ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ
ЧОМУ ЛІКИ ЧАСТО НЕДЕШЕВІ?
Фізико-хімічний інститут НАН України засновано 30 років тому в Одесі. Фундатором і його першим директором був академік АН УРСР О. Богатський (1929–1983), ім’ям якого названо інститут. Від 1984 року установою керує академік НАН України С. Андронаті.

Науковці Інституту зробили вагомий внесок у вирішення фундаментальних і прикладних проблем сучасної хімії. Серед досягнень найцікавішими є роботи, спрямовані на пошук, синтез та розробку технологій біологічно активних речовин (зокрема, транквілізаторів, противірусних та інших лікувальних засобів), вивчення залежності між структурою та властивостями сучасних каталізаторів, сенсорів, речовин для хімічного аналізу, оптоелектроніки тощо.

Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з Сергієм Андронаті.
— Сергію Андрійовичу, в нашому нелегкому житті ми іноді втрачаємо контроль над собою. І коли цей стан межує з хворобою, лікар прописує транквілізатори. Що таке транквілізатори? І як ці ліки допомагають людині опанувати себе?
— Транквілізатори (від лат. tranquillium — «спокій») являють собою одну з найважливіших груп лікарських психотропних засобів. Термін народився в лікувальному закладі для психічних хворих — знаменитій лондонській психіатричній лікарні «Бедлам», де буйних прив’язували до спеціального крісла, що називалося «транквілізатор».
Останнім часом ці лікарські засоби все частіше називають анксіолітиками (від лат. anxius — тривожний і грецького lysis — розчинення). Є й інші, менш поширені назви — атарактики (від грецького ataraxia — незворушність), антиневротичні засоби. Тож, простіше кажучи, транквілізатори характеризуються заспокійливою дією на наш організм. Мають вони й седативний вплив. При цьому настає сонливість, млявість, апатія. А гіпнотична дія транквілізаторів полегшує засинання. Тому, до речі, деякі з них лікарі не рекомендують уживати вдень, особливо людям, чия робота потребує концентрації уваги й швидкої реакції.
— Які бувають транквілізатори?
— Уперше ці заспокійливі речовини застосували в 1960 році в Паризькому зоопарку, коли треба було перемістити мавп з однієї клітки в іншу. Ці тварини полохливі, а прагнучи захистити себе та своїх дитинчат стають агресивними. Препарати прекрасно зарекомендували себе у ветеринарній практиці й скоро знайшли застосування у лікуванні людей. А яким транквілізатором слід користуватись — знає лише лікар. Хочу лише додати, що розрізняють «денні» і «седативні» анксіолітики. Перші справляють «м’якший» ефект. Від «денних» транквілізаторів сонливості не повинно бути. Якщо, звісно, не перевищено дози. У тих, хто вживає «седативні» препарати, може виникнути сонливість. Іноді, вживаючи транквілізатори, людина може відчувати легкість і розкутість, але можливі також млявість, апатія, порушення швидкості реакції.
— Наведіть, будь ласка, приклади створення таких лікарських засобів.
— У 1967 році стався ташкентський землетрус. Тоді в паніці багато начальників повтікало. А ось американці в подібних ситуаціях не розбігалися. Розвідка повідомила, що в таких випадках вони застосовують медичні препарати, що нейтралізують страх і дають відповідальним службам змогу працювати за несприятливих умов. У 1970 році було ухвалене рішення створити вітчизняний транквілізатор. Результат досліджень впровадили в медичну практику в рекордно стислі терміни — у 1978 році. За це вчених (серед них були науковці нашого інституту) відзначили Держпремією СРСР за створення «ліків від страху». Це був феназепам — перший радянський транквілізатор. І ще приклад. Результатом плідної роботи колективів нашого інституту, Одеського національного університету ім. І. Мечникова та НДІ фармакології АМН Росії став новий «денний» транквілізатор ряду — гідазепам. Фармацевтичні субстанції феназепама і гідазепама нині випускає ВАТ «Інтерхім» (м. Одеса). Їх споживачами є провідні фармацевтичні підприємства України, Росії й Латвії.
— Як хімічна речовина із незрозумілою для пересічної людини назвою перетворюється в лікарський препарат?
— Очевидно, що існування препарату починається з моменту, коли вчені виявляють у якої-небудь хімічної речовини властивості, що дають змогу вважати його ефективним при тій або іншій патології. Іноді такі відкриття відбуваються зовсім випадково. Подеколи учені виділяють потрібні речовини з деяких природних субстанцій з відомим фармакологічним ефектом. Ось класичний приклад — хінін, отриманий з кори білої верби, яку давно застосовували для лікування лихоманки. І нарешті, найбільш актуальний і дорогий, але, напевно, найефективніший спосіб — це спрямований хімічний синтез препарату. Адже сучасна медична хімія має у своєму розпорядженні достатні знання про механізми розвитку багатьох захворювань, щоб виділяти певні біохімічні реакції і процеси, впливаючи на які можна сподіватися на сприятливий ефект. Знаючи структуру білків, які беруть участь у цих реакціях, й інших біоорганічних сполук, можна синтезувати хімічні речовини з потрібною структурою. Саме вони блокуватимуть або активуватимуть необхідні біохімічні процеси. За такою логікою виникло більшість сучасних медичних препаратів, зокрема й психотропних.
— Отже, уявімо, що вчені з’ясували: певна хімічна речовина (або група близьких за структурою речовин) може мати деякий фармакологічний ефект. Що далі?
— Необхідно довести, що цей ефект проявлятиметься у разі введення речовини до організму (адже те, що ми бачимо в пробірці, може й не відбуватися в живих тканинах). Далі необхідно підтвердити, що досліджувана речовина не порушує інших важливих біохімічних процесів. І ось тут нам на допомогу приходять «вічні жертви науки» — лабораторні тварини. За сучасними правилами, для того, щоб хімічна речовина була допущена до випробувань на людях, її ефективність і безпечність мають бути доведені мінімум на трьох видах тварин. Як правило, це лабораторні миші, пацюки, кішки або собаки. Сам процес вивчення ефектів майбутніх ліків на тваринах називається доклінічними випробуваннями. Їхні результати передають до організації, яка контролює фармацевтичний ринок країни, де були створені ліки (у нас це — Фармакологічний комітет МОЗ України). Якщо ця організація визнає надані висновки достатнім доказом ефективності та нешкідливості препарату, починаються дослідження на людях, тобто клінічні випробування. Вони є фазовими. Потім результати клінічних випробувань обов’язково надаються контрольній організації. Відтак ухвалюється рішення про можливості застосування препарату в клінічній практиці. Від цього моменту (зрозуміло, якщо висновок експертів є сприятливим) нові ліки заносяться до списку дозволених, починають надходити до клінік й аптек, а у фармакологічних довідниках з’являється новий рядок.
— Чому ліки часто є недешевими?
— Тому, що введення до практики кожного нового фармакологічного препарату потребує величезних зусиль дослідників: хіміків, біологів, лікарів, фармакологів. Завершується робота багатомільйонними витратами. Але, незважаючи на величезний асортимент лікарських препаратів та значні фінансові витрати на їхнє створення, в економічно розвинених країнах фахівці не перестають активно працювати над пошуком нових лікарських засобів. Причини, які спонукають учених займатися цією проблемою, різні: резистентність збудників хвороб та ослаблена імунна система людини, суттєве погіршення екологічної ситуації планети, поширення вірусних захворювань тощо. Наприклад, від туберкульозу нині потерпають не тільки в Україні, а й у такій благополучній країні, як Сполучені Штати. Збудник туберкульозу — паличка Коха видозмінюється та розмножується в 1000 разів швидше, ніж в 30-х роках минулого століття.
Ось чому ліки, створення яких розпочинається в лабораторній пробірці хіміка, часто недешеві...

Григорій КОВТУН
також у паперовій версії читайте:

• ЧЕРЕПАХИ НАМ ДОПОМОЖУТЬ
• «ГІРЧИЧНІ» ПРEМУДРОСТІ

назад »»»