ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СВЯТКОВИЙ КАЛЕЙДОСКОП
СВЯТО РІЗНЕ Й НЕПОВТОРНЕ
Кажуть, як зустрінеш Новий рік, такими будуть всі подальші дні. Зустрічати свято починаємо задовго до традиційного застілля. Адже це довгоочікуваний гість: ішов він до нас понад тисячу літ. Відомо, що наші мудрі пращури відзначали початок нового трудового року або навесні або восени, тобто з початку чи після завершення польових робіт. До 1348 року новоліття відзначали 1 березня, а відтоді й до 1699 року — 1 вересня. З тими найдавнішими святами пов’язана історія календаря, новорічна символіка, що сягає своїм корінням найдавніших цивілізацій.

З першого січня новорічне свято наші прадіди стали відзначати порівняно недавно, після указу Петра I. Він заповідав: «...Новый год повсеместно с першого генваря...В честь Нового года учинять украшения из елей, детей забавлять, на санках катать с гор. А взрослым людям пьянства и мордобоя не учинять, на то других дней хватает». Та українські етнографи довели, що в наших західних регіонах Новий рік почав приходити в січні значно раніше, за прикладом Європи.
У кожного народу — своя історія новоліття. Скажімо, в мусульман поширений місячний календар. У стародавній Греції облік часу вели за олімпіадами (чотирирічними циклами). У Давньому Римі — за індиктами (за періодом збирання податків). Одначе в більшості країн світу він іде за сонячним циклом.
Етнографи-науковці шукають коріння новорічної символіки у найдавніших цивілізаціях. Оживає історія старовинної вази. Її знайшли під час розкопок у Єгипті. Понад три тисячі років тому руками майстра на вазі викарбувано слова «Початок доброго року». Вчені підтвердили: це один із найдавніших новорічних подарунків.
Деякі поетичні обряди, що зберігають неповторну первозданність, належать римському імператорові Помпілію — реформаторові календаря. До речі, назва першого місяця (за латинським «анаріус») пішла гуляти світами від латинської на клички, що походить від божества давніх — дволикого Януса, покровителя всіх дверей та воріт. Казали, саме так має називатися місяць, який відкриває браму року, аби відкривалися всі шляхи до вдачі. Усім своїм виглядом дволикий Янус символізував стрітення двох років. Старе обличчя його мовби дивиться у рік минулий, назад, а юне — в прийдешній, уперед.
Потім з’явилися інші назви: сєчень, просинь, просинь, лохваєць, ладен, тріскун, щипун, присинець, сніговик, вогневик, лютовій, січень.
Уперше новоліття римляни відзначили напередодні 1 січня — ще 46 року до нової ери. Вони зичили щастя Юлію Цезарю — цьому мудрому політичному діячеві, полководцю і талановитому письменникові. Реформи в календарному літочисленні він ставив поряд із такими важливими на той час подіями, як боротьба за консулат, підкорення Риму тощо. Цезар був непереможним монархом. Але і йому не завжди вдавалось отак спокійно, як це робимо ми, зустріти Новий рік напередодні 1 січня. Його намагання запровадити в Римі єгипетський сонячний календар не дозволила релігія. Автором нового юліанського календаря став александрійський астроном Совіген, який довів, що 1 січня 46 року до нової ери збігається з молодиком після зимового сонцестояння. Цього відкриття було досить, щоб об’єднати старий місячний римський календар із новим, єгипетським.
В Україні за Володимира Святославича новоріччя святкували за візантійським обрядом. Хоча народ ще довго продовжував святкувати у березні. Існували два календарі — церковний і світський. Та через Візантію свято новоліття, за новим календарем, завітало й до нас.
У різних країнах Новий рік і нині народжується в різний час. Як і в давнину, коли землеробські обряди були пов’язані з сільськогосподарськими роботами та кліматичними умовами. Тобто, де раніше приходить весна, там раніше настає свято. Скажімо, в Ефіопії воно входить в оселі в середині вересня. Цього дня жителі міст і сіл, зібравшись на околиці, спалюють на вогнищі принесений хмиз, організовують ігри, танцюють.
В Італії, у новорічну ніч, із вікон квартир викидають старий непотрібний посуд, виносять з хати сміття, зайві меблі, аби разом із тим відійшло все лихе та зле.
22 березня, з весняним потеплінням, за старовинним іранським звичаєм глава сім’ї, батько, має подарувати своїм дітям, дружині, батькам і онукам нове вбрання, у якому вони стрічають свято. Вважається, що тільки ті, хто зустріне його в новому одязі, влаштує багатий прийом гостям, буде щасливим і багатим надалі.
Шотландці вірять, що їм принесе щастя вугілля. Вони навіть у гості з нагоди новоліття йдуть із його грудочками. За традицією, вітаючи господаря і всю родину, гість спалює принесене вугілля, примовляючи: «Нехай світло й радість завжди будуть у вашому домі!».
Індійці зустрічають Новий рік майже щомісяця, влаштовуючи строкаті свята, гучні лицедійства, святкові бенкети з танцями, піснями, ілюмінаціями на стінах храмів. Причому, свято відзначають у різних штатах у різні дні — де в червні, де в грудні. У деяких країнах, зустрічаючи новоліття, влаштовують шум, гам, аби прогнати все старе, наболіле. Скажімо, в Голландії гудуть пароплави на рейді, у Панамі б’ють у бубни чи по металевих предметах, вмикають на всю потужність радіоприймачі, магнітофони. В Італії зчиняють стрілянину з хлопавок. А японці, навпаки, вважають, що Новий рік треба зустріти спокійно. У новорічну ніч вони відсипаються. А зі сходом сонця святкують на вулиці. Який новорічний ранок, вважають тут, таким буде увесь рік.
Спільна в усіх народів традиція — подарунки близьким людям, рідним, друзям. У багатьох колективах роками вироблено свої особливості свята. Скажімо, Ярема Гоян, директор видавництва «Веселка», лауреат Національної премії України імені
Т. Шевченка вітає читачів серіями чудових книжок: «Українській дитині», «Шкільна бібліотека», антологією української літератури для дітей та юнацтва, стотомним виданням зарубіжної класики, що, попри наші економічні негаразди, видають тут.
Зрозуміло, найбільше радіють святу діти. Два тижні вони милуються зеленою красунею ялинкою, колядують, щедрують... Нехай ворожать опівночі дівчата. Земля-матінка нехай щедро застеляє подвір’я пухкими сніговими ковдрами — на оновлення і добробут.
* * *
У багатьох селах ще й досі збереглися традиції ворожіння. Розповімо про деякі з них.

Люстерко, правду скажи
Установлюють дзеркала так, щоб у них відбивався місяць. Скільки їх нарахуєш у цій системі дзеркал, стільки людей житиме в оселі майбутнього чоловіка.

Вода-чарівниця
На столі ставлять графин із водою. З трьох боків — запалені свічки, а за графином — люстерко. Що побачиш у дзеркалі через скло графина, те й збудеться.

Куди заміж підеш?
Дівчата виходили до тину чи паркану й гукали: «Подай голос, собако, подай голос, сірий вовчок!»
Із якого боку загавкає, туди дівчина заміж вийде. Якщо поряд із хатою, значить, не в далекі краї.

Побажання збудеться
У новорічну ніч дівчата пишуть на папірцях свої бажання. З першим ударом годинника підпалюють (кожна свого). Якщо до останнього удару встигне згоріти, бажання збудеться.

Багатозначне волосся
Кажуть, що за новорічного мерехтіння свічок вдається найкраще розкрити і близьку людину, і малознайому. Тільки ж... усе по секрету і — ні чи-чирк, нікому...
Багато про що говорить, приміром, волосся на руках. Якщо в чоловіка надто волохаті руки, так і знайте: непостійним може виявитися його характер, неврівноваженим, такий чоловік має неабияку фізичну силу, та... бракує йому розсудливості.
Якщо у чоловіка рука без волосся, не слухайте нічиїх нашіптувань щодо жіночності її власника чи недостатньої мужності або слабкої схильності до задоволень і насолод, хоча відуни стверджують це. Прислухайтеся до його серця і самі переконаєтесь: у власника руки — море сердечної теплоти, багата фантазія і, головне, розуму йому не позичати. Хоча... хто що й коли цінує.
Щодо жінок, то взагалі краще не зізнаватися, адже на жіночій руці волосся видає, як кажуть хіроманти, жорстокість.

Ніна МІЩЕНКО
також у паперовій версії читайте:

• В ОДЕСІ ОЧІКУЮТЬ ТУРИСТИЧНОГО БУМУ
• НОВОРІЧНІ ПРИКМЕТИ
• РІЗДВЯНА ЯЛИНКА НЕ ВИТРИМАЛА ТЕПЛОЇ ЗИМИ
• АВСТРІЯ ТІШИТЬ ГІРСЬКОЛИЖНИКІВ РЯСНИМ СНІГОМ
• НА РІЗДВО НІМЦІ ЛАСУЮТЬ СОСИСКАМИ

назад »»»