ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ГРАНІ ІСТОРІЇ
ВИНАХОДИ АКТОРА КОТЕЛЬНИКОВА
На вулиці Жовтневій, що в Полтаві, стоїть двоповерховий будинок, який привертає увагу не лише старовинною архітектурою, а й меморіальною дошкою. Її встановлено на честь Гліба Євгеновича Котельникова, котрий у ньому колись жив.

Земляка полтавців знають у світі як винахідника першого авіаційного ранцевого парашута. Пристрою, який за майже сто років урятував життя тисячам авіаторів. У ці дні минає 135 років від дня народження конструктора. Г. Котельников народився у Петербурзі 1872 року, але в його біографії була й «полтавська» сторінка. Чомусь в енциклопедіях та довідниках про це практично не згадують...

Пригода на аеродромі
Поміж численних глядачів, котрі 24 вересня 1910 року зібралися на аеродромі за Кам’яним островом у Петербурзі, щоб спостерігати за змаганнями авіаторів, був і професійний актор драматичної трупи місцевого Народного дому 38-річний Гліб Котельников. Трагічний випадок, коли на очах глядачів один з аеропланів на висоті 400 метрів буквально розвалився в повітрі, і льотчик капітан Л. Мациєвич каменем полетів униз, став поштовхом для винаходу ранцевого парашута. Цікаво, що цей винахід — утвір не професійного конструктора і винахідника, а... актора Гліба Котельникова.
«Загибель молодого льотчика того незабутнього дня,— писав він згодом,— так мене вразила, що я вирішив за будь-яку ціну сконструювати пристрій, який би оберігав життя пілота від смертельної небезпеки...»
Ранцевий авіаційний парашут Г. Котельников вигадав в роки, коли жив у Петербурзі. Але сучасні краєзнавці міста на Ворсклі вважають, що цей винахід з’явився завдяки полтавському періоду в його біографії: саме тут були закладені основи світогляду майбутнього винахідника й митця.
Дід майбутнього конструктора парашута Григорій Васильович Котельников після закінчення Харківського університету оселився в Полтаві, де викладав математику. Батько Г. Котельникова — Євген Григорович — полтавець з народження. Його дружиною стала донька тутешнього художника Івана Кіндратовича Зайцева. Дід винахідника по материнській лінії працював учителем малювання та креслення в Петровському кадетському корпусі. Серед його учнів був і Микола Ярошенко, згодом відомий маляр, один із засновників Товариства пересувних художників. Батько винахідника ранцевого парашута також закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету, одержав учений ступінь за трактат з фізики, відкрив у Полтаві один з перших фотосалонів. Захоплювався конструюванням. У Полтаві працював учителем гімназії, завідував кафедрою сільськогосподарської механіки в Петербурзькому землеробському інституті. Одночасно читав курс сільськогосподарської механіки і в Петербурзькому технологічному інституті. Змінивши кілька місць роботи й проживання, батько Г. Котельникова за станом здоров’я з родиною повертається до Полтави. Родина Котельникових оселяється в будинку акцизного відомства, який зберігся й донині. Утім 1889 року Євген Григорович раптово помирає.
У Полтаві Гліб Котельников, після того, як туди переїхали його батьки, навчався в першій чоловічій гімназії. Екстерном закінчив полтавський Петровський корпус для дітей дворян і почав службу вільнонайманим у 33-му Єлецькому піхотному полку. У військовій кар’єрі вирішив не зупинятися, вступивши до Київського військового артилерійського училища. Планував після його закінчення знову повернутися до Полтави, але сімейні обставини зруйнували його плани. Після семирічної військової служби артилерійський поручик вийшов у відставку.
Наприкінці 1890-х — на початку 1900-х Гліб Котельников обіймає посаду в губернському акцизному управлінні. Г. Котельникова приваблював театр. У Полтаві він пробує себе в амплуа актора трупи «Народна аудиторія імені М. Гоголя». Першими ролями були образи Чичикова з «Мертвих душ», Кречинського в комедії «Весілля Кречинського». На початку 1900 року його переводять по службі на Дон, згодом — у Сочі. Там він побачив, якою нелегкою є праця робітників на винокурних заводах. Щоб її полегшити, Г. Котельников сконструював розливальну машину. Конструювання захоплює його, він облаштовує вдома невелику майстерню. Але потяг до сценічного мистецтва переміг. 1910 року Г. Котельников уже як професійний актор виходить на сцену драматичної трупи в Петербурзі.

А запатентували французи
— Чому вони не беруть з собою парашута?! Адже стрибають з парашутами з аеростатів! — не могла заспокоїтися від побаченого на аеродромі дружина Г. Котельникова.
— З аеростатів і повітряних куль стрибають, але я не чув, що є парашут для льотчиків,— відповів чоловік.
Насправді, на той час парашут уже був винайдений. 1874 року французький механік Луї Себастьян Ленорман запропонував конструкцію, купол якої був натягнутий на жорсткі спиці. У розкритому вигляді парашут підвішували під аеростат або повітряну кулю. Стрибали з таким парашутом повітряні акробати. Авіатори вважали його ненадійним і літали, піддаючи себе смертельній небезпеці, без парашута, який з розкритим куполом неможливо було прилаштувати на літак. Під час льотних пригод 1910-го загинуло близько 30 авіаторів, наступного року — 80...
Актор і відставний поручик Г. Котельников вирішив винайти парашут, який авіатори могли б брати з собою в політ. Для цього найбільше підходив заплічний ранець. Гліб Євгенович так описує свій перший парашут: «Ранець я виготовив з металу. Усередині ранця була полиця... На полицю вкладалися стропи, на них — купол парашута. Кришку ранця закріпив на петлях з пружинками всередині, щоб вона швидше відкривалася. До защіпки ранця прилаштував вервечку з кільцем, яке закріплювалося на нагрудному паску,— для того, щоб самому можна було відкрити парашут, коли вистрибнеш з літака...».
Перед винахідником постало питання добору матеріалу для купола. Він мав бути легшим за повітря, дуже міцним і в згорнутому вигляді займати обмаль місця. Допоміг випадок. Якось, повертаючись після спектаклю додому з колегами-артистами, Г. Котельников почув, як одна з актрис попросила в супутника свою сумочку. Мовляв, вона змерзла...
— Невже сумочка зігріває? — здивувався актор.
Актриса відкрила невеличку дамську сумочку і дістала звідти велику східну шаль з дуже тонкого шовку. Ідеальний матеріал для купола парашута знайдено!
Гліб Котельников склав, нарешті, пробний парашут і пошив спеціальну «ляльку», яка мала виконувати роль льотчика. Сини брата — небожі винахідника, старші школярі — допомогли дядькові виготовити великого коробчатого змія. Його підняли на висоту 50 метрів, попередньо підвісивши ляльку з ранцем-парашутом. За допомогою нескладного приладу в повітрі ляльку відчепили від змія, вона почала падати, і парашут розкрився. Лялька плавно спустилася на землю. Випробування повторювали кілька разів. Пристрій був безвідмовний!
На створення першого у світі авіаційного ранцевого парашута Г. Котельникову знадобилося близько 10 місяців. Винахідник звернувся до Головного інженерного управління військового відомства і дістав відмову. Великий князь Олексій Михайлович — шеф військової авіації — заявив, що льотчики будуть за першої-ліпшої нагоди послуговуватися парашутом, і не берегтимуть авіаційної техніки. Урешті-решт свій винахід Г. Котельников запатентував... у Франції. 1912 року йому видали патент на «Рятувальний апарат для авіаторів з парашутом автоматичної дії». Винахід отримав назву РК-1 (Російський Котельникова — перша модель ). У пригоді новинка петербурзького актора з полтавськими коріннями стала авіаторам уже незабаром. Почалася Перша світова війна, й випробувані в Новгороді парашути Котельникова зарекомендували себе щонайкраще. Росія закуповувала парашути для своїх льотчиків у Франції...
Під час Першої світової війни та в повоєнний час Г. Котельников служив в автомобільних військах. Тоді він вийнашов оригінальну конструкцію запальної свічки для двигуна. У 1929 році конструктор брав участь у конкурсі на створення пристроїв для автоматичного підсипання піску на закруглених ділянках трамвайних рейок. На свою пісочницю отримав патент. Того ж року йому видали патент на першу поштову машину-напівавтомат для наліплювання сургучних печаток на пакети. А 1930 року винахідник вигадав дві штемпелювальні машини та автомат для прийому рекомендованої кореспонденції. Винахідництво він поєднував з театральною діяльністю. Писав п’єси, романси. Один з них записаний автором власноруч, був подарований полтавцям нащадками Г. Котельникова. Помер він у 1944 році.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
також у паперовій версії читайте:

• З ЮВІЛЕЄМ, ПРОТИГАЗЕ!

назад »»»