ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАУКА
ЧИ ВИЖИВЕ ТИС ЯГІДНИЙ?
Найкрасивіша і найчарівніша новорічна ялинка росте на заповідних теренах Українських Карпат — ялина звичайна або, по-тутешньому, смерека. Як легендарний едельвейс, чи шовкова косиця, що росте на неприступних урвищах, скелях-стрімчаках, так і струнка карпатська красуня-смерічка заплітає свої довгі дівочі коси-гілля хвої у висотному гірському поясі, аж за тисячу метрів над рівнем моря. Там більше літньої вологи і прохолоди. Щоправда, смерековий пояс на північних, більш холодних схилах хребтів, знижується до 750 м, зате на південних, більш тепліших у Закарпатті, піднімається до 1650 м. На нього припадає 16 відсотків площі Карпат, 70 — становить буковий пояс, розміщений по гіпсометрії нижче.

Порівняно зі зникаючим «червонокнижним» едельвейсом, смерек у Карпатах збережено більше. Всі вони тут високі, елегантні, прямі як струна. Стовбури таких дерев мають колоноподібну форму з високо піднятою кроною. Деякі екземпляри велетнів смереки досягають 50 метрів і мають діаметр до 1,6 метра.
Особливо багато смеречників на Чорногорі — найвищому гірському масиві, де крають хмари шість вершин із висотою понад 2000 м і найвища — Говерла, 2061 м. Нині це — заповідна територія Карпатського національного природного парку (м. Яремче) та біосферного заповідника (м. Рахів). Увесь південний макросхил Говерли — дрімучі незаймані ліси.
Смарагдовими шатами на білому гірському покривалі у тріскучі морози виблискують ошатні й поважні ялиці, яких за світло-сірий колір стовбура називають ще білими. Ростуть вони в корінних прадавніх деревостанах, тобто у пралісах. Можуть досягати у висоту до 60 м і 2 м у діаметрі. Крона в ялиці конусоподібна, густа і вкриває стовбур буває й до поверхні ґрунту. Кора гладка на дотик, тільки з віком шершавіє.
Хвоїнки в ялиці ніжні, довші й світліші за смерекові, з двома світлими смужками на нижньому боці й витриваліші, ніж у ялини. Всі новорічні й різдвяні свята вистоять і не осипляться! А в природі тримаються на гілках до десяти і більше років.
Особливо цікавим у типологічному плані є урочище Ялинкувате. Тут на висоті 800–900 м збереглися чисті реліктові ялицеві лісостани. Острівні осередки цих темнохвойних порід становлять неабиякий науковий інтерес для вивчення історичного минулого карпатських лісів.
Незвичайна, казкова й таємнича зустріч Нового року в такому лісі. Та ще й у присутності найбільш дикого в тутешніх місцях карпатського глухаря (глушця), або готура, що гніздиться тут у смузі ялицевого рідколісся й соснового криволісся, тут селяться тетерук, трипалі дятли тощо. Залітають сюди і червоногруді снігурі, шишкарі, корольки, горіхівка. Прикрасить новорічну ніч і карпатська білка. Цей симпатичний аборигенний звірок має своєрідне забарвлення хутра: влітку воно чорне, а взимку темно-сіре.
Росте в Карпатах і свій кедр — точніше європейська кедрова сосна, що також може слугувати за новорічну ялинку. Зокрема, відоме заповідне урочище «Кедроватий» у Бистрицькому відділенні Карпатського НПП площею 1495 га. Це — найбільш східне природне місце існування європейського кедра. Тут він прижився на суцільно кам’янистому схилі на висоті 1410–1470 метрів.
У природному заповіднику «Горгани» (Надвірнянський район Івано-Франківської області) карпатський кедр (разом із ялиною) формує смереково-кедрові субори. Власне, ліси з європейської кедрової сосни є головним об’єктом охорони цього заповідника.
Ще у 1935 році в басейні річки Лімниця на площі 255 га було створено кедровий заповідник, через рік — Український парк природи площею до 1800 га. І ким гадаєте? — Митрополитом Андреєм Шептицьким, який проповідував християнське вчення і бережливе ставлення людини до природи.
Найбільш «сивобородим» хвойним деревом Карпат, яке в недалекому історичному минулому прикрашало новорічні палаци королівських замків, є тис ягідний. Це дерево-релікт існувало ще з неогенового геологічного періоду (13–15 млн років тому). Воно росте у природних умовах переважно в Карпатах. Хоча його батьківщиною були південні райони нинішньої України, зокрема гірський Крим. На своїй прабатьківщині тис досягає висоти 28 м, діаметру — до 1,5 м. Крона у нього густа, часто багатоверха. Кора гладенька, тонка, червоно-бура, з віком відшаровується пластинами. Хвоя завдовжки до 2,5 см, зверху темно-зелена, знизу світло-зелена, блискуча. Тримається, якщо зрізати на Новий рік, аж шість-вісім років!
Дерево росте повільно. Тому й відновлюється проблематично. Як релікт не сприймає наші темпи цивілізації, звикло до відтинків часу виміром мільйони літ. А живе 3000–4000 років!
Тис ягідний плодоносить на відкритих місцях аж після 30, а в насадженнях навіть після 70 років. Шишок у тиса, порівняно з іншими хвойними, немає. Замість них красиві шишко-ягоди червоного кольору. Зауважте, вони отруйні, зате лікувальні.
Людина примудрилася використовувати його для озеленення міст, виготовляє з нього меблі (відоме «червоне дерево»), бо має гарну текстуру. Тисова деревина тверда, важка, стійка, не гниє.
У Карпатах воно росте в кількох місцях, зокрема у Коломийському районі поблизу села Княжий Двір (Печенізьке лісництво). Тут на площі 280 га зростає ще 22800 збережених дерев діаметром понад 30 см. У Закарпатті на території Карпатського біосферного заповідника збереглося лише 1500 екземплярів тиса.
На холодному північному схилі Чорногори дотепер відоме єдине місце природного зростання тиса звичайного. І всього! — високий кущ у долині потічка Войтул.
Це називається так: дожилися чи дохазяйнувалися. Не виключено, що хтось замахнувся на те деревце сокирою, аби принести (чи продати) гарну вічнозелену ялинку на Новий рік. Адже піднялась недобра рука на останнього дикого коня тарпана. Його вбито 1898 року. А можна було врятувати!
Треба пам’ятати, що нас у світі стало багато (6, 5 млрд), а в середині (ХІХ ст. було лише 1,2 млрд, у ХVIII ст. — 700 млн). На створення одного біологічного виду (того ж тиса) йде 15–16 тис. років. Зрозуміло, всім хочеться жити якнайкраще. Але наш святий обов’язок — зберегти природу для нащадків. Тис ягідний вимирає через природні причини (зміна клімату) та чи не людина доклала зусиль до цього природно-антропогенного катаклізму?
Лісів в Україні залишилось 15,6 відсотка загальної площі. В європейських країнах, навіть більш господарських (Франція, Німеччина, Італія) ця цифра становить 20–25 відсотків. А в Карпатах, де ліс основний ресурс, лісистість менше половини площі, а мало б бути 60–65 відсотків.
Другим після Карпат лісовим регіоном в Україні є Полісся. Там із хвойних вже суцільно переважає сосна. Тож доводиться її заготовляти для новорічних ялинок. Звичайно, росте і ялина, але її значно менше. Лише до озера Острів’янського, що лежить посеред Шацького поозер’я на Волині, доходить південний край суцільного поширення ялини європейської.
...Зимові гірсько-долинні ландшафти, лазурні куполи величних вершин, чисте повітря, дрімучі ліси густих бучин і темних смеречників, вузькі долини бурхливих кришталевих річок, дерев’яні церкви, життєрадісні українські колядки біля новорічної ялинки. Як багато поезії й краси? Все це тебе, читачу, чекає в національних природних парках: Карпатський (Яремче), «Синевир» (Міжгір’я), «Вижницький» (Берегомет), «Гуцульщина» (Косів), Ужанський (Великий Березний), Галицький (Галич), «Сколівські Бескиди» (Сколе), Яворівський (Івано-Франкове), Шацький (Шацьк) та ін. Тут зорганізують рекреаційні зимові дійства в народних, старовинних українських традиціях. Аби зростав і міцнів наш український дух!

Володимир ГЕТЬМАН, головний спеціаліст Державної служби заповідної справи Мінприроди України
також у паперовій версії читайте:

• КРОК ЗА КРОКОМ — ДО МІСЯЧНОЇ ПРОГРАМИ
• УЧЕНІ ВІДНОВИЛИ ДАВНЬОРИМСЬКИЙ ПРИСТРІЙ
• ОЖИЛИ «ГОЛОСИ» СКРИПОК СТРАДІВАРІ

назад »»»