ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ ЖІНКИ
УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПАЛЯНИЦІ

Усе починається з землі, а ми усі — нащадки хліборобів. Вікторія Панчук з діда-прадіда пам’ятає своє родове коріння. Найвищий пріоритет для неї — сім’я, дружна родина.

У дитинстві всі літні канікули проводила у двох бабусь у селі в Дніпропетровській області або на Донеччині. І ділила те літо, аби нікого не образити. Змалку дівчинка звикла працювати й досягати своєї мети. Їй подобалася приказка, яку бабуся час від часу любила повторювати: «Терпіння й труд — все перетруть». А ще Вікторія Володимирівна глибоко шанує свою родину. Для неї сім’я — це старт, це основа. Адже те, що заклали й виховали в тобі батьки, залишиться до кінця днів твоїх. Це і погляди, і звички, і смаки. Хіба що дещо шліфує нас освіта. Нині Вікторія Панчук — президент Всеукраїнської асоціації сільськогосподарських підприємств. Не секрет, що саме ця галузь має чимало «слабких місць». Я попросила Вікторію Володимирівну розповісти про проблеми, які доводиться долати.
— Наша асоціація об’єднує 367 сільськогосподарських підприємств, кооперативів, фермерських господарств, агрофірм, селекційних станцій у 21 області України. Загальна площа під обробітком становить понад 810000 гектарів землі. Ми займаємося рослинництвом, тваринництвом, птахівництвом, бджільництвом, садівництвом.
Які проблеми? Члени Асоціації зазнають значних збитків, оскільки більшість — у зоні несприятливих кліматичних умов, через низькі закупівельні ціни, у зв’язку з тим, що техніка застаріла і морально, і фізично. Брак обігових коштів «посприяв» знищенню виноградарства, садівництва. Це справжня біда для держави. Занепадають тваринницькі господарства, катастрофічно скорочується обсяг виробництва через засилля іноземних компаній та нестачу коштів для подальшого розвитку галузі. А ще спостерігаємо тенденцію відпливу кваліфікованих кадрів — вони бачать стрімке зменшення обсягів виробництва і йдуть працювати в інші галузі, їдуть до міста. Незважаючи на скрутне становище сільгосп-виробників країни, потенціал більшості господарств, членів Асоціації, є високим, повністю забезпечуються виробничі процеси, прибутково розвивається галузь рослинництва та тваринництва.
Особливо хочу відзначити вагомий вклад товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський», що в селі Якимівка на Запоріжжі. Очолює це господарство досвідчений керівник Володимир Андрійович Кутинець. Підприємство надає послуги з приймання, збереження, переробки зернових культур. Потужності підприємства складаються з хлібоприймального підприємства, млина, олійниці, крупорушки, пекарні, підприємства з виробництва макаронних виробів, м'ясо-ковбасних виробів, твердих сирів. Переробка дозволяє тримати «на плаву» рослинництво та тваринництво.
Успішно працює й сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс-98», що на Житомирщині, яке очолює Олег Леонідович Білошинський. У цьому товаристві три сільськогосподарських відділення. До речі, «Приморський» посідає третє місце в національному бізнес-рейтингу в номінації «Обсяг реалізованої продукції». А ось товариство «Колос», що на Кіровоградщині, є одним з перших з надоїв молока, до того ж уже не перший рік.
Члени асоціації підготували проект перспективного розвитку сільського господарства, спрямований на розвиток тваринництва та інтенсифікацію виробництва продукції рослинництва як кормової бази шляхом відтворення природної родючості ґрунтів. Та без державної підтримки нам, звісно, не обійтися. Селяни чекають, вірять, що нинішній уряд дасть агропідприємствам можливість вижити, забезпечити робочими місцями і наповнити ринок України якісною продукцією вітчизняного виробництва. У нас є всі можливості жити, працювати й багатіти на рідній землі. Бо ж як гарно сказав поет: «Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе!»
Потрібно тільки, щоб наші урядовці, депутатський корпус повернулись обличчям до села. В усьому світі аграрне виробництво дотується, а в нас часом кредит отримати — проблема з проблем.
— В Україні красива, щедра, Богом надана земля. Береш цей чорнозем до рук, а він мов масло. Я не знаю кращого краю. А живуть на цій землі терплячі й працелюбні люди,— з любов’ю говорить Вікторія Панчук.— У нас найбагатші землі, найквітучіші сади, золотом колосяться пшениці! Наша мета — допомогти селянинові стати на ноги, вижити й зробити зі свого господарства острівець благополуччя.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ
також у паперовій версії читайте:

• ВИХОВАНЦІ НАЗИВАЮТЬ ЇЇ ЛЕГЕНДОЮ
• ШРАМИ В КАМЕНІ

назад »»»