ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!
БІДНІ ДОПОМОЖУТЬ БАГАТИМ?
Такий висновок напрошується, коли ознайомлюєшся із законопроектом № 2192, зареєстрованим у Верховній Раді України, в якому йдеться про обов’язкове медичне страхування.

Із кожним роком на потреби медичної галузі держава асигнує все більше коштів. Якщо, скажімо, цьогоріч бюджет Міністерства охорони здоров’я становив майже мільярдів гривень, то у 2007-му ця сума зросте (понад 20 мільярдів). Щоправда, треба зважати на інфляцію. Маємо також законодавчу базу, спрямовану на поліпшення медичного забезпечення населення...
Пересічні громадяни (принаймні переважна більшість із них) не відчувають, що держава переймається їхнім здоров’ям. Бо скільки б наші можновладці не сипали з високих трибун цифрами й фактами, які, на їхню думку, мають переконати нас у зворотному, вони викликають в електорату лише іронічні усмішки. Адже, за даними соціологічних опитувань, лише 25 відсотків українців задоволені рівнем медичного обслуговування, яке вони отримують у лікарнях і поліклініках. І з кожним роком їх меншає...
Постає закономірне запитання: що робити? До яких заходів треба вдатися державі, аби медичне обслуговування громадян піднести на якісний рівень?
Схоже, що цією проблемою почали перейматися народні депутати так званої антикризової коаліції, котрі зареєстрували законопроект «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування», який у разі його схвалення ґрунтуватиметься на концепції цивільно-правового обов’язкового медичного страхування. Цим законом передбачається застосування конкурентного страхового ринку. Його прихильники — представники різних страхових компаній, стверджують, що «вперше в історії незалежної України робиться спроба реанімувати медичну галузь». Та чи так це насправді?
— Подібні твердження не зовсім відповідають змісту цього законопроекту,— каже Валерія Лехан, доктор медичних наук, завідувачка кафедри соціальної медицини, організації та управління охороною здоров’я Дніпропетровської державної медичної академії.— Він, зокрема, є методологічно протилежний законопроекту «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», який парламентарі пропонували ще у 2003 році, керуючись інтересами, далекими від своїх виборців...
У Лізі страхових організацій України (ЛСОУ) вважають, що поліпшити якість медичних послуг можна лише за конкуренції. Згоден. Але конкурувати мають передовсім медичні заклади, тобто надавачі послуг, у межах замовлень або в рамках виділених коштів з держбюджету чи Фонду соціального медичного страхування. І аж ніяк не страховики. Останні кажуть, що конкуренція між ними «забезпечить кращу якість медичної допомоги і сприятиме ефективнішому використанню громадських ресурсів». Звучить гарно, але не переконливо.
На думку незалежного експерта в галузі фінансування охорони здоров’я Віктора Галайди, нам потрібно вивчати досвід європейських країн. Тоді уникнемо багатьох помилок під час вирішення цієї нагальної проблеми.
— У більшості країн Західної Європи, на досвід яких ми так часто посилаємося, обов’язкове медичне страхування побудоване на системі єдиного платника,— продовжує пан Галайда.— Це може бути бюджет, єдиний страховий фонд або неприбуткові страховики з жорстким регуляторним механізмом їхньої діяльності.
Якщо законопроект за № 2192, під яким він зареєстрований у парламенті, трансформується в закон, це посилить соціальну напруженість в суспільстві. Адже нерегульована система страховиків-конкурентів у разі запровадження обов’язкового медичного страхування не сприяє реалізації принципів соціальної справедливості, якими, до речі, під час передвиборної кампанії переймалися деякі політичні сили. Регуляційні заходи й механізми, які можуть бути застосовані для протидії негативним проявам, є надто дорогими і не завжди ефективними. Коли ознайомлювались зі змістом згаданого законопроекту, склалось враження, що його автори «забули» про літніх людей, в яких зазвичай чимало різних недуг, хронічно хворих громадян.
Шляхом, який передбачає цей законопроект, свого часу пішла Чеська Республіка. Згодом змушена була відмовитись від нього, бо загальний борг запровадженої системи страхування у 2003 році становив 220 млн євро, а значна частина страхових компаній взагалі збанкрутіла...
Прихильники документа кажуть: ми живемо в умовах ринку і маємо рівнятися на цивілізований світ. Цілком згоден. Але водночас хочеться запитати його авторів, чи є Велика Британія цивілізованою країною з ринковою економікою? Коли так, то чим пояснити те, що вона є країною з переважно бюджетною системою фінансування галузі охорони здоров’я. До речі, з 1948 року. За 58 років її існування на берегах туманного Альбіону змінилися десятки урядів і парламентів, але ні консерватори, ні лейбористи не намагались запровадити якусь іншу систему. Навіть уряд «залізної леді»— Маргарет Тетчер, котра була, як відомо, завзятим прихильником так званої лібералізації економіки і звуження багатьох соціальних програм.
Альтернативою законопроекту, на якого наполягає Ліга страхових компаній, є законопроект, розроблений МОЗ і який невдовзі має надійти до Верховної Ради України. Чим відрізняється соціальне (державне) страхування, ним гарантоване, від цивільно-правового обов’язкового медичного страхування, передбачуване тим, що він зареєстрований у парламенті?
— Тим, що воно ґрунтується на принципах соціальної справедливості,— каже керівник школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат медичних наук, доцент Ірена Грига.— І передбачатиме для всіх однаковий набір медичних послуг, перелік яких визначатиметься спеціальним законом і досягатиметься шляхом контролю їх обсягу до фінансових зобов’язань сторін. У разі ухвалення закону, проект якого розроблявся у Міністерстві охорони здоров’я України, працедавці сплачуватимуть за громадян внески у вигляді відсотків від їхньої зарплатні, а законопроектом № 2192 передбачено сплату фіксованих внесків. Скажімо, якщо ви отримуєте 1000 гривень, а я — 2,5 тисячі, все одно вираховуватимуть однакові суми.
До значних недоліків законопроекту можна віднести адміністративні витрати, зумовлені великою кількістю залучених страхових компаній, різних контрактних процедур, чого не скажеш про його «конкурента».
Отже, законопроект «Про фінансування охорони здоров’я і медичне страхування» № 2192, за словами виконавчого директора школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олега Петренка, є складним. Нещодавно в стінах школи відбулося його обговорення, ініційоване Олегом Едуардовичем і його колегами. У ньому взяли участь народні депутати України, зокрема В’ячеслав Передерій, Лілія Григорович, радник Президента України Микола Поліщук, член Національної ради з питань охорони здоров’я населення при Президентові України, радник міністра охорони здоров’я Володимир Рудий, інші поважні особи. Було схвалено резолюцію, в якій учасники зібрання зазначають, що використання моделі обов’язкового медичного страхування загострить соціальну нерівність наших громадян. Люди з низькими доходами практично не матимуть доступу до того мінімуму безкоштовних послуг, які мають нині.
Громадяни з низькими доходами, а таких у нас переважна більшість, витрачатимуть на страхування значно більше грошей, ніж багаті. Автори законопроекту не надали переконливих доказів того, що їхня модель поліпшить якість медичних послуг і сприятиме ефективнішому використанню громадських коштів.
Запровадження соціального медичного страхування, на думку Олега Петренка та його колег, сприятиме вирішенню нагальних проблем медичної галузі. Зокрема, не тільки і не стільки збільшенню обсягів фінансування, що може позначитися на якості медичного обслуговування населення України, скільки стане каталізатором змін у системі охорони здоров’я, пов’язаних із запровадженням додаткових економічних стимулів — використовувати наявні ресурси ефективніше через контактні відносини між закладами охорони здоров’я різних форм власності. Олег Едуардович оперував конкретними фактами.
Єдино прийнятною моделлю для запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні учасники заходу визнали модель загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, що діятиме на основі єдиного платника — Фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Вони мають намір звернутися до Президента України, уряду, парламенту — суб’єктів законодавчої ініціативи — прискорити подання до Верховної Ради законопроекту «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», підготовленого у Міністерстві охорони здоров’я України.
У їхніх планах — створення незалежного органу, до якого входитимуть представники зацікавлених сторін, експерти та фахівці у галузі організації охорони здоров’я, які б могли запропонувати план поетапного запровадження соціального медичного страхування, а також розробити план моніторингу його реалізації.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• ВТРАТА СМАКУ — ОЗНАКА ДЕПРЕСІЇ
• ЯК СХУДНУТИ БЕЗ СТРАЖДАНЬ

назад »»»