ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СПОРТ
ШАШКОВА КОРОЛЕВА ЗІ СНІЖНОГО
Чи престижно бути чемпіонкою світу? Звісно, скажете ви. Тільки дивлячись, у якому виді спорту. Чудовий тріумф українки Дар'ї Ткаченко, яка здобула чемпіонську корону з шашок у протистоянні з триразовою володаркою подібного трофею росіянкою Тамарою Тансикужиною, змусив заговорити про нашу спортсменку (хоча, звичайно, увага представників ЗМІ до цієї події могла б бути більшою). У першому раунді матчу, що відбувся в Якутії, перемогу святкувала наша землячка. Другий раунд, який проводився у столиці України, підтвердив перевагу українки. Про свій шлях на спортивний Олімп, минуле, сьогодення та майбутнє Дар'я Ткаченко відверто розповіла кореспондентові «ДУ».

— Даріє, чи відчуваєте, що Ви — найкраща у світі?
— Звісно пишаюсь, що змогла перемогти. Проте нічого надприродного не зробила, просто ще раз підтвердила свій титул.
— Де було легше грати — в Україні чи Росії?
— Для мене це не відігравало великої ролі. В Якутії виникли деякі проблеми з адаптацією та акліматизацією. Через семигодинну різницю в часі мені доводилося спати до 13.00, а через годину починати поєдинок. Якщо коментувати перебіг російського раунду, то він був спокійним — ми придивлялися одна до одної. І все ж мені пощастило вирвати перемогу на тайбрейку.
— Не прикро, що так мало уваги до чемпіонського поєдинку було з боку журналістів?
— Гадаю, що це — недопрацювання організаторів. Хоча, звісно, шашки помітно поступаються за популярністю іншим видам спорту. Чесно кажучи, навіть заздрю шахістам, чемпіонське протистояння яких відбувається, так би мовити, за повних трибун і уваги з боку ЗМІ.
— Шашки — це покликання, чи так склалися обставини?
— Обставини... Якось у четвертому класі подружка вмовила мене записатися до шашкового гуртка, котрий у школі вів Петро Кравець. Я навіть правил не знала. Нічого, показали, навчили. Запросили прийти ще. Це так і пішло. Почала відвідувати заняття. У Сніжному шашки — єдиний вид спорту, який міг дати перепустку на чемпіонат України. Через місяць мене взяли на дитячий командний турнір до Вінниці. Після перемоги на юніорському чемпіонаті України поїхала на чемпіонат Європи. Там уперше замислилася про те, що шашки можуть стати моєю професією.
— У Вас є свій фірмовий стиль?
— Стилі є різні. Кожен має свої переваги, але гадаю, щоб досягти успіху, потрібно вміти змінювати тактику і стиль гри. Адже інколи бувають ситуації, коли потрібно грати не так, як тобі хочеться, а обирати стиль, який приведе до успіху.
— Маєте кумира?
— Я намагаюсь нікого не наслідувати, прагну перейняти найкраще. Наприклад, багато хто з моїх колег активно працюють над системою знаменитого голландського гросмейстера, багаторазового чемпіона світу Сейброса. Його характерна особливість — феноменальна пам'ять. Так він пам'ятає кожен хід у партіях, які відбувалися навіть десять років тому. Однак я вважаю, що це — перебір.
— Після закінчення шашкової кар'єри королева зі Сніжного може працювати ботаніком, адже закінчивши 2001 року школу із золотою медаллю, Ви приїхали до Києва і подали документи відразу до двох ВНЗ — на біологічний факультет університету імені Тараса Шевченка і до Інституту фізичної культури і спорту. Пройшли за конкурсом в обидва, але обрали ботаніку.
— Так, але з інституту навіть не встигла забрати документи. Потрібно було терміново їхати на чемпіонат світу серед дівчат. Там стала чемпіонкою. Потім усе якось закрутилося. Якось мій знайомий студент-шашкіст наприкінці першого семестру сказав: «В Інфізі нас під час переклички запитують: «Хто така Ткаченко, коли її побачимо?» Ти хоча б не забудь наприкінці навчання прийти за дипломом». Тож виявилося, що кілька місяців я була студенткою Інституту фізкультури.
— Дашо, наскільки важко поєднувати спорт із навчанням? Якщо не помиляюсь, Ви маєте червоний диплом за спеціальністю «Ботаніка»...
— Я і в школі непогано навчалася: закінчила її з золотою медаллю. Улюбленим предметом була математика. Єдина проблема — коли береш участь в якомусь турнірі, потрібно абстрагуватися від України і всього, що не пов'язано з шашками. І від навчання у тому числі. Коли приходить час сесії, абстрагуватися доводиться від шашок.
— Послаблень у навчанні не дають?
— Послаблень не було. Адже на пристойному рівні я заграла лише два останніх роки. А бувало й таке: приходжу з папірцем від міського комітету з проханням перенести іспит у зв'язку з участю у міжнародному турнірі. Мені відповідають: «Хто за вас складатиме іспит?» Я загалом не визначилася зі своїм професійним майбутнім. До того ж, неможливо все спланувати! З таким ставленням до шашок, як ми, цілком можливо, що оберу ботаніку. В Нідерландах переможці юніорських європейських і світових форумів удостоюються права на аудієнцію в королеви. А в нас? Скільки разів бувало, що до від'їзду на турнір залишається два дні, а ми не знаємо, їдемо ми туди чи ні, бо не вистачає коштів.
— Час на відпочинок хоч залишається?
— Часу катастрофічно не вистачає. В університеті пари закінчуються як мінімум о шістнадцятій. Потім підготовка до наступного дня занять. Далі — тренування. Отож щоденна «обов'язкова» програма в мене завершується близько десяти вечора. Потрібно ще вісім годин поспати, щоб відновитися. Люблю активний відпочинок: плаваю, взимку катаюсь на ковзанці. Влітку часто-густо турніри проходять на морі. Отже, крім шашок можна ще поплавати, у волейбол пограти. Ще подобається грати в настільний теніс.
— Що б Ви хотіли побажати читачам «ДУ» в новому 2007 році?
— Хочу побажати всіляких гараздів, міцного здоров'я та здійснення найпотаємніших мрій.

Розмову провів Михайло ГЕРАСИМЕНКО
* * *
Дар'я Ткаченко.
Народилася 21 грудня 1983 року в місті Сніжне Донецької області.
Початок кар'єри
24 травня 1994 року Дар'я Ткаченко вперше прийшла до шашкового гуртка.
Досягнення
1999–2000 роки — чемпіонка Європи серед дівчат;
2001 р. — чемпіонка світу серед дівчат;
2001, 2003 рр. — чемпіонка України серед жінок;
2004 р. — чемпіонка Європи серед жінок;
2005 р. — чемпіонка світу серед жінок;
2006 р. — захистила титул чемпіонки світу серед жінок.

Тренер Петро Кравець.
також у паперовій версії читайте:

• АГАССІ ТА ГРАФ ПОВЕРТАЮТЬСЯ
• РІЗДВО НА ЛИЖНІ

назад »»»