ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СІМ'Я
ПЕДАГОГІЧНА НАУКА НЕСМАШНИХ
Мало яка сім’я за нинішніх доволі складних економічних умов наважується заводити третю дитину! А Тетяна Михайлівна і Володимир Омелянович Несмашні виховують дванадцятьох. Щоправда, старші з них мають уже власні сім’ї, але відокремилися вони зовсім недавно.

Тетяна Михайлівна й сама народилася і виросла в багатодітній родині. Олена Петрівна і Михайло Андрійович Шаповалови мали четверо дітей. Мати-колгоспниця і батько-лісник цінували працю, взаємоповагу та взаєморозуміння. Садиба Шаповалових вабила око доглянутими грядками, ягідними кущами та плодовими деревами, постійно тримали живність, гуртом заготовляли дрова, носили воду, старші діти допомагали батькам доглядати меншеньких. Усе те згодом передалося і на нову, вже самостійну, сім’ю.
Тетяна хотіла стати або педагогом, або продавцем. Оскільки до педагогічного не пройшла за конкурсом, закінчила кооперативне училище і працювала продавцем. Згодом перейшла робітницею на завод. Володимир Омелянович Несмашний зимової пори кочегарить у місцевому дитсадку, а влітку працює робітником в комунгоспі. Але, звісно ж, таку сім’ю із заробітків на згаданих посадах прогодувати важко, тому мають підсобне господарство, тримають дві корови, свиней, овець, курей, індиків та кролів. В особистому господарстві Несмашних є невеликий тракторець, без якого догляд земельної ділянки і транспортні клопоти були б надто обтяжливими.
Утім, працюють на землі і доглядають за тваринами та птицею всі без винятку члени великої родини. У кожного свої обов’язки, визначено й практику взаємозаміни в непередбачуваних випадках. Зате за сніданком, обідом чи вечерею кожному приємно відзначити, що бодай чогось з поданого до столу торкнулися його руки. А ще Володимир Омелянович полюбляє риболовлю та полювання. Підростаючи, до нього приєднуються сини. Відпочинок на природі зближує. Спіймана велика рибина — привід для чергового родинного свята.
Майже кожен у цьому великому сімейному колективі має свої власні захоплення. Катерина добре малює і красиво співає. Михайло з Олександром віддають перевагу футболові.
— Двадцятирічною вийшла заміж, за рік народила Маринку, ще через рік — Оленку,— пригадує Тетяна Михайлівна. —Ніби було те недавно, а вже обидві доньки мають власні сім’ї.
Самостійно живуть і сини Сергій та Микола. Донька Катерина втілює колишню материну мрію — навчається в педагогічному коледжі, син Олександр — в агроліцеї, Михайло — в школі, наймолодшій доньці Іринці — сім років.
Тетяні Михайлівні важко зрозуміти, як це хтось не може дати ладу одній дитині, навіть за непростих економічних умов сьогодення. Вранці тут усі вчасно снідають, ідуть на роботу чи навчання, повертаються, пораються по господарству, готують домашні завдання, займаються улюбленими справами.
— Інша річ, що все те відбувається не без проблем,— приєднується до розмови Володимир Омелянович,— але в кого їх немає? Зайдіть до когось із сусідів, котрі виховали і виростили одну-дві дитини і лишилися на старості удвох, тільки зачепіть — вони вам наговорять стільки, що й не запам’ятаєте всього.
Важко щось заперечити Володимирові Омеляновичу. Одначе досвід сім’ї Несмашних переконує, що головне не те, скільки назбиралося проблем, а способи їхнього вирішення. Дружна, згуртована сім’я не виживає, а живе — насичено, злагоджено й достатньо забезпечено.
Звичайно ж, заробітки та грошові виплати як малозабезпеченій родині не покривають всіх потреб. Але до них додається вирощене власними руками та набуте спільними турботами. Молодші діти носять теплий одяг, з якого виростають старші. Однак погляньте на нього: він же не відрізняється від того, у якому ходять однолітки. Бережливе ставлення до всього також є впливовим джерелом достатку.
Наостанок спробуємо спрогнозувати подальший розвиток подій. Для багатьох сімей односельців, котрі виховали по одній-дві дитині, виникають проблеми матеріального забезпечення. Діти подалися у далекі світи. У кращому разі, листуються, навідуються під час відпустки, можливо, трохи допомагають по господарству...
А Тетяні Михайлівні та Володимиру Омеляновичу Несмашним на схилі їхніх літ самотність не загрожує. Вони цілком упевнені, що за скрутної хвилини поруч з ними будуть їхні діти й онуки. І їм не доведеться, як даному «підмогоричувати» когось, аби посадити чи викопати картоплю, заготувати дров...
Це можна стверджувати з усією певністю, оскільки логіка відносин між батьками й дітьми у сім’ї Несмашних спонукає саме до такого висновку. Як і те, що виховані в такій сім’ї діти належним чином поведуть справи у власних самостійних сімейних осередках, бо ж винесені з батьківської оселі спостереження навчили багато чого хорошого, практичного, людяного. З такими набутками влаштовувати власне життя на хорошому прикладі буде легше.

Віктор ТАРАСЕНКО, Сумська область
також у паперовій версії читайте:

• ШУКАЙТЕ — ЗНАЙДЕТЕ
• ДЕ ТИ, ОЛЕНО?
• ЯКЩО В ПІДЛІТКА З'ЯВИЛАСЯ ШКІДЛИВА ЗВИЧКА...

назад »»»