ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
У СОКОЛА — СИЛА В КРИЛАХ
Повітряні сили Збройних cил України створені два роки тому і є наймолодшим видом військ. Та, попри це, у справі обороноздатності нашої держави вони відіграють неабияку роль, захищають понад 7 тисяч кілометрів її повітряних рубежів.

Їм, як і всій армії, бракує коштів, необхідних для забезпечення озброєнням і військовою технікою (ОВТ) нового покоління.
Нині на озброєнні у ПС майже 150 винищувачів «Міг-29». Ці машини мають чудові льотно-технічні характеристики, але їм важко конкурувати з «Міг-31». В Україні літаків-винищувачів не виробляють, отже, їх потрібно купувати, а коштів для цього в Міністерства оборони немає. Розуміючи, що держава не так швидко зможе фінансувати придбання літаків за кордоном, у військовому відомстві вирішили дати «Мігам», яким по 15 і більше років, друге життя. Впродовж 2008–2011 років планується модернізувати близько 90 відсотків винищувачів, залишивши у складі діючих лише 74 літаки. На Львівському авіазаводі розробляють варіанти модернізації, встановлення більш сучасного радіолокаційного обладнання, авіоніки тощо.
Окрім авіаційного парку, чимало нарікань викликають озброєння й техніка, якими оснащені зенітно-ракетні та радіотехнічні війська: близько 90 відсотків із них теж потребують заміни або модернізації. Однією з проблем, що неабияк впливає на безпеку наших повітряних рубежів, є відключення багатьох гарнізонів від енергопостачання.
За словами командувача генерал-полковника Анатолія Торопчина, підрозділів радіотехнічних військ, які цілодобово контролюють повітряний простір держави, 2,5 тисячі разів позбавляли електрики.
В Європі немає держави, де так «жартують» з власною безпекою...
Військові, розуміючи, до чого можуть призвести подібні «експерименти», залучали до виконання бойових завдань інші підрозділи, тобто повітряний простір України перебував під контролем. Та вони змушені були застосовувати власні дизельні агрегати, що, виробляючи електроенергію, «з’їдають» дефіцитне пальне.
Не менш важлива соціальна проблема. Офіцери, прапорщики (їх тисячі) не мають власного даху над головою і змушені разом із сім’ями микатись по чужих кутках, віддаючи більшу частину зарплати. А вона, до речі, зважаючи на особливості служби, відповідальність,— мізерна. За словами командувача Повітряними силами генерал-полковника Анатолія Торопчина, льотчик першого класу, який вісім разів на місяць заступає на бойове чергування, отримує за це грошову надбавку в розмірі... 44 гривні!
Офіцери мужньо терплять випробування долі. Нині в семи авіаційних бригадах і навчально-випробувальному центрі ПС триває практична фаза льотної підготовки, в ході якої екіпажі виконують завдання як у простих, так і в складних метеоумовах. Скажімо, льотчики авіаційної транспортної бригади, що дислокується в Запорізькій області, відновлюють навички техніки пілотування на літаках «Іл-76», роблять обліт літаків, на яких замінено двигуни. Піднімали в небо свої «Су-24м» екіпажі авіаційної бомбардувально-розвідувальної частини, що знаходиться на Хмельниччині. Якщо говорити загалом про бойову підготовку в Повітряних силах, то лише останнім часом у бригадах винищувальної, штурмової, бомбардувальної, розвідувальної, транспортної, навчальної авіації й навчальному випробувальному центрі Повітряних сил Збройних сил України здійснено понад 200 польотів.
Підрозділи винищувальної авіації перебазувались на нові місця дислокації, виконали бойові стрільби в акваторії Чорного моря. До речі, вони проводились без посадки. Не почивали на лаврах і наземні війська. Наприклад, зенітно-ракетні комплекси вперше за останні шість років виконали бойові стрільби на українських і російських полігонах.
Попереду — 2007 рік. Повітряні сили й надалі вдосконалюватимуть свій вишкіл. Хочеться вірити, що держава дбатиме про них, як належить дбати про власних захисників.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• НАТО — НЕ ВОВК, КОТРОГО ТРЕБА БОЯТИСЬ

назад »»»