ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ПЕРЕБУДОВА НА МАРШІ
Нині в Сухопутних військах Збройних сил України проходять службу понад 70 тисяч військових. Основною ударною силою практично всіх армій світу є «піхота». Наприклад, у збройних силах Німеччини і Франції їхня питома вага не менша за 45–50 відсотків, у Польщі та Туреччині сягає 58–79 відсотків. Україна не є винятком: в її Збройних силах сухопутні війська становлять 40 відсотків від загальної чисельності.

Однією з найголовніших проблем реформування армії є комплектування військ воїнами-контрактниками: не за горами той день, коли в українському війську не залишиться жодного солдата-строковика. Згідно з рішенням Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних сил України — термін повного переведення армії на контрактний принцип має завершитись у 2010 році. Причин, що гальмують цей процес, багато, але більшість з них мають фінансове підґрунтя.
— Останнім часом ситуація дещо покращилась,— каже полковник Олександр Заскока, офіцер Генерального штабу ЗС України, котрий опікується цією проблемою — зокрема перші особи МО, ГШ почали більше уваги приділяти розв’язанню матеріально-побутових умов контрактників. Під житло для них у гарнізонах переобладнуються солдатські казарми, суттєво збільшено грошове забезпечення тощо.
Хронічною є проблема невиконання планів з підготовки військ. Причина — не вистачає коштів. У попередні роки гроші виділялися з державного бюджету, витрачалися не на проведення занять з вогневої, спеціальної підготовки, не на розвиток озброєнь і військової техніки, а на утримання особового складу. І хоча окремі високопосадовці в генеральських лампасах запевняли з високих трибун, що «армія є боєготовною, завжди спроможна захистити рідну землю», насправді це було не так...
Після схвалення державної програми розвитку Збройних сил України на 2006–2011 роки Сухопутні війська, як мовиться, отримали друге дихання. Чітко визначено основні напрями їхнього розвитку. Уперше в історії військ на всі заходи, передбачені цим документом, асигнують потрібні кошти. Одне слово, крига скресла, хоча до повного вирішення проблем ще далеко.
Кількість, як відомо, не завжди означає якість. Тому чимало частин і підрозділів, що суттєво не впливають на боєготовність військ, розформовуються.
Рік тому у складі Сухопутних військ налічувалося близько 100 тисяч чоловік. У 2011-му їх поменшає майже на 40 тисяч, як, до речі, й озброєнь та бойової техніки. Зокрема, кількість танків, артилерійських систем за цей час скоротиться на 268 одиниць, а ось бойових броньованих машин побільшає на 1300.
Сьогодні згадані війська мають два інститути та 20 кафедр і факультетів, де готують офіцерів. А через п’ять років залишиться лише один інститут і один факультет. Змінюється, і досить радикально, вся організаційна структура, тепер у ній буде штаб Сухопутних військ, три армійських корпуси, 16 бригад, 23 полки.
Створені і проходять апробацію об’єднані сили швидкого реагування (ОСШР) та основні сили оборони (ОСО). Останні поділятимуться на сили негайного реагування, сили швидкого реагування, сили нарощування та сили стабілізації. Які ж завдання покладатимуть на них? Це, зокрема, прикриття державного кордону на тих напрямках, де може виникнути загроза, ізолювання району збройного конфлікту. Частини й підрозділи, що належать до їхнього складу, мають бути готовими відбити будь-яке вторгнення противника.
Зважаючи на важливість цих завдань, командування Сухопутних військ докладає зусиль, аби плани бойової підготовки виконувалися. І не на папері, а реально. Звісно, найбільша увага приділяється з’єднанням і частинам об’єднаних сил швидкого реагування, що є основою нашої армії. Завдяки перерозподілу фінансів, матеріальних ресурсів, що асигнуються для ЗС, плани бойової підготовки в ОСШР торік виконано на 90 відсотків, зокрема, програми стрільби й водіння бойових машин — на 85–100 відсотків, стрибків з парашутом — на 90–95 відсотків. А екіпажі літаків в армійській авіації «налітали» по 50–60 годин.
Оживають, нарешті, військові полігони, що, як відомо, є «академіями» для вояків. Цього року планується провести тут тактичні навчання бригад з бойовою стрільбою. Масштабні навчання коштують дорого, тому проводитимуться раз на 3–5 років. Батальйони відпрацьовуватимуть бойову підготовку щороку.
Боєготовність військ залежить від їхнього забезпечення зброєю й військовою технікою (ОВТ). Сучасними. Державною програмою передбачено асигнування протягом шістьох років майже 12 мільярдів гривень на переозброєння. Це дасть змогу підвищити боєготовність Сухопутних військ у 2–3 рази.
Хто служив у радянській армії, знає: система забезпечення військ була громіздкою і затратною. Відповідно до програми розвитку ЗС України здійснюватиметься перехід до принципово нової системи логістики, тобто забезпечення боєприпасами, військовим майном та пально-мастильними матеріалами.
У результаті розформування наявних нині оперативних командувань скорочуватимуться й проміжні ланки керівництва технічним і тиловим забезпеченням, що полегшить функціонування структур логістики. До речі, вже торік були створені перші структури, що забезпечуватимуть речовим майном, продовольством частини й підрозділи, незалежно від того, до яких видів ЗС вони належать — Сухопутних військ, Повітряних сил чи Військово-морських сил.
Якщо раніше вся система забезпечення війська базувалася на державному постачанні, то в недалекому майбутньому закупівля товарів і послуг буде децентралізованою. Зокрема, продовольство закуповуватиметься через структури малого й середнього бізнесу.
За дещо іншими принципами отримуватиме армія і речове майно, яке сьогодні, між іншим, викликає чимало нарікань з боку офіцерів і солдатів. Система забезпечення Збройних сил України поєднуватиме і стаціонарні структури, необхідні в мирний час, і мобільні, потрібні у воєнний період, а ще — під час виконання нашими підрозділами миротворчих місій.
Торік парламент ухвалив Закон «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким передбачено службу в резерві. Нині триває експеримент щодо комплектування окремих посад резервістами. Планується встановити мінімальні строки вислуги та максимальні строки перебування у тому чи іншому військовому званні. Для полковників вони становитимуть від двох до 12 років, підполковників — 6–13 років, майорів — 5–10 років, лейтенантів — 3–5 років. Триватиме робота, спрямована на досягнення співвідношення між старшими і молодшими офіцерами відповідно до норм в арміях країн НАТО.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ТАНКИ НА ПОСТАМЕНТАХ
• УКРАЇНСЬКА ПРИЖИЛАСЯ... В КАЗАРМІ

назад »»»