ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
А ВІД ЗІРОК РЯБІЄ В ОЧАХ...

Справді, зірок у черговому інтерівському новорічному проекті — музичному фільмі «Зоряні канікули» — хоч греблю гати.
Не бажає режисер-постанов-ник Семен Горов знімати нікого, крім зірок, не бажає... У результаті, все навколо зазірковане і перезірковане. Кожен план і кожен кадр.
Сюжет «Канікул» не вирізняється особливою оригінальністю.
Героїня стрічки — напрочуд скромна і настільки ж напрочуд амбітна дівчина з маленької Землі (Тіна Кароль) збирається скорити своїм голосом... Космос. Як ви, напевно, здогадалися, цю ситуацію взято за сюжетну основу. До речі, нашу дівчину звати Маша.

У благородній справі Маші, серед інших, протистоять Діва (Софія Ротару) і, звичайно ж, грізна у своїй музичній безкарності Дива Чоловічого Роду — Барон-Стар (Філіп Кіркоров). Присутній і обов’язковий за сюжетом «ідеальний герой» — Фортіано (Дмитро Білан). Той самий, якого називають секс-символом. Має ж хтось покохати героїню Машу не лише за співочий талант, а й за «красиві очі»!
Певну розмаїтість вносять міжгалактичні Агенти, точніше Агентші на Землі (Ірина Білик і Жанна Агузарова). А також інші інопланетяни (Олексій Вертинський, Олександр Бондаренко і Юрій Гальцев). Не обійшлося без космопірата, що рветься одержати на Космобаченні Приз глядачевих симпатій (Муммій Троль), і без бравого космічного Капітана Зед (Валерій Меладзе). Злого генія, за сумісництвом, чудово відтворив усе той же Філя Кіркоров, звичний до тавра «екранних негідників». Для завершення зоряного списку згадаю про батьків Маші. Це — знову-таки національний секс-символ (Ольга Сумська) і кумир нескінченного телесеріального потоку (Олег Баклан), а також братик героїні (Василь Бендас).
Із цих зоряних інгредієнтів приготовлено космо-кіно-вінегрет. Усі вони на крилах сюжету радісно несуть нас до фіналу.
Переможницею «Космобачення», природно, стає сором’язливо-цілеспрямована зірочка-Машенька, а переможеним — Барон Стар. До речі, призерша рятує нашу з вами планету, відмовившись від нагороди на користь Барона, що озвірів. На щастя, останньому це не йде на користь, бо бідолаха лопається від злості. Далі Маша і Фортіано, що раптово закохався в неї, смачно і довго цілуються в кадрі.
Таким от невибагливим чином Чеснота залишається нагородженою, а Зло — покараним. Утираючи сльози розчулення і захоплення, телеглядачі діляться враженнями.
Якщо в наявності космоліт і космічний вояж, то мають бути бортові замітки.
Відразу звертаєш увагу на те, що зірки наші над усе люблять зніматися. І от що цікаво: чим більш розкручені, тим більш чіпляються вони за кадр. Помітьте: не за образ, а саме за кадр! Начебто він — останній в житті. Вже і камера від’їхала, а свіжевідзняте світило все прагне повернути її, кляту, жадібним поглядом... Зворушлива картина, що і говорити!..
Стосовно музики до фільму, то її складено з розрізнених пісень. Треба розуміти: кожен вокаліст-учасник прийшов зі своїм, так би мовити, хітом, незалежно від того, наскільки він вписувався у сюжетний і стильовий ряд. А от внеску законного композитора Віталія Сичка я чомусь не розчув. Мало того, що на його долю випав обов’язок здебільшого обігрувати мелодії колег, так він ще зробив це усереднено. Ні тобі теми кохання, ні конфлікту... Музичний супровід — не більше. І це в музичному фільмі! Повна протилежність вивіреній голлівудській схемі, де музика дихає разом із кадром у будь-якій, навіть драматичній картині.
Тепер про персоналії.
Перша дійова особа — зоряний (як у прямому, так і переносному значенні) Капітан Зет — Меладзе. Це — кумедна суміш Брюса Вілліса з Ханом Соло. З поправкою на місцевий масштаб, звичайно. Цікаво, що для більшої мужності образу Валерій старанно, але ненатурально знижує голос у побутовій мові. Щоправда, йому це ні до чого, оскільки, на відміну від своїх американських прототипів, Зет нікого і не думає рятувати. Ледве не забув про пісню... Як і більшість меладзевських мелодій, вона осяйно солодкувата й інкубаторно стереотипна.
Музичний матеріал Софії Ротару загалом добротний, але ніяк не підходить до сутності її персонажу — Діви. Усе-таки персонаж оперний, а не естрадний і одним вбранням тут не обійдешся. Хочете бути достовірними? Тоді змінюйте пісню чи Діву.
Номер космічної Агентші-Агузарової нагадує примітивні частівки, тільки у погіршено-спотвореному варіанті. Чого не скажеш про марсіанський прикид Жанни. Зате скільки претензій! У виході Агентші-Білик, крім яскравого, ефектного вбрання і витонченого макіяжу, не можу нічого згадати...
Танго Кіркорова покликане переконати в унікальності його голосових даних, однак переконує лише в прогресуючому несмаку виконавця. І це — Окраса Всесвіту!?
Нарешті, довгоочікувана поява Маші (Тіни Кароль). Вона безпосередня й органічна (все-таки нещодавно на сцені). На щастя, режисер-постановник зрозумів, що після Кіркорова потрібно брати не горлом, а душею. Інакше — прощавайте барабанні перетинки!
Тепер до того, що не обурює зорових і слухових нервів. Справді, інші компоненти «Зоряних канікул» не викликають особливих нарікань. Усе на місці — й операторська робота (Олексій Степанов), і художник-постановник (Віталій Ясько), і візуальні ефекти (Костянтин Ручіцин), і піротехніка (Олександр Суворов). Підтанцьовка теж не погіршує враження, хоча для хореографа місця в титрах не знайшлося... Хай там як, але «Зоряні канікули» — найкращий з новорічних інтерівських проектів. Добре хоч постановочна група скоротила кількість невдалих замахів на класику («Вечори на хуторі...», «Одруження Фігаро», «Сорочинський ярмарок», а особливо «Дванадцять стільців») і перейшла до нехитрих, але самостійних сюжетів.
Насамкінець пораджу кінорежисурі від шоу-бізнесу звертати увагу не тільки на зірок, котрі частенько виїжджають на штампах, а й на решту людей, серед яких, до речі, трапляються художні відкриття.

Сергій БЕДУСЕНКО, заслужений діяч мистецтв України
також у паперовій версії читайте:

• КОПІЯ ФІЛЬМУ ПРО ГОЛОКОСТ — У ФОНДАХ МУЗЕЮ
• МАЛО, ЗАТЕ ДОБРЕ
• ПРЕМ'ЄРА ВИСТАВИ «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ» У БУДАПЕШТІ
• ФЕСТИВАЛЬ ГІТАРИ В КОЛОННОМУ ЗАЛІ

назад »»»