ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
ЗЕМЛЕ МОЯ, ВСЕПЛОДЮЩАЯ МАТИ...
ПАРЛАМЕНТ ПРОТИ ПРЕЗИДЕНТА: МОРАТОРІЙ НА ПРОДАЖ СІЛЬГОСПУГІДЬ ЗАЛИШАЄТЬСЯ

Упродовж останніх двох років в Україні було так багато політичних «двобоїв», котрі розгорталися на найрізноманітніших аренах — законодавчій, судовій, виконавчій, партійній, що ми якось встигли забути: в нас є чимало економічних питань, довкола яких у суспільстві також немає згоди. Одне з них — земельне — цими днями знову нагадало про себе.
1 січня мав спливти термін мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Однак, як відомо, у грудні народні депутати знову ухвалили закон, котрим внесли зміни до Земельного кодексу і продовжили згаданий мораторій ще на рік. Цікаво, що перенесення офіційного терміну торгівлі землею стало для України звичним явищем. Так, «навкулачки» ухвалюючи Земельний кодекс восени 2001 року, тодішня кучмівська більшість у Верховній Раді третього скликання закликала своїх опонентів до якнайшвидшого ухвалення й земельного кадастру. Щоб їм хоч якось повірили, внесли до кодексу норму, згідно з якою до 1 січня 2005 року продаж сільгоспугідь заборонявся.
Наприкінці 2004-го парламент четвертого скликання продовжив згаданий мораторій ще на два роки. Причому тодішні баталії у ВР були не менш гарячими, адже мораторій № 2 творився у часи найвиснажливішої в новітній історії президентської кампанії. Більшість Леоніда Кучми розпадалась на очах, і це дало змогу опозиційним на той час силам («Наша Україна», БЮТ, СПУ) домогтися продовження мораторію. Але, як і за три роки перед цим, із трибуни лунали палкі запевнення у якнайшвидшому ухваленні «земельних» законів на чолі з документами про державний земельний кадастр і ринок землі.
Задля справедливості слід сказати: дещо ухвалити вдалося. Так, з'явилися правила, за якими землю потрібно оцінювати, реєструвати, охороняти... Та чергова дворічна пауза спливла так само непомітно, як і перша — трирічна. І от настає час для третьої, цього разу річної. Постійні відтермінування продажу сільгоспземель можна порівняти хіба що із сертифікатною приватизацією. Пригадуєте, як починаючи з 1994 року парламент раз-у-раз продовжував терміни отримання сумнозвісних ваучерів (цікаво, чи хтось із шановних читачів пам'ятає, куди подівся його особистий «папірець»?).
Звісно, земля — не сертифікати, а тому підходити до будь-яких потенційних операцій з нею потрібно обережніше. Та все ж незрозуміло: чому впродовж п'яти років від моменту ухвалення чинної редакції Земельного кодексу не можна було віднайти час для затвердження земельного кадастру? Питання це почало перетворюватися на риторичне. Адже всяк, хто бодай трішки знайомий з нинішніми «тіньовими» схемами розподілу земель (в тому числі й сільськогосподарського призначення), знає: чимало політиків до цього процесу причетні не опосередковано... Відтак мораторій з такого собі запобіжного засобу нині починає перетворюватися на сприяння «тіньовим» схемам.
Вочевидь, у цьому полягає секрет позавчорашньої цифри «367», що з'явилась на табло Верховної Ради під час голосування за подолання президентського вето. До традиційних супротивників торгівлі землею — комуністів і соціалістів майже стовідсотково долучилися фракція Партії регіонів і частково — БЮТ. Хоча з приводу останнього, то тут не все однозначно. Адже сама його лідерка — Юлія Тимошенко — не перший рік тяжіє до лівих поглядів.
Ми жодним чином не маємо наміру паплюжити народних депутатів за такий вибір. Як і возвеличувати Віктора Ющенка, котрому логіка парламенту не припала до душі. У тому, що ринок землі нині, м'яко кажучи, застиг, є провина усіх без винятку. Зрештою, президентських законодавчих ініціатив, які допомогли б нарешті його сформувати, щось також не було помічено.
Можна, звичайно, пригадувати Універсал національної єдності, де у 21-му пункті йшлося про формування в нашій державі повноцінного ринку землі: «Підвищення ефективності сільського господарства та уваги держави до селян. Запровадження не пізніше 1 січня 2008 року повноцінного ринку землі з одночасним матеріально-організаційним забезпеченням і створенням необхідної нормативно-правової бази (законів України про кадастр, ціну на землю та інших)». Нині у цьому документі лишилося значно менше пунктів, які б виконувалися, аніж навпаки.
Однак повернімось до земельного питання. Ми не даремно повністю процитували 21-й пункт Універсалу. Адже, з одного боку, навіть цей документ теоретично дає змогу «поволинити» із землею ще один рік. З іншого — в Універсалі йдеться про те, щоб до 2008-го ринок землі було сформовано. Як цього можна досягти за відсутності необхідної законодавчої бази?
Ще один цікавий нюанс полягає в тому, що у першому варіанті Універсалу, запропонованому Президентом, «земельна» норма була дещо жорсткішою: «Підвищення ефективності сільського господарства через введення землі в економічний обіг». Але після майже тижневого «доопрацювання» із Партією регіонів, комуністами та соціалістами народилася дещо м'якша редакція.
Мораторій у його нинішньому вигляді небезпечний ще й тим, що є прив'язаним до заповнення згаданих законодавчих прогалин. Як засвідчує практика, парламентарі не надто переймаються ними, а відтак, за бажання, мораторій можна розтягувати до нескінченності.
Одна з причин, за якої депутати виступають проти торгівлі сільськогосподарськими угіддями полягає ось у чому — мовляв, землю можуть скупити іноземці. Авторові цих рядків нещодавно довелося побувати у Криму і тамтешні прихильники Партії регіонів вислов-лювали впевненість, що в разі скасування мораторію «усю землю неодмінно скуплять американці, котрі підтримували Ющенка задля цього».
Прикро, що такі «ерудити» досі не знають (чи не хочуть знати), що чинна редакція Земельного кодексу має норму, що забороняє придбання сільгоспугідь іноземцями. Та й з приводу мораторію варто було б нагадати: трохи більше двох років тому представники Партії регіонів виступали проти навіть продовження мораторію до 2007 року. Вочевидь, сподіваючись на прихід до влади ще тоді, з усіма наслідками, що з цього могли випливати. Той факт, що ані земельним кадастром, ані законом про ринок землі, ані іншими подібними актами тоді й не пахло, «регіоналів» не стримував.
Ще один пікантний момент полягає в тому, що заборона продажу землі суперечить Конституції, адже порушує права громадян на землю. Відтак заступник голови Секретаріату Президента Арсеній Яценюк не виключає з цього приводу звернення до Конституційного Суду. Причому це може зробити як глава держави, так і 45 депутатів-«нашоукраїнців». Хоча більшість фахівців визнають: навіть за таких умов селяни усе ще погано розуміються у процедурі операцій на ринку землі. У цій сфері просвітницька діяльність на вкрай низькому рівні.
За твердженням експертів, вільний продаж «викине» на ринок до 20 відсотків угідь. Це призведе до різкого зниження цін на землю, що не сприятиме ні інвестиціям, ні залученню банківських кредитів. Проте й ця палиця, що називається, з двома кінцями. Адже отримати кредит і нині не менш проблематично. Фермери здебільшого землю орендують, тому дати які-небудь серйозні гарантії просто не в змозі. Іншими словами, маємо класичне замкнене коло. Вітчизняне сільське господарство потерпає від нестачі грошей, але інвестиції не вкладаються, оскільки земля не може бути предметом застави. Тож доводиться сидіти з порожніми руками на валізі з грішми.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• КПУ Й «БУРЖУАЗНА ДЕМОКРАТІЯ»: ВЕТО — НІ! ІМПІЧМЕНТ — ТАК!
• ЯК ТАРАСЮКА З БОРИСЮКОМ ПЕРЕПЛУТАЛИ
• АНАТОЛІЯ КІНАХА ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ДИКТАТОРСТВІ

назад »»»