ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ІМЕНА СЛАВЕТНИХ
ЗОЛОТА КОГОРТА ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ
Двадцяте сторіччя увійшло в історію людства таким визначним явищем, як успішний початок практичного освоєння людиною космічного простору: 12 квітня 1961 року радянський космонавт Юрій Гагарін уперше подолав земне тяжіння; у березні 1965-го космонавт Олексій Леонов також уперше вийшов у відкритий космічний простір, а в 1969 році американські космонавти висадилися на Місяць і повернулися знову на Землю.

Ми пишаємось, що головні освоювачі космосу (вчені, конструктори, інженери, винахідники) народилися й виросли в Україні. Про деяких із них наведено відомості у книзі «Видатні постаті України. Біографічний довідник» (К., 2004. Передмова академіка НАН України Бориса Олійника).
Микола Кибальчич (1853–1881) народився в м. Короп на Чернігівщині. У березні 1881 року, перебуваючи в ув’язненні за участь в замаху на царя, в промові на судовому процесі він сказав: «Я створив проект літального апарата. Я подав докладний виклад цього проекту з малюнками і розрахунками». Він передав його через адвоката В. Герарда у жандармське управління для розгляду експертною комісією. М. Кибальчич писав: «Я вірю у здійснення моєї ідеї, й ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі. Якщо мою ідею після докладного обговорення вченими-спеціалістами буде визнано здійсненною, я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу батьківщині й людству». Проте третього квітня 1881-го Миколу Кибальчича було страчено в Петербурзі, а його проект опубліковано в журналі «Былое» тільки 1918 року. Професор М. Ринін писав, що М. Кибальчичу належить світовий пріоритет у ідеї застосування реактивних двигунів до повітроплавання, а вчений Я. Перельман зазначив: «По суті, це був перший крок в історії міжзоряного плавання».
1929-го в Новосибірську побачила світ книжка «Завоювання міжпланетних просторів» під прізвищем «Юрій Кондратюк». Він людина складної долі. Юрій Кондратюк (він же Олександр Шаргей) народився в Полтаві 1897 року, загинув на фронті у 1942-му. Ще 18-річним юнаком описав свої розрахунки, як краще злітати на найближчу до Землі планету — Місяць. А в 1969 році американські астронавти полетіли на Місяць і повернулися за розрахунками і схемою визначного українського інженера Юрія Кондратюка, як про це повідомив керівник американської програми «Аполлон» Джон Хуболт. Цей проект назвали «Трасою Кондратюка» та «Петлею Кондратюка».
У зв’язку з цим польотом та причетністю імені Кондратюка до важливої світової події, мені запам’яталась розмова у кабінеті секретаря ЦК КП України Ф. Овчаренка з керівним працівником Інституту теоретичної фізики АН УРСР В. Шелестом (сином першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста), що відбулась 1969-го. Мене запросили бути присутнім при цій розмові як працівника відділу культури Центрального Комітету, що займається питаннями образотворчого мистецтва і творчості художників. Сутність розмови зводилась до того, що художники оформляють інтер’єри приміщення Інституту теоретичної фізики і серед портретних зображень відомих учених є й образ Юрія Кондратюка, а його там не повинно бути. «Ти ж, Вітю, знаєш, що такого вченого не було»,— з такими словами секретар ЦК Компартії звернувся до В. Шелеста. Останній з цим погодився. Відчувалося, що у співрозмовників негативне ставлення до вченого космосу.
Праця ж Ю. Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів» була важливим посібником і в роботі «Групи вивчення реактивного руху», що нею керував у 30-ті роки Сергій Корольов, котрий також із України, народився в Житомирі 12 січня 1907 року (30 грудня 1906-го за старим стилем) і став всесвітньо відомим ученим у галузі ракетно-технічної техніки, конструктором перших штучних супутників Землі й космічних кораблів, на яких здійснено перший в історії політ людини в космос. Та шлях до цього успіху був довгим і складним, часом несприятливим для нормальної праці конструктора ракет. Деякі факти з його життя стали відомими широкій громадськості тільки після передчасної смерті С. Корольова. 14 січня 1966 року перестало битися серце великого українця. Він так і не встиг багато чого сказати, нині виповнюється 100 років від дня народження С. Корольова і це — добра нагода згадати про його подвижницьке життя.
За службовими обов’язками і фахом я прилучався до спорудження в Житомирі пам’ятника визначному конструкторові, двічі Герою Соціалістичної Праці (автори — скульптор О. Олійник і архітектор А. Корнєєв, граніт, 1971 р.). Один із перших ознайомився з експозицією Житомирського меморіального музею, присвяченого знаменитому землякові. Багато цікавого і такого, що раніше вважалося таємницею, розповідав нам зі скульптором О. Ковальовим про спільну багатолітню працю з С. Корольовим творець ракетних двигунів двічі Герой Соціалістичної Праці Валентин Глушко. Він теж — наш земляк, народився в Одесі й там встановлено його бронзове погруддя, створене скульптором О. Ковальовим 1978 року, ще за життя знаменитого вченого-конструктора.
С. Корольов 1924-го розпочав навчання у Київському політехнічному інституті, а 1926 року перевівся до Московського вищого технічного училища ім. Баумана на аеромеханічний факультет за спеціальністю «Літакобудування».
У 1929 році в Криму Сергій Корольов уперше продемонстрував свій планер СК-2 «Коктебель».
Після закінчення навчання працював старшим інженером у ЦАГІ, а після утворення 1933 року Реактивного науково-дослідного інституту Сергій Павлович став заступником директора з наукової частини. Під його керівництвом створено серію крилатих ракет класу «Земля-Земля» та «Повітря-Земля». У 1936 році було доведено до випробувань ракети протиповітряної оборони, зокрема, крилатої ракети далекої дії «212» із рідинним ракетним двигуном конструкції В. Глушка, який був головним конструктором рідинних ракетних двигунів реактивного інституту.
С. Корольов (1937 р.) створив свій планер СК-9, що отримав найменування Ракетоплан-318, політ якого було здійснено 1940-го і це був перший в історії вітчизняної авіації реактивний літак. Та на його випробуваннях творець не був присутнім, бо у 1938 році С. Корольова звинуватили у шпигунстві, заарештували і засудили на десять років ув’язнення. Він відбував заслання у закритому конструкторському бюро, яким керував А. Туполєв. Останній також був засуджений як «ворог народу». Корольов брав участь у створенні бомбардувальника «Ту-2» і розробляв проекти керованої аероторпеди й ракетного літака-перехоплювача.
У той жахливий період репресій був заарештований і 1939 року засуджений до восьми років таборів творець двигунів В. Глушко. Відбував він покарання в Казані на авіаційному двигунобудівному заводі № 16, де було створене Дослідне конструкторське бюро спеціальних двигунів і займалося розробкою реактивних прискорювачів для радянських винищувачів-перехоплювачів. Як розповідав В. Глушко, він домігся, щоб туди на завод перевели С. Корольова, у 1942 році до Глушка прислухались, Сергія Павловича призначили заступником Головного конструктора ДКБ. Завдання зі створення прискорювачів було виконане. В експозиції музею Корольова я бачив фото, зроблене на полігоні, де конструктор працює одягнений в спецкомбінезон, а біля нього стоїть наглядач із НКВС.
1944 року С. Корольова звільнено і знято судимість, а його заслуги відзначені орденом «Знак Пошани».
1946-го влада призначає його головним конструктором балістичних ракет далекої дії й начальником відділу, де створювали автоматично керовані бойові балістичні ракети. Поряд із цією роботою зі створення ракетного ядерного щита держави Корольов шукав шляхи підкорення космічного простору. 4 жовтня 1957 року з космодрому в Байконурі було виведено на навколоземну орбіту перший в історії людства штучний супутник Землі. З цієї події почалася ера космонавтики.
Після успішних польотів автоматичних міжпланетних станцій Сергій Павлович і його сподвижники перейшли до підготовки пілотованих кораблів. Для цієї мети був створений ракетоносій «Восток». Саме на кораблі «Восток-1» 12 квітня 1961 року космонавт Юрій Гагарін здійснив перший в історії політ людини в космос і через 108 хвилин повернувся на Землю. Цим було розпочато еру пілотованих польотів у космічний простір. 1964-го новий корабель «Восход-1» піднявся з трьома космонавтами на борту, а ще через рік Олексій Леонов уперше в світі вийшов із ракети у космічний простір, це була сенсація такої ваги, що годі нині уявити. До космічних польотів радянських космонав-тів був прикутий увесь світ.
Космічна техніка з року в рік удосконалювалася, почала реалізовуватися ідея створення пілотованої орбітальної станції. Для цього завдання з’явився новий космічний корабель «Союз». Але це вже відбувалося без С. Корольова.
На жаль, передчасна й неочікувана смерть визначного конструктора, нашого великого земляка, стала початком серії невдач у космічній галузі СРСР. Поступово Сполучені Штати наздогнали нас, а потім стали лідерами в освоєнні космосу.
Сергія Корольова поховано в Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни. На увічнення його пам’яті споруджено пам’ятники в Москві (на Алеї Космонавтів), Житомирі, та інших містах, створено музеї в Житомирі, Москві й на Байконурі. Ім’я Корольова навічно пов’язане з одним із найбільших завоювань — відкриттям ери освоєння людством космічного простору.

Дмитро ЯНКО
також у паперовій версії читайте:

• ПЕРШОВІДКРИВАЧ

назад »»»