіном — нереставровані фрагменти споруди на узгір’ях провінції Хубей. «Автомобілізовані» китайці, пізнаючи принади відпочинку, вихідного дня, попри заборони залазять на стіну, яка руйнується просто в них під ногами, розпалюють вогнища і смітять. А на згадку кожен бере із собою цеглину.
Більшість закордонних екскурсій добирається тільки до Баодина, що неподалік Пекіна. Стіна тут, відбудована у 50-х роках минулого століття, найменш схожа на справжній раритет, проте найбільш комерціалізована. До неї можна дістатися канатною дорогою, переодягтись «мандарином» і сфотографуватися, перекусити, купити сувенірів у ятках. Це — позбавлена таємниці стіна. Але може статись, що тільки така й залишиться.

Міфологічний символ і політична поразка
Будова стін і захисних валів навколо міст і сіл — це одна з особливостей китайської цивілізації. Перший китайський імператор Цін Шіхуан у ІІІ столітті до н. е. сполучив стіни семи переможених ним королівств. Нині Велика стіна асоціюється, головним чином, з унікальною системою валів і башт з часів династії Мінь (ХІV–ХVІІ ст.). Вона в’ється ніби вуж верхівками гір на північ від Пекіна. Стіна мала охороняти столицю від нападів монгольських кочівників, які під час набігів палили передмістя. Для її будівництва зігнали десятки тисяч селян, неподалік стіни видніються сліди каменоломень і цегелень. Місцями стіна є такою широкою, що нею могли б проїхати карети. З веж подавали димові сигнали, сповіщаючи про небезпеку. Однак історики оцінюють всю затію з стіною як політичну поразку. Минуло століття, і династія Мінь, остання китайська династія, впала під тиском маньчжурів. Їхнім військам не потрібно було форсувати стіну: один з китайських генералів перейшов на бік ворогів і відчинив ворота.
З ХVІІ століття маньчжури, які заснували останню династію Кін, занедбали вже не потрібну стіну, і вона почала відходити у небуття. Але диво світу відкрили для себе іноземці і почали ним захоплюватись. Наприкінці ХVІІІ століття до двору китаїзованих маньчжурів прибула місія лорда Маккартні, а з нею вози з годинниками, вовняними тканинами з Манчестера й іншим небаченим крамом. Імператор Цін Лон, який вважав себе володарем єдиної цивілізованої держави світу, навіть не розпакував дивовижних товарів. «Мандарин» був задоволений, що британців вразили рештки Великої китайської стіни.
Китайці гідно оцінили її значення лише у ХХ столітті, коли після падіння імперії у 1911 році шукали для себе національного символу. Китайську стіну, свідка величі стародавньої держави, можна нині побачити в рекламах, на телефонних картках, касетах з уроками китайської мови. Але чи вдасться врятувати цей символ?

Що буде за 100 років?
Захисники стіни переконують уряд, щоб він поставився до пам’ятки як до одного цілого і зберігав разом з навколишнім середовищем. Дехто висловлює пропозиції: для початку набрати охоронців з місцевого населення, які таким чином зможуть заробити на життя. Але в Китаї до голосу вчених не вельми дослухаються.
Ентузіасти стіни покладають надії на Олімпіаду-2008, під час якої Китай захоче показати себе з найкращого боку. Першого грудня набрали чинності нові закони: заборонено, крім іншого, брати цеглу і каміння із стіни, садити на ній дерева і їздити мотоциклом. За порушення — штраф на суму понад шість тисяч доларів, а для підприємств — у десять разів більший. Питання лише в тому, чи ухвалені закони будуть виконувати.
«Колись, прогулюючись великою стіною опівночі і розглядаючи незвичайні вежі, які бачили 1600, 1700, 1800, 1900 і 2000 роки, я замислився, чи побачать вони 2100-ий»,— розмірковує Ліндесей. Британець відкрив у музеї в Пекіні виставку, на якій порівнює зроблені різними людьми фотографії стіни. Китайці мусять переконатися, що потрібно припинити її руйнування. Стіна належить не тільки їм. Це — одне з див, створених руками людини на Землі.

Данило ДАНИЛЬЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• КЛІНТОНИ ХОЧУТЬ ЗНОВУ ОСЕЛИТИСЬ У БІЛОМУ ДОМІ

назад »»»