ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВІТ ЖІНКИ
НЕСКОРЕНА, НЕПЕРЕМОЖЕНА
Шостого січня минуло 595 років від дня народження Жанни д’Арк (1412–1431), французької народної героїні, канонізованої 1920 року папою Бенедиктом XV. Про її життя і смерть дотепер точаться дискусії. Ким вона була насправді — простою селянкою чи сестрою короля Франції? Як змогла здобувати перемоги французька армія під керівництвом 17-річної дівчини, яка діяла як відмінний стратег і бувалий полководець?

Історія залишила нам дуже мало фактів про життя Жанни д’Арк. З покоління в покоління переходила історія її подвигів і смерті. Усе це тісно перепліталося з домислами — поступово народилася легенда. І нині практично неможливо відрізнити правду від міфу,— розповідає Укрінформ.
Заперечувати не можна тільки одного — Жанна д’Арк найвідоміший персонаж часів Столітньої війни. І чи настільки важливо, була вона самостійним військовим лідером чи свого роду «талісманом», була святою чи звичайною дівчиною? Саме її поява на арені історії викликала небувалий патріотичний підйом по всій Франції, докорінно змінила хід подій.
Не дивно, що для співвітчизників Жанни те, що відбувалося, здавалося чудом — за кілька місяців балансуючий над прірвою Карл VII повернув фортеці і землі, які, здавалось, непереможні англійці і бургундці захоплювали протягом багатьох років шляхом важких облог і довгих кампаній. В історії небагато подібних прикладів, і тому ніхто не може заперечувати її почесного звання Визволительки Франції. Жанна народилася 1412 року в невеличкому селі Домремі, що у верхів’ях ріки Маат, у селянській родині Жака д’Арка й Ізабелли Ромі. Минав 75-й рік Столітньої війни...
Після битви під Азенкуром успіх зрадив французів. Божевільний король Карл VI не міг керувати країною. Частина феодалів на чолі з герцогом Бургундським стала на бік англійців. Герцог Бургундський і дружина Карла VI Ізабелла Баварська змусили короля підписати договір з Англією. Фактично Карл VI позбавив престолу свого сина, законного феодала Карла, і заповідав французьку корону англійському королеві.
Після смерті Карла VІ, його син, не визнаючи зрадницького договору, прийняв корону і наказав спорудити бойові укріплення до півдня від річки Луари. В англійців був Париж. У 1428 році вони оточили місто Орлеан, підкорення якого відкривало ворогам шлях до завоювання всієї країни. Біля стін Орлеана вирішувалась доля Франції.
Чутки й звістки про ситуацію, що склалася, швидко поширювались по всій країні, зокрема й у Домремі. Релігійну й вразливу Жанну почали навідувати видіння, їй чулися голоси, що закликали до подвигу. Дівчина жадібно всмоктувала старі легенди й пророцтва. За одним з них, Францію зруйнує жінка, а врятує дівчина. Здавалося, що пророцтво збувається. Лиходійкою стала королева Ізабелла. Але хто врятує батьківщину? Жанна повірила у свою особливу, божественну місію.
Коли в селі стало відомо про облогу Орлеана, Жанна д’Арк остаточно зважилася брати участь у війні й коронувати дофіна Карла. У травні 1428 року Жанна вмовила свого дядька Дюрана Лассара, щоб він супроводжував її до прилеглої фортеці Вокулер. Вона мала на меті запевнити коменданта у своїй особливій місії, і з листом й охороною вирушила до дофіна. Пізніше усі — і вороги, і друзі відзначали її дивовижну чарівність і вміння переконувати. Тільки одні приписували це дияволові, а інші — Богові.
Подальші події розгорталися стрімко й навіть фантастично! Після прийому в коменданта фортеці Робера де Бодрикура Жанну д’Арк відіслали в замок Шинон до дофіна. Карл погодився залучити її до числа полководців війська, яке вирушало визволяти Орлеан. Спеціально для неї виготовили білу збрую. Бойового коня подарував їй герцог Алансонський, зачарований умінням Жанни триматися в сідлі.
Бойове хрещення Жанна д’Арк пройшла під Орлеаном, причому так вдало, що після першого ж успіху, першої перемоги здобула надзвичайний авторитет серед городян, які називали її Орлеанською Дівою. Вона завоювала повагу серед воєначальників і віру у свою особливу роль серед простих солдатів. Усе це, звісно, відіграло позитивну роль у подальших битвах під її керівництвом.
Найвідоміший епізод війни — штурм Турелі, під час якого Жанна дістала поранення. Вона, як завжди, боролася попереду всіх — закидала в’язками рів, усіляко підбадьорювала своїх вояків. Французи атакували з ней-мовірною відвагою й енергією, за словами сучасника, «вони боролися так, начебто вважали себе безсмертними». Але й англійський гарнізон складався з добірних солдатів, ветеранів війни під командуванням хороброго капітана Вільяма Гласдейла. Натиск французької армії помітно слабшав. Солдати втомилися і вже з меншою енергією йшли в атаку. Тоді Жанна схопила драбину, приставила її до стіни і з закликом: «Хто любить мене, за мною!»— стала підніматися на фортецю. Вона подолала декілька щаблів, та була поранена арбалетною стрілою. Дівчину підняли і винесли з поля бою. Однак, за свідченням очевидців, вона повернулась на бойову позицію. Уражені й налякані англійці відступили, даючи можливість французькій армії захопити фортецю.
Своєю важливою місією Жанна вважала коронацію Карла, тому після кількох перемог вона зустрічається з дофіном і починає вмовляти його зважитися на цей крок. Карл VІІ оголошує похід на Реймс, а 17 липня 1429 р. коронується в цьому місті. Щодо Жанни, то її популярність у той час була надзвичайною. До неї зверталися з проханнями, простий народ обожнював її. Францією поширювалися легенди про її життя.
Незважаючи на такий її вплив, серед французької знаті починає наростати невдоволення, підкріплене недовірою деяких священнослужителів. У наближенні дівчини до короля вбачали неабияку загрозу. Навколо Жанни почали плести зрадницькі змови. Побутує версія, за якою король таємно домовився з англійцями, що вони володітимуть Парижем. Не знаючи про це, позбавлена війська, Жанна д’Арк з невеликим загоном намагалася захопити столицю, однак була важко поранена. Вдаючи стурбованість її здоро-в’ям, Жанну тримали під домашнім арештом.
У травні 1430 року вона знову взяла участь у воєнних діях. З крихітним загоном відданих прихильників прийшла на допомогу фортеці Комп’єн, що була обложена ворогами. Але підкуплений французькою знаттю комендант Комп’єна закрив перед дівчиною ворота. Жанна потрапила в полон до англійців. Король і пальцем не поворухнув заради неї. За іронією долі, ще задовго до відступництва короля, Жанна д’Арк передбачила ці події. «Я боюся тільки зради»,— сказала вона своїм землякам після чергової перемоги.
Про її перебування в полоні теж нічого достеменно не відомо. Однак за записами процесу над Орлеанською Дівою стає зрозумілим, що тримали її в Буврейській фортеці. Варто відзначити неймовірну стійкість дівчини, незважаючи на жахливі умови тримання й постійні знущання. Спочатку її запроторили до залізної клітки. Потім, коли почалися допити, перевели в одиночну камеру. Вузьке віконце майже не пропускало світло. У камері стояв дерев’яний тапчан, який пізніше замінили залізним ліжком, намертво прикріпленим до кам’яних плит підлоги. Засуджену тримали в кайданах. Їх знімали, коли Жанну виводили на черговий публічний допит. Удень її заковували ланцюгом, прикріпленим до масивної балки. На варті постійно стояли п’ятеро англійських солдатів. Очевидець подій залишив запис: «Я чув від одного англійського лицаря, що англійці боялися її більше, ніж сотні солдатів. Сам спогад про здобуті нею перемоги наводили на них жах».
Можна припустити, що така нечувана стійкість частково пояснюється тим, що Жанна д’Арк до останнього моменту вірила у свій порятунок. Схоже, тільки 24 травня, коли їй оголосили вирок, привели на ешафот, поставили перед біснуватою юрбою, вона відчула наближення смерті й усвідомила, що порятунку не буде. Орлеанська Діва почала давати хибні свідчення і згодилась з усім, у чому її звинувачували. За таке визнання інквізиція обіцяла їй помилування: «... ми засуджуємо тебе остаточно на вічне ув’язнення, на хліб прикрості і воду розпачу, щоб там, оцінивши наше милосердя, ти оплакувала свої вчинки...».
Однак англійцям була потрібна смерть Жанни д’Арк, а не її ув’язнення. Тож замість церковної в’язниці її повернули до фортеці і знову закували в кайдани. У відповідь на невиконання суддями своїх обіцянок вона заперечила свої останні свідчення.
Тридцятого травня 1431 року дев’ятнадцятирічну Жанну д’Арк спалили на вогнищі в місті Руані. Місце спалення донині позначено білим хрестом. Через 25 років її справу переглянули, Орлеанську Діву визнали безневинно засудженою, а у 1920-му — канонізували.
також у паперовій версії читайте:

• ВСЯ ДОЛЯ — НА ПОЛОТНІ. СОФІЯ ЯРОВА ВИШИВАЄ УКРАЇНСЬКІ РУШНИЧКИ І РОЗДАРОВУЄ ЇХ НАЙДОРОЖЧИМ ДРУЗЯМ

назад »»»