ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА МОЛОДЬ
ЩО ПРИХОВУЄ СЛЕНГ?
І лінгвісти, і громадські діячі відзначають, що лише тоді можна говорити про всебічний розвиток української мови, коли вона функціонуватиме в усіх без винятку сферах спілкування. Сьогодні поговоримо про молодіжний сленг.

Соціальний діалект найяскравіше розвивається у молоді віком приблизно від 12 до 25 років. Це, очевидно, найактивніша частина суспільства щодо творчості, зокрема й творчості мовної. Остання може розглядатися в одному ряду зі всебічним експериментуванням, притаманним молодому вікові.
Деякі дослідники пропонують чітко розрізняти «сленг» і «жаргон», або «арго». Першому термінові («сленг») приписується загалом нейтральне значення, тобто таке, котре не містить оцінки за шкалою «добре» — «погано». Два інші терміни розглядаються як позначення своєрідного «поганого мовлення», чи, як полюбляють говорити американці, мовлення «поганих хлопців». Термін «сленг» ми вживатимемо в загальному, об’єднуючому значенні, включаючи й поняття «жаргон», «арго».

1.
Можна визначити три головні чинники, які зумовлюють виникнення й бурхливий розвиток сленгу. Перший чинник — професійний (у найширшому розумінні слова «професія»). Певний рід занять викликає до життя чимало специфічних слів, які об’єднують представників певного фаху. При цьому «фахом» може бути й спільна картярська гра, й вивчення життя і творчості якогось героя сцени.
Другий чинник — прагнення молодої людини до самовизначення й визначення свого місця серед інших — «своїх» і «чужих». Іншими словами, це — бажання групової ідентифікації й самоідентифікації. Специфічні слова, вживані юнаком або дівчиною, відіграють ту саму роль, що й особливі зачіски, стиль одягу, сережки, пірсинг тощо. Всіма цими «виражальними засобами» молода людина говорить до інших, самовиражається, підкреслюючи унікальність свого «я» й репрезентуючи його зовнішньому світові. Водночас відбувається акт спілкування: людина наче звертається до інших усім комплексом своїх ознак — мовою тіла, одягу і сленгом. Вона сповіщає про свою належність до певної групи, «субкультури» й прагне отримати відповідь: чи зустрічна людина належить до тієї самої групи (до «своїх»), чи до іншої (до «чужих»)? Як з’ясували психологи, прагнення належати до певної групи — одне з найголовніших бажань людини. Юнак значно впевненіший у своїх діях, почуттях і словах, коли відчуває себе не одинаком, а представником, одним із багатьох.
Нарешті, третій чинник — бажання, а іноді й необхідність приховати свої слова й дії від інших, «непосвячених». Це стосується не тільки якихось протизаконних дій. Люди зазвичай уникають розголошення будь-якої інформації, яка, поширившись, могла б їм зашкодити. Крім того, як з’ясували психологи, мало не у п’ятирічному віці дитина потребує певного куточка простору (значить, і куточка життя), до якого не мали б доступу навіть найближчі люди.
Наслідком названих чинників є те, що батьки частенько не розуміють, про що їхні діти говорять по телефону. Ідеться і про розмову на музичну чи комп’ютерну тему (перший професійний чинник), і на тему «своєї компанії» (другий чинник), і, нарешті, про спілкування з особистої чи будь-якої іншої «забороненої» сфери (третій чинник).

2.
Молодіжний сленг іноді також розглядають як своєрідну гру, що допомагає юнакам і дівчатам зробити своє життя цікавішим. Одначе парадокс: молодь сприймає свій сленг і як щось специфічно своє, неповторне, й водночас як щось цілком природне, просте в уживанні й придатне для легкого розуміння й порозуміння. Мовознавці говорять про естетичне значення сленгу як явища своєрідного мовного мистецтва, хай навіть з елементами вульгаризації.
Як, кому й навіщо досліджувати сленг? Поширена й, очевидно, справедлива думка, що наукові дослідження здебільшого «нецікаві» для більшості, й тільки небагато наукових тем, проблем становлять виняток. Таким рідкісним винятком є проблема сленгу. Його цікаво збирати і вивчати. Сленг — унікальний матеріал, який говорить сам за себе. Він зближує дві далекі галузі — науку й масову культуру.
Деякі науки мають певну особливість, не властиву багатьом іншим галузям знань: процес спостереження певних явищ може впливати на самі спостережувані явища. Такий і сленг: опис його явищ, друкування праць про нього так чи інакше впливають на його подальше поширення і постійні в ньому зміни. Можна сказати, що сленг — це не факт і навіть не явище, а процес постійної безперервної людської мовотворчості, якою займається передусім молодь.
Сленг має неабияке значення для українознавства: існування українського сленгу, його розвиток — яскраві свідчення того, що українська мова охоплює різні сфери людського світосприйняття. Відповідно до розвитку мовного матеріалу активізувалися наукові студії молодіжного сленгу.
Вийшов друком «Перший словник українського молодіжного сленгу». Словник укладено на підставі бакалаврської наукової праці Світлани Пиркало, виконаної під керівництвом завідувачки кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата філологічних наук Надії Плющ.
Студії над українським молодіжним сленгом проводяться у відділі соціолінгвістики Інституту української мови НАН України. Низка публікацій статей у цій галузі здійснена завідувачкою названого відділу, доктором філологічних наук Лесею Ставицькою. Вона повідомляє про результати досліджень українського молодіжного соціолекту не лише у друкованих працях, а й у телевізійних передачах. Кандидатську дисертацію на цю тему захистила Ніна Шовгун. Вагоме значення має висновок праці. «На формування сленгу впливають, з одного боку, чинники психологічного та соціально-символічного характеру, пов’язані зі смислотворчою діяльністю і психологією протесту, з іншого — лінгвістичні чинники, пов’язані з реалізацією принципу мовної економії». Дослідниця визначає два основні джерела творення сленгу. «Молоді відкривають для себе світ, формують власне світосприйняття, створюють досі невідомі реалії та поняття, що потребують найменування (свою музику, моду). Але поряд із тим вони дають нові назви найзвичайнішим, найусталенішим предметам і явищам». Сленгові слова створюються шляхом запозичення, словотвору власними засобами мови або калькуванням, шляхом семантичної трансформації наявних лексичних одиниць.
Для студентів спеціальності «українська мова та література» Інститут філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка автором цих рядків читається спеціальний курс — «Сленг і літературна мова». Численні матеріали про український молодіжний сленг загалом і його спеціальні галузі (комп’ютерний сленг, сленг наркозалежних, регіональні сленги) публікує журнал «Мова та історія».

3.
Поступово поглиблюється «спеціалізація» сленгового мовлення. Так, в українській мові на межі ХХ і ХХІ ст. можна виокремити, поряд із «загальномолодіжним» шаром сленгової лексики, також сленг комп’ютерний, музичний та ін. Окрема проблема — дослідження регіональних особливостей молодіжного сленгу (Львівщина, Одещина, Харківщина тощо).
Перспективи наукового дослідження українського молодіжного сленгу — випуск періодичних бюлетенів нових слів і значень, створення галузевих словників сленгу, запровадження програмного курсу сленгу для студентів філологічних спеціальностей, проведення тематичних конференцій.
Насамкінець наведу кілька прикладів із українського молодіжного сленгу.
Андерсен — брехун.
Антигуборозкочувач — міфічна речовина, яку рекомендують застосовувати при завищених амбіціях (коли хтось «розкочує губу»).
Бордельєро — місце веселого проведення часу.
Ватруа — цигарки «Ватра».
Вертоліт — хмільне засинання, коли крутиться голова.
Весло — гітара або ложка.
Вписатися — знайти, де переночувати.
Врєм’янка — дорогий приватний будинок.
Джойси — джинси.
Гамнітохвон — магнітофон.
Емемем — погано.
Зависалово — тривала вечірка.
Затируха — ситуація.
Ірокез — панківська зачіска.
Калим — неофіційна платня.
Колгосп — неприваблива компанія.
Музей — дорога крамниця.
Мурзилка — порнографічний фільм.
Півлітрекономія — вигадана наука, яку начебто вивчають студенти, прогулюючи заняття.
Чи варто зі сказаного робити якийсь серйозний висновок, як у відомому жарті: «Слухали оперу, а ухвалили що?». Здається мені, варто. Саме тут українська мова розкриває свої приховані можливості, внутрішні якості.

Юрій МОСЕНКІС, професор Відкритого міжнародного університету «Україна»
також у паперовій версії читайте:

• СЕКС І ШЛЮБ: ДО ЧИ ПІСЛЯ?

назад »»»