ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
БІОТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ У СВІТІ ВІДБУЛАСЯ. УКРАЇНА ЗАЛИШИЛАСЯ ОСТОРОНЬ?
Дедалі бурхливішого розвитку набуває ринок трансгенних або генетично модифікованих організмів (ГМО), тобто організмів зі зміненими ознаками, внаслідок застосування спеціальних технологій. На запитання: «Як ви ставитесь до продуктів, що містять ГМО?», більшість українців скажуть: «Негативно». Тим часом трансгени давно стали частиною нашого життя.

Кожен не раз куштував продукти з додаванням сої — сири, ковбаси, низькокалорійне печиво, шоколадні батончики... Адже нині майже вся соя — це продукт генної інженерії. В багатьох країнах світу новостворені ГМО використовуються для потреб сільського господарства, виробництва, харчової промисловості та медицини. Чому?
Тому що використання ГМО дає змогу вирішувати найгостріші проблеми в сільському господарстві. Як то: значно підвищити врожайність культурних рослин і уникнути втрат під час зберігання, поліпшити харчові властивості рослинних продуктів (збільшення вмісту вітамінів, білків, інших корисних речовин із одночасним зменшенням умісту залишків агрохімікатів), зменшити екологічне навантаження на довкілля за рахунок значного зниження використання гербіцидів, пестицидів, стимуляторів росту рослин, мінеральних добрив та інших агрохімікатів. Тому не випадково, що в останні роки відбувається широкий вихід на поля трансгенних рослин (стійких до гербіцидів, комах і вірусів сортів сої, кукурудзи, бавовни, рапсу, цукрового буряку, картоплі, тощо). Якщо 1996 року в світі під посівами трансгенних сортів рослин було зайнято близько 1,7 млн га, то у 2006-му цей показник становив близько 70 млн га. Фахівці вважають, що з 425 млн га землі, придатних для землеробства, під трансгенні культури можна відвести 180 млн. Нині із них засіяно близько 33%. Проте впровадження ГМО має бути зваженим. З одного боку, потрібно враховувати переваги, які може принести їх промислове використання, а з іншого — гарантувати споживачеві, що ці технології не завдаватимуть шкоди його здоров’ю, навколишньому середовищу. Через те, попри на беззаперечні економічні переваги застосування таких організмів, увагу громадськості привернуто до вирішення проблеми передбачення, а за потреби — усунення можливих негативних наслідків їх використання. Безконтрольне вивільнення ГМО може призвести до порушення екологічного балансу та виникнення загрози біологічному різноманіттю.
Упродовж майже 20 років науковими проблемами ГМ-рослин займається відділ біоінженерії Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України під керівництвом доктора біологічних наук А. Галкіна.
— Анатолію Павловичу, що таке генна інженерія?
— Це наука про отримання нових комбінацій генетичного матеріалу шляхом позаклітинних маніпуляцій з молекулами нуклеїнових кислот для подальшого створення генетично нових форм клітин і організмів за допомогою штучних прийомів перенесення генів.
— Важко уявити, що лише десять років тому першу ГМ-рослину було висаджено в поле, а нині нові агрокультури, виведені методами генної інженерії, займають мільйони гектарів у десятках країн світу...
— Початком нової революції в сільському господарстві стало перше комерційне виробництво в 1996 році генетично модифікованої сої — гліфосат стійкої. Ген стійкості до гліфосату (активний складник гербіциду раундап) було виділено з бактерій, а також із мутантних рослин. Потім його почали пересаджувати в сільськогосподарські рослини. Раундап — гербіцид, що «придушує» ріст практично всіх рослин, крім ГМ-рослин, які містять ген стійкості. Незабаром після ГМ-сої з’явилися стійкі до гліфосату кукурудза, бавовна, ріпак. Водночас швидкими темпами почали створюватися рослини, стійкі до різних шкідників-комах і вірусів. Торік ГМ-культури вирощували у 25 країнах світу. Біотехнологічними мегакраїнами є США, Аргентина, Бразилія, Канада і Китай. Так, у США торік ГМ-культурами було зайнято майже 50 млн га.
— І все ж, які можливі ризики під час вирощування ГМ-рослин?
— Екологи вважають, що генетично змінені форми рослин можуть випадково проникнути в дику природу. Приміром, за перехресного запилення бур’яни можуть одержати від ГМ-рослин ген стійкості до шкідників і пестицидів. Тоді розмноження бур’янів буде неконтрольованим і бур’яни витиснуть багато видів, не здатних до конкурентної боротьби з ними. Комахи, що харчуються або запилюють ГМ-рослини, одержать аномальні для означеного виду гени, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Крім цього, в природі можуть з’явитися нові патогенні віруси й штами мікроорганізмів.
— Чи існують харчові ризики?
— Наведу приклад, що обійшов майже всі ЗМІ: вживання трансгенного продукту, отриманого пересадженням гена бразильського горіха в ДНК сої, спричинило в багатьох людей алергічні реакції на чужорідний білок. Сорти рослин, стійкі до пестицидів (наприклад, ГМ-соя й кукурудза), накопичують шкідливі речовини й їхні метаболіти, що може викликати отруєння. Під час вживання ГМ-продуктів можливе горизонтальне перенесення трансгенних конструкцій у геном симбіон-тних (які перебувають у симбіозі.— Ред.) людині мікроорганізмів. Ті ж бактерії мікрофлори кишківника можуть одержати ген стійкості до антибіотиків.
Світове співтовариство приділяє велику увагу розробленню обґрунтованих підходів щодо оцінки потенційного ризику при використанні ГМО. Передові країни мають як розвинуту систему наукових досліджень у галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і відрегульовану національну правову базу стосовно застосування ГМО. Відповідні закони й нормативні акти діють у США, Канаді, Німеччині, Норвегії, Росії, Естонії, Угорщині, Чехії... Ця правова база є різноманітною, але такі міжнародні організації, як продовольча сільськогосподарська організація ООН — ФАО намагаються гармонізувати її й поширити інформацію в країни Азії, Африки, Східної Європи, у тому числі в Україну.
— Європейський Союз, куди ми так поспішаємо, протягом останніх років блокував упровадження трансгенних рослин у сільськогосподарське виробництво.
— Не зовсім так. Євросоюз визначив свою позицію необхідністю детальнішого вивчення нових властивостей ГМО. Тому ЄС блокував процес реєстрації, виходячи з власних конкурентних інтересів у економічній боротьбі зі США. Навіть країни Європи, які мали певні застереження щодо комерційного використання нових рослин, продовжують досліджувати й випробовувати їх у широких масштабах.
Підтвердженням висновку про зростання конкуренції на ринку біотехнологій є також те, що такі лідери Євросоюзу, як Німеччина, Франція та Англія вкладають дедалі більші кошти в розвиток біотехнології й становлення біотехнологічних компаній.
— Чи є конкретні приклади?
— Деякі компанії ЄС, ідучи шляхом об’єднання, створили найбільші в світі біотехнологічні концерни: Syngenta та Aventіs. Німецький хімічний концерн BASF заявив про наміри стати лідером у галузі біотехнологій і купив у США компанію Amerіcan Cyanamіd і є одним із основних претендентів на купівлю компанії Monsanto. Ці факти, певно, свідчать не лише про загострення конкурентної боротьби, а й про інтернаціоналізацію біотехнологічного ринку. Виходячи з наведених тенденцій, важливо оцінити місце України в цьому процесі та її власні економічні інтереси як потенційного потужного гравця в сфері сільськогосподарського виробництва.
— Прикро констатувати, але Україна за рівнем досліджень у цій галузі нині пасе задніх. Хоча свого часу наші вчені були серед перших, хто успішно займався генетичною інженерією рослин.
— Роботи з генетичної інженерії рослин в Україні почалися ще в 1980-х роках. Причому вони набули такого розмаху, що було створено академічний Інститут клітинної біології та генетичної інженерії (1990 р.). Тоді ж започатковано нашу лабораторію в Інституті ботаніки, а потім відділ у новоствореному Інституті біоорганічної хімії АН України (1987 р.). У той час уперше в СРСР одержали трансгенні сорти, стійкі до Х-вірусу картоплі. З боку держави існувала фінансова підтримка. Це дало змогу розвивати дослідження в цьому перспективному напрямі. Тепер роботи зі створення трансгенних рослин в Україні перебувають у критичному стані: дається взнаки відсутність підтримки науки з боку держави, відплив учених за кордон. Половину провідних фахівців-генетиків втратив і наш відділ.
— Отже, час згаяно, надолужити втрачене непросто. У світі відбулася біотехнологічна революція, а Україна залишається осторонь.
— Більше того, нині розпочався другий етап біотехнологічної революції, пов’язаний зі створенням рослин, які мають поліпшені харчові властивості, а також рослин-продуцентів різних фармацевтичних білків і амінокислот.
— Останнім часом Україна, як потенційний ринок з виробництва сільськогосподарської продукції, привертає пильну увагу провідних біотехнологічних компаній, зацікавлених у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту. З повідомлень ЗМІ відомо, що в останні роки в Україну почали надходити ГМО (картопля, соя, цукровий буряк...) з метою випробувань і продажу. Такий перебіг подій потребує від України вироблення правил безпеки, розроблення нормативно-правових актів щодо робіт із генетично-модифікованими організмами. Чи так це?
— Наразі існує дивна ситуація. Незважаючи на відсутність власного закону, в Україні склалися основні елементи системи біобезпеки, зокрема стосовно трансгенних рослин. До них входять Комісія з питань біобезпеки при Міністерстві освіти та науки (біологічна і екологічна безпека), відповідні структури МОЗ України (санітарно-гігієнічна і харчова оцінка), Державна комісія з випробування та охорони сортів рослин Мінагропрому, Комітет з біобезпеки при РНБО тощо. За ініціативи академіка НАНУ Костянтина Ситника Верховна Рада схвалила в першому читанні законопроект «Пpо державну систему біобезпеки під час здійснення генетично-інженеpної діяльності».
— Що слід зробити, щоб в Україні в галузі біотехнологій почався прогрес?
— Найперше — підтримка біотехнологічних досліджень на державному рівні; загальнодоступність інформації для населення про біобезпеку й потенційні ризики ГМО; забезпечення гарантій безпеки для здоров’я людини за практичного використання ГМО; контроль за ввезенням ГМО на нашу територію, їхньою реєстрацією та обігом. Ми живемо у світі технологічних новацій і глобальної інтеграції, від позиції України залежить, наскільки повноцінним членом світового співтовариства вона стане. Не забуваймо, що глобальний ринок сільгосп-біотехнології (продаж ГМ насіння і рослин) становить близько $6 млрд/рік.
— Над чим нині працює ваш відділ?
— Одна з головних причин помітних втрат українських урожаїв — фітопатогени, тобто мікроорганізми, які спричиняють хвороби рослин. Використання хімічних засобів захисту рослин тут не завжди ефективне. Тому наші зусилля спрямовані на можливість одержання ГМ-рослин, стійких до фітопатогенів. Особ-ливо це актуально для основних культур, які вирощують в Україні, картоплі, соняшнику, цукрового буряку, ріпака... Для створення такого типу трансгенних рослин, стійких до патогенів, ми покладаємо надії на ген природного антибактеріального пептиду — цекропіна Р1 (символічно, мабуть, нагадати в нинішній Рік Свині, що цей ген виділено шведськими дослідниками саме з кишківника свині). Він не містить цистеїна (однієї з амінокислот). Такі пептиди вважаються еволюційно найдавнішою групою захисних біомолекул. Якщо вдасться «змусити» трансгенні рослини синтезувати цекропін, то стане можливим створення своєрідної «біофабрики» з виробництва цієї важливої антимікробної сполуки.
— У контексті нашої розмови зазначимо, що певні надії генетики покладають на Комплексну цільову програму прикладних досліджень «Біопаливо» НАНУ. Ініціаторами її започаткування є академіки Ярослав Блюм, Валерій Кухар і Олексій Созінов.
— У концепції цієї програми передбачено важливий розділ: застосування методів генної інженерії рослин для збільшення продукції сировини для біопалива з одиниці площі за мінімальних енерговитрат із підвищеним умістом корисних речовин, а також створення рослин — продуцентів олій. На її виконання планується спрямувати скромні державні кошти. Та в подальших планах НАНУ — фінансова підтримка з боку бізнесових структур. Адже якщо не поквапитися у цій глобальній справі, то можна справді потрапити у залежність від країн, що виграють у технологічній гонці за оволодіння ГМ-рослинами, але не для потреб харчування й фармації, а енергетики.

Григорій КОВТУН, член-кореспондент НАН України
також у паперовій версії читайте:

назад »»»