ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
А «БРАТУШКИ» ВЖЕ В ЄВРОСОЮЗІ
У Болгарії майорять сині, з золотими зірками, прапори Європейського Союзу.

Болгари ввійшли у Європу зі своїми проблемами, із суспільством, втомленим боротьбою за існування та стилем політики, який демонструють можновладці. Соціологічні опитування засвідчують, що майже 60% болгар мають проблеми з нервовою системою. На вулицях Софії більшає самотніх людей. Психологи пояснюють, що це наслідок багатьох років життя в умовах стресу. Витримати напруження допомогла мета — вступ до Євросоюзу, це додавало надії.

Москва чи Брюссель?
Однак переваги членства в ЄС сприймаються дещо ідеалізовано, побутують перебільшені очікування, ніби приєднання до євроспільноти автоматично вирішить внутрішні проблеми країни, бо частину з них візьме на себе Брюссель. Вирішальним аргументом на користь прийому Болгарії до ЄС стала не симпатія до Балкан, а політика. Альтернативою Євросоюзу була і є Росія, яка століттями мала тут інтереси і прихильників. Болгарія залежить від російської сировини, нафти і газу; через країну проходить газогін на Балкани. Паливо для атомної електростанції «Козлодуй» також постачають росіяни, і вони ж вивозять відходи.
Нафтопереробний завод у Бургасі був куплений «Лукойлом»: цей потужний концерн немає рівного собі конкурента. «Газпром» також здобув зону впливу; Софія платить за газ менше, ніж інші країни, бо не вимагає оплати за транзит. За це під управління російського монополіста перейшла більшість акцій газопроводів. Росіяни також планують розпочати будівництво Православного трубопроводу до грецького порту Александрополіс, уклавши відповідні договори з Болгарією і Грецією. Але територією Болгарії проходитиме i трубопровід «Набукко», яким транспортуватимуть альтернативну російській кавказьку нафту. Болгарія — це насамперед форпост на шляху до Близького Сходу, тому американці розмістили тут свої військові бази. І в Брюсселі зрозуміли: сьогодні, або ніколи, тому кандидата не тримали надто довго перед дверима, залишивши поза увагою недоліки в підготовці Софії до вступу в Євросоюз.

Життя — нелегке
Середня болгарська зарплата дорівнює 320 левів, тобто 165 євро. Зате ціни цілком європейські: особливо дорогими є харчові продукти, зокрема м’ясо, сир і навіть овочі. Дорогим залишається одяг: тільки турецькі підробки і китайський ширвжиток, якими переповнений місцевий ринок, по кишені пересічному громадянину. Незважаючи на те, жінки, особливо молоді, одягаються по-європейському, лише в багатій золотій біжутерії відчувається вплив Сходу. Проте економічне зростання, яке триває кілька років (останнім часом у межах 6%) не позначається на збільшенні зарплат і підвищенні життєвого рівня.
Велика частка економіки залишається у «сірій зоні», значну частину зарплати виплачують у конверті. Така система не є для влади таємницею, й уряд шукає шляхів до її вирішення, знижуючи податки. Вони були досить низькими, фірми платили від доходів 15%. А згідно з рішенням болгарського парламенту, тепер платитимуть лише 10%, і це буде найнижчий податок у Європі. Уряд очікує, що зникне «сіра» зона, виросте зарплата і продуктивність праці.
Заступник міністра сільського господарства в коаліційному уряді Димітар Пейчев заявляє: «Нині болгари працюють не більше трьох-чотирьох годин на день». Тому низькі податки, за задумом урядовців, мають привабити в Болгарію інвесторів і посприяти місцевому бізнесу. Міжнародний валютний фонд застеріг, що подібні рішення становлять певну загрозу для бюджету. Починаючи з середини 1990-х років, коли МВФ і Світовий банк врятували Болгарію від фінансового краху і гіперінфляції, вони уважно стежать за наповнюваністю державної скарбниці. Курс лева залишається сталим, кредитні транші надходять на конкретні цілі, їхнє використання дуже жорстко контролюється. Та тільки-но міжнародні організації послабили контроль, гроші одразу потекли в приватні кишені. Неодмінним елементом болгарської дійсності є мафія, яка оволоділа туризмом, будівництвом, контролює наркотрафік і митні збори на кордоні. Боси мафії інвестують в ексклюзивні ресторани, перед якими стоять дорогі шикарні автомобілі. Різниця між бідними і багатими в Болгарії збільшилася як ніколи. Софія стала містом тисяч казино, де «відмивають» гроші, азарт поглинає заможних турків, бо на їхній батьківщині ця втіха заборонена.
Протягом кількох років від рук кілерів загинуло понад 160 осіб, серед яких були посадовці і банкіри. У жодному випадку не вдалось знайти ні виконавців, ні замовників, ні навіть свідків.

Контроль — не для болгар
На одному з переходів на кордоні почала діяти комп’ютерна система оформлення мита і доходи держави одразу зросли. Але нема «паркану», який не можна обійти, і комп’ютерна система «несподівано» вийшла з ладу. Хоча влада декларує бажання боротись з корупцією, але робить це хіба що під тиском з боку Брюсселя. Час від часу виникають скандали, як тоді, коли керівник софійської електротеплостанції зібрав на закордонних рахунках понад три мільйони євро, а син царя Сімеона ІІ виграв тендер на будівництво автостради, коли його батько був прем’єром.
Прості громадяни скаржаться на цілковиту незалежність судів — від закону.
Особлива проблема — роми. У Болгарії вони становлять приблизно 10% населення, тобто їх у країні налічується близько мільйона. Для них у Брюсселі створено спеціальні програми. Але коли у районі їхнього компактного проживання в Пловдиві вимкнули струм, то виявилось, що борг за електрику перевищує мільйон євро. У Євросоюзі вважають, що ромів у Болгарії дискримінують.
Зате спостерігається нове явище. На президентських виборах понад 25% громадян голосували за націоналіста Волена Сидерова, який виступав з гаслом «Болгарія для болгар». У цієї ксенофобської ідеї стає дедалі більше прихильників.
Керівник Міжнародного центру з дослідження становища національних меншин зауважує: «Ми помилились. Тепер видно, скількох людей вабить фашизм і популізм. Це мусить протверезити політиків».
Роми становлять найбіднішу частину населення. Держава не змогла вирішити проблему їхньої інтеграції, а уряди не мали для цього політичної волі. Лише під тиском ЄС влада намагається щось змінити, але втрачені 15 років даються взнаки. Нині третина молодих ромів неписьменні, зменшився їхній доступ до навчання й сфери охорони здоров’я. Бідність у Болгарії стала етнічною проблемою: безробіття особливо поширюється серед ромів і турків.

Занепад мультикультурності
Роми радикалізуються через соціальні причини, все частіше вони стають на бік радикального ісламу, популярність якого зростає й серед турків. Молодь отримує освіту за арабські гроші, потім вона намагається накидати іншим суворі релігійні звичаї. Болгар ця тенденція непокоїть, але держава їй не протидіє. Виникає запитання: а чи не стане Болгарія форпостом фундаменталізму в Євросоюзі? Болгарські мусульмани звикли жити разом з християнами. Вони лояльні і помірковані, але на Балканах дається взнаки радикалізація ісламу.
Дивно, але болгари не мріють про заробітки в Західній Європі. Про виїзд взагалі не думають 70% опитаних.
Коли Англія і Голландія оголосили намір обмежити доступ на ринок праці іммігрантів-болгар, Софія повідомила, що це британці почали десантуватися у Болгарію. Не перший рік іноземці купують тут будинки і землю. У Родопах, де багато спустошених сіл, вже з’явились британці. За 20 тисяч євро можна стати власником чималого обійстя. Парадоксально, але тиша, те, що немає промислових об’єктів і навіть погане сполучення, тобто певна відірваність від світу, ваблять західноєвропейців.
Ринок нерухомості на узбережжі Чорного моря «зашкалює». Тут купують все і всі, починаючи від багатих росіян з «Лукойла» і завершуючи голландцями. Ціни зростають, стихійний будівельний бум призвів до того, що узбережжя майже всуціль вкрито бетоном. Сюди їхали, аби бути ближче до природи, а стало тут — як десь в Іспанії на Коста дель Соль. Ціни також європейські, «чужі» платять дорожче, бо болгари мають 50% знижку. На справжній будівельний майданчик перетворилася й Софія. Квадратний метр житла коштує 1500 євро, а після вступу до ЄС ціна скоро ще підніметься.

Лібералізм всюди
Болгарська економіка, згідно із засадами лібералізму, приватизована майже на 100%. Держава залишилась власником атомної електростанції у Козлодуї, і хоча її блоки мали бути вимкнені після вступу країни до Євросоюзу, уряд просить Брюссель дозволити експлуатувати їх через загрозу енергетичної кризи.
Висновки з аналізу стану сільського господарства не дуже оптимістичні. Незалежні експерти попереджають, що спільна аграрна політика може принести Болгарії ефект, протилежний очікуваному. Структура рільництва є архаїчною. На селі живе 40% населення, у 645 тисячах господарств (тобто на 20% оброблюваної землі) вирощують продукцію лише для власного споживання і не виконують умов, необхідних для отримання субсидій від Євросоюзу. Селяни наразі докладають зусиль у цьому напрямі.
Ще гіршою є ситуація в тваринництві: тут практично немає фермерів, здатних претендувати на субсидії. Урядовці досі не вирішили, як концентрувати реприватизовану землю, яка дуже подрібнена і нема кредитів на її купівлю.
У країні майже ніхто не тримає худоби: свиней, корів. З-за кордону болгари імпортують м’ясо, молоко, картоплю і навіть яблука, проте вони вважають, що здатні зайняти такі сегменти сільськогосподарського ринку Євросоюзу, як вироби з овечого, козячого і буйволячого молока, лікарські рослини, їстівні гриби, черешні, сливи і десертний виноград.
Болгарії, що належить до виноробних країн, визначено ліміт — 153 тисячі гектарів виноградників, 30% вина, отриманих з них, можна буде експортувати на спільний ринок. Цими виноградниками вже зацікавились французи.
Як бачимо, у болгар проблем не менше, ніж в українців. Але вони, як і румуни — живуть на Балканах, тож Євросоюз не захотів залишати там зону нестабільності: це одна з головних причин, чому ці країни вже опинились у Європейському Союзі.

Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• БАНГЛАДЕШ У ПЕРЕДВИБОРНОМУ ХАОСІ

назад »»»