ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СУСПІЛЬСТВО
«СКРИНЬКА ПАНДОРИ» З ПАРТІЙНИМ ВІЧКОМ
Цікава усе ж таки держава Україна. Від виборів до виборів число партій та блоків, котрі спромоглися потрапити до парламенту, зменшується, водночас як кількість «умів, честей і совістей» нашої епохи у країні все ж чомусь безупинно зростає.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ ВДРУГЕ НАМАГАЄТЬСЯ ОГОЛОСИТИ БІЙ ПОДРІБНЕННЮ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ
Хоча у 2007 році, так би мовити, за планом виборів не передбачається, точаться розмови про позачергове всенародне волевиявлення.
Тож про партійне життя-буття пересічним громадянам забувати не слід. Щоб ніхто про нього не міг забути, розібратися у найрізноманітніших партійних феноменах наприкінці минулого року пообіцяв міністр юстиції Олександр Лавринович.
За його словами, відомство, котре йому вдруге упродовж кар’єри випала честь очолювати, найближчим часом має намір привести порядок реєстрації партій у відповідність до вимог законодавства. Міністра турбує ситуація, коли, отримавши реєстрацію, вітчизняні «партайгеноссе» халатно ставляться до вимог букви закону. Відтак, за його словами, Мін’юст зобов’язаний здійснювати державний контроль за тими, хто прагне гордо іменуватися партією.
Міністр також ніяк не візьме до тями: чому впродовж останніх двох років у нашій державі було зареєстровано близько чотирьох десятків нових партій? Воно, може, й нічого, якби не порівняння. Це — майже третина тієї кількості, що виникла у нашій державі впродовж перших 12–13 років незалежності. Виходить, що коли цей процес належно не проконтролювати, партійна «геометрична прогресія» невдовзі стане фантастичною.
Звичайно, різких закидів толерантний пан Лавринович поки що не зробив. Одначе «між рядками» з його висловлювань можна зрозуміти, мовляв, це два його «помаранчевих» попередники (Сергій Головатий та Роман Зварич) довели до такої ситуації. Лавринович пообіцяв, що незабаром профільні підрозділи Міністерства юстиції проаналізують проблеми, котрі виникли останнім часом із процедурою реєстрації партій. А також запропонують: усе це привести у відповідність до законодавства.
Задля справедливості слід сказати, що ситуація справді неординарна. Та виникає логічне запитання: чи саме упродовж останніх двох років, як на те натякає шановний міністр, в Україні розпочався активний партійний поділ? Пригадаймо, як у 1998 році, коли вибори в нашій державі уперше відбувалися за змішаною мажоритарно-пропорційною системою, чотиривідсотковий бар’єр подолало вісім партій та блоків. Щасливчиками тоді стали Компартія, Народний рух, блок СПУ-СелПУ, «зелені», ПСПУ Наталії Вітренко, НДП, «Громада» і СДПУ(о).
У виборних бюлетенях фігурувало тридцять політичних сил. Майже всі експерти переконували суспільство: мовляв, нічого екстраординарного не сталося, на наступних виборах бюлетень не буде таким довгим. Адже досвід нарешті отримано, до того ж, багато хто з учасників великих перегонів-98 «обпікся», не розрахувавши власних сил.
Насправді ж, нічого подібного. 31 березня 2002 року учасниками наступних парламентських виборів стали 34 політичні сили. Переконати народ віддати голоси за себе спромоглися тільки шестеро: «Наша Україна», Компартія, «За єдину Україну!», блок Юлії Тимошенко, соціалісти та СДПУ(о).
Минуло ще чотири роки і мажоритарна система наказала довго жити. Фактично уся повнота влади зосередилася саме у партійних лідерів. Можливо, й з цієї причини, свої сили в останній виборчій кампанії спробували понад сорок претендентів. Але, навіть незважаючи на зменшення прохідного бар’єру з чотирьох до трьох відсотків, парламентських суб’єктів знову поменшало. Цього разу їх п’ятеро.
Утім, саме час повернутися до ідеї міністра юстиції. Потрібно відзначити, що під час свого першого пришестя до Мін’юсту Олександр Лавринович добряче «шерстив» вітчизняні партії й не давав їм спокійного життя. Було це у 2003 році, оскільки закон про політичні партії й тоді зобов’язував міністерство, яке в деяких країнах іменується «міністерством справедливості», перевіряти партійну діяльність через рік після парламентського торжества демократії.
Можливо, той «антипартійний похід» Мін’юсту частково вдався. Одразу після Нового року пан Лавринович оголосив, що партійні функціонери протягом трьох місяців мають привести свої програмні та статутні документи у відповідність до законодавства й надати їх до Мін’юсту. Тоді понад два десятки «умів, честей і совістей» нашої епохи проігнорували пропозицію посадовця, за що з часом поплатилися. «Антипартійний марш» міністра було почато саме з них.
Але річ у тім, що обіцяної грандіозної справи тоді не вийшло. Адже ліквідовані Мін’юстом політичні сили були відвертими маргіналами і не могли претендувати на щось більше. Хто, наприклад, тоді знав або нині пам’ятає Прогресивно-автомобільну партію? Або Партію свідомості третього тисячоліття?.. Список можна продовжувати.
Безумовно, від подібних «лідерів» політичної активності потрібно нещадно позбавлятися. Але в тому то й річ, що навіть вони (як і партії, чиїм швидким «розмноженням» пан Лавринович так обурюється зараз) проходили реєстрацію на законних підставах. До слова, у тому самісінькому Мін’юсті, котрий у пізні кучмівські часи очолювали зовсім не прихильники нинішніх «помаранчевих».
2003 року Олександр Лавринович сам мав нагоду чимало подивуватися, проводячи своє розслідування. Приміром, він небезпідставно стверджував, що частина партій існувала в Україні лише умовно. Про це, зокрема, свідчив факт, що після ліквідації деяких партій (згадану процедуру завершує Верховний суд за поданням Міністерства юстиції), нікому з їхніх задекларованих функціонерів навіть не спало на думку оскаржити рішення про ліквідацію реєстраційного посвідчення.
Траплялися також випадки, коли під час перевірок за адресами, зазначеними у статутних документах, не вдавалося знайти згадану партію. Такими понад три роки тому, зокрема, виявилися Всеукраїнська партія Центру «Суспільна злагода», політична партія «Красива Україна» (до якої, до речі, раніше мав відношення нинішній столичний міський голова Леонід Черновецький), Соціал-демократична партія молоді, Українська партія солідарності та соціальної справедливості.
Нині перед Міністерством юстиції виникає непочатий край роботи. Цікаво буде дізнатися: хто тепер виявиться у когорті «штрафників»? Адже партійну «скриньку Пандори» відчинено і її вміст, справді, залишає бажати кращого. Втім, як і якість роботи самих перевіряючих...

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

• ПОЛІТОЛОГИ ОДНОСТАЙНІ
• ІНТРИГИ... ІНТРИГИ?

назад »»»